РПС Туреччини

зв'язку з недоліком засобів у турецької держави значну частину необхідних капіталовкладень повинні будуть зробити приватні інвестори. Одночасно з лібералізацією ринку уряд має намір проводити в енергетичному секторі приватизацію. У рамках підтриманої Всесвітнім банком програми реструктуризації з 2006 р. повинні бути приватизовані 16 розподільних компаній, що знаходяться в державній власності, і 8 електростанцій. У довгостроковій перспективі повинні бути приватизовані також гідроелектростанції.

Інвестиції в газовий сектор. В найближчі роки в Туреччині передбачаються великі інвестиції в газовий сектор. Уряд ставить перед собою ціль забезпечити широке застосування газу як екологічно чистого джерела енергії. Для цього комунальна мережа газорозподілу повинна бути передана приватним підприємствам. Одночасно передбачається ліквідувати монопольне положення державного суспільства "Ботаз" до 2009 р. знизивши його частку на ринку до 20%.

До кінця 2006 р. мережі газорозподілу повинні бути приєднані 57 міст: 30 з них будуть підключені в першу чергу. Фахівці підрахували, що в результаті газ стануть одержувати ще 3 млн. чоловік. Річне споживання "блакитного палива" досягне 4,5 млрд.куб.м. Для створення основної інфраструктури будуть потрібні інвестиції в розмірі приблизно близько 1,0 млрд.дол. США. Установка газових труб і іншого устаткування в будинках і квартирах приведе до створення нового ринку збуту в розмірі ще 4,5 млрд.дол.

Незабаром почнеться конкурс на створення проектів газорозподілу в містах. Після його завершення в 55 адміністративних округах приватним фірмам будуть видаватися ліцензії на створення й експлуатацію нових мереж. Дотепер газорозподіл у містах здійснюється компаніями, у яких велика частина належить чи державі комунам.

Слабкий попит на газ у 2001 р. разом з численними скаргами приватних господарств на занадто високі рахунки привели на початку 2002 р. до значного зниження цін. У довгостроковій перспективі передбачається, що в міру очікуваного пожвавлення економічно споживання газу ще більш підвищиться. По оцінці компанії "Ботаз", до 2010 р. воно досягне 55,1 млрд.куб.м., а до2020 р. збільшиться до 82,8 млрд.куб.м. Попит у 2006 м, на думку компанії, складе 41,1 млрд.куб.м., з них 24,2 млрд.куб.м будуть витрачені на виробництво електроенергії.

У містах за ліцензії на системи газорозподілу йде жорстока конкуренція. Про свою участь заявили багато фірм, що представили турецькій енергетичній раді свої пропозиції. Особливо велику зацікавленість у газових проектах виявляють бізнесмени і фірми з арабського регіону, що в останні роки зазнали невдачі , намагаючись одержати свою частку при приватизації турецьких портів і електростанцій.

4. Географія транспорту

Туреччина має досить розвиту транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни. Домінуюче положення в системі перевезень займає автомобільний транспорт. У 2003 р. на його частку приходилося 93,2 % внутрішніх перевезень і 70,7 % внутрішнього вантажообігу. Число автотранспортних засобів швидко росте. Довжина шосейних і групових доріг державного і районного значення склала 109,4 тис. км (державного значення 58,7 тис. км).

Велике значення для розвитку автомобільного транспорту Туреччини має введення в експлуатацію другого підвісного моста через Босфор. Він дозволив збільшити потік транзитних вантажів через Туреччину, що є джерелом надходження валюти.

Залізничний транспорт. Загальна довжина залізниць 10 390 км. Через пережитий у 80-х рр. кризу залізниця одержує повільний розвиток.

Повітряний транспорт. До 1987 р. у Туреччині існувала одна авіакомпанія - державна, котра здійснювала перевезення пасажирів, як на внутрішніх, так і на закордонних авіалініях. (Тюрк Хава Йоллари - ТХЙ). Пізніше з'явилося кілька приватних авіаліній, що здійснювали перевезення авіапасажирів на місцевих лініях на невеликі відстані літаками малої авіації

Трубопровідний транспорт. Усе більшого значення набуває трубопровідний транспорт. Нафтопровід (Туреччина - Іран) Газопровід (Туреччина - Росія) 9,5 % усього вантажообігу.

Зв'язок. У Туреччині внутрішній і міжнародний поштовий зв'язок перебуває у віданні Експлуатаційної Генеральної дирекції, що є державною економічною організацією. У 20033 р. вона мало 41,7 тис. відділень по всій країні.

У 80-х роках проводилася широка програма модернізації поштових і телеграфних служб, оснащення їхнім сучасним устаткуванням, що дозволяє механізувати й автоматизувати багато поштових операцій. Швидко розвивається телефонний зв'язок. Нараховується 11,9 млн. абонентів.

