Особливості розвитку продуктивних сил Болгар
p align="left">Місто Велико-Тирново ввійшло у болгарську історію в 1185 р., коли тирновські феодали -- брати-бояри Асен і Петро -- очолили повстання проти Візантії, що панувала тоді на Балканах, і заснували Друге болгарське царство (1187--1393). Місто стало столицею Болгарії, центром її духовної культури і досяг великого розквіту. Древні літописи називали його «Царьградом Тирново», «Дружиною Константинополя». Феодальне місто було розташовано на пагорбах Царевец і