Успішно в Туреччині розвивається телексний зв'язок і комп'ютерна комунікація і їхні потреби цілком задоволені.

Також на території Туреччини розвитий морський і річковий транспорт. Основні морські порти: Стамбул, Ізмир, Зонгулдак.

5. Зовнішньоекономічні зв'язки

Зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельний сектор для Туреччини є одним з найважливіших джерел динамічного економічного розвитку країни. З одного боку, це порозумівається відносною недостатністю власної ресурсної бази, що об'єктивно обумовлює залежність турецької економіки від світового ринку (діяльність основних галузей турецької промисловості - від текстильної до електронної - у значній мірі визначається наявністю імпортованої сировини, енергоносіїв, напівфабрикатів). З іншого боку, експортоорієнтованість економіки Туреччини, її значний промисловий потенціал визначають енергійну роботу місцевих фірм по просуванню своїх товарів на зовнішніх ринках. У структурі турецького експорту на першому місці стоять, так називані споживчі товари - продукція легкої промисловості (у цілому 36% загального обсягу експорту) і агропромислового сектора (25%). Крім того, в останні роки в експорті країни зросла частка продукції машинобудування і металообробки, а також хімічної промисловості, що є результатом структурних змін турецької економіки і цілеспрямованої державної політики стимулювання експорту.

Основними торговими партнерами Туреччини є: Німеччина (товарообіг складає близько 10,0 млрд. дол. у рік), США (більш 5,0 млрд. дол.), Італія (більш 4,5 млрд. дол.), Росія (близько 4,5 млрд. дол. без врахування "човникової" торгівлі), Франція (3,0 млрд. дол.), Великобританія (близько 3 млрд. дол.), а також Нідерланди, Бельгія, Японія, Іран, Саудівська Аравія.

Розподіл турецького експорту і імпорту наведено у таблиці 5.

Таблиця 5

Розподіл експорту й імпорту Туреччини (млн. дол. США)

	2004 р.	2005 р.
Е К С П О Р Т Німеччина США Великобританія Італія Франція Нідерланди Іспанія Бельгія і Люксембург Росія Ізраїль І М П О Р Т Німеччина Італія США Росія Франція Великобританія Іспанія Японія Нідерланди Швеція	5475 2437 1829 1683 1570 932 763 624 589 585 5880 3192 3080 2374 3127 2190 1262 1393 1315 1444	5150 3060 2020 1748 1643 869 683 639 628 619 7150 4305 3869 3864 3511 2699 1665 1588 1561 1437

Зовнішньоторговельні зв'язки Туреччини традиційно зорієнтовані на західноєвропейський ринок. Більш половини її зовнішньоторговельного обороту приходиться на країни-члени ЄС. У зв'язку з цим цікаво простежити, як вступ Туреччини в Митний Союз з ЄС у січні 1996 року позначився на її торгівлі з європейськими країнами.

Статистика показує, що вже перший рік участі Туреччини в митному союзі, як і передбачалося, привів до зміни ситуації в зовнішній торгівлі з країнами ЄС, однак ці зміни виявилися багато в чому не на користь Туреччини. Так, фахівці очікували, що після лібералізації торгівлі з ЄС темпи росту імпорту в Туреччину збільшаться, однак реальність перевершила чекання. Імпорт із ЄС у Туреччину зріс настільки стрімкими темпами, що до кінця 1996 року дефіцит зовнішньоторговельного балансу виріс до небувалого для Туреччини рівня в 22 млрд. дол. Росту експорту, що очікувався, зокрема, текстильних товарів, навпаки, не відбулося. Туреччина розраховувала, що після скасування мита і квот на постачання текстилю в ЄС вона зможе вже в 1996 році збільшити експорт цих товарів у ЄС на 1 млрд.дол. Однак на ділі не тільки не відбулося збільшення, але, навпаки, спостерігається визначений спад. Це порозумівається, з одного боку, уповільненням росту споживчого попиту в деяких європейських державах, що є великими торговими партнерами Туреччини, зокрема, у Німеччині й Італії, і з іншого боку, зростаючою конкуренцією з боку країн Східної Європи і Китаю.

У той же час безсумнівно виявляються і позитивні наслідки вступу Туреччини в митний союз із ЄС. Тут насамперед слід зазначити, що в структурі швидко зростаючого імпорту Туреччини з ЄС основний приріст приходиться на машини й устаткування, частка яких у загальному обсязі імпорту перевищила 40%, що свідчить про прискорення процесу оснащення турецької промисловості якісним сучасним устаткуванням і високими технологіями з ЄС. При аналізі даних по зовнішній торгівлі Туреччини за 2005 рік привертає увагу значний спад турецького імпорту в порівнянні з попереднім роком. У першу чергу це явище обумовлене наслідками економічної кризи і девальвацією долара, що пішли за ним. У подібній ситуації економічні суб'єкти воліють мінімізувати закупівлі товарів і послуг за рубежем, навіть якщо це негативно позначається на динаміку їхнього виробництва. Останнє особливо яскраво підтверджується при аналізі структури імпорту. Найбільший спад у 2005 році відзначений по групах інвестиційних і споживчих товарів.

Таким чином, позитивні, на перший погляд, зміни в зовнішньоторговельному балансі Туреччини (у 2005 році дефіцит зовнішньої торгівлі скоротився в порівнянні з минулим роком майже в три рази - з 26,8 млрд. дол. до 9,4 млрд. дол.) у реальності лише ускладнюють функціонування прив'язаної до імпорту турецької економіки.

У 2005 експорт Туреччини склав 21,6 млрд. дол., а імпорт - 35,7 млрд. дол. Крім щорічних витрат на покриття великого торгового дефіциту, країна в 2000-2005 виплатила 28,3 млрд. дол. по іноземних боргах. У 2005 грошові перекази від виїхавших на роботу в Європу турецьких громадян склали 3,3 млрд. дол. Протягом 1970-х, 1980-х і 1990-х років Туреччина стикалася із серйозними труднощами по виконанню своїх зобов'язань перед іноземними кредиторами. Для одержання нових позик вона була змушена прийняти тверду економічну програму, запропоновану Міжнародним валютним фондом.

У 2004 близько 22% турецького експорту формували сільськогосподарські товари, зокрема бавовна, горіхи, тютюн, сушені фрукти, продукція тваринництва і мохер. Інші 78% приходилися на корисні копалини, зокрема на рафіновану мідь і хромову руду, а також на промислові вироби, в основному текстиль. У структурі ввозу в 2004 переважали промислові товари і сировина для індустріальних підприємств, а також паливо. Нафта і газ склали 16% імпорту, машини і транспортне устаткування - 34, залізо і сталь - 16, а споживчі товари - менш 30%.

У 2004 1/2 всього обороту зовнішньої торгівлі Туреччини приходилося на країни Європейського союзу, приблизно по 10% - на частку США й арабських країн.

Висновок

В якості висновку по роботі резюмуємо основні положення дослідження стосовно розміщення продуктивних сил Туреччини.

Натуральний темп росту: 5 %. Інфляція: 18.4 %. Безробіття: 11.3 % (неповна зайнятість 6.1 %). Орна земля: 35 %. Сільське господарство: тютюн, бавовна, кристалліт, маслини, цукрові буряки, імпульси, цитрусові; домашня худоба.

Робоча сила: 23.8 мільйона, 1.2 мільйона турків працюють за кордоном; сільське господарство 40 %, 38 % обслуговування (служб), промисловість 22 %.

Промисловість: текстиль, обробка їжі, автомобілі, добуваючи (вугілля, хроміт, мідь, бор), сталь, нафта, конструкція, деревина, папір. Природні ресурси: сурма, вугілля, хром, ртуть, мідь, борат, сірка, залізна руда, орна земля, гідроенергетика.

Експорт: одяг, продовольство, текстиль, металеві виробництва.

Імпорт: устаткування, хімічні реактиви, напівфабрикати, паливо. Головні торгові партнери: Німеччина, США, Великобританія, Італія, Франція, Росія, Швейцарія.

Комунікації: телефони у використанні 19.5 мільйонів; користувачі мобільного зв'язку: 17.1 млн. Станцій радіопередач - 16, FM 107, коротка хвиля 6. Радіо: 11.3 мільйонів. Станцій телебачення - 635. Телебачення: 20.9 мільйона. Провайдери послуг Інтернету - 50. Інтернет-користувачі: 2.5 мільйона.

Шляхи транспортні мережі: Залізниці : загальна довжина: 8 607 км. Магістралі: загальна довжина: 385 960 км; Водяні шляхи: приблизно 1 200 км. Гавані: Hopa, Іскендерун, Стамбул, Ізмир, Ізмит, Мерсин, Самсун, Трабзон. Аеропорти - 120.

Список використаної літератури

1. Малая энциклопедия стран / Сиротенко Н,Г., Менделеев В.А. / 2-е изд., перераб. - М.: ООО "Издательство АСТ"; Харьков: ООО "Торсинг", 2005.

2. Страны мира / Факты и цифры. - СПб.: "Норинт", 2005.

3. Максаковский В.П. / Географическая картина мира: В 2 кн. Кн. I: Общая характеристика мира. - "Дрофа", 2003.

4. Монеси Ауретта / Турция / Перевод с англ. - БММ АО, 2004.

5. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність. Підручник. Київ: КНЕУ, 2003. - 465с.

Страницы: 1, 2, 3, 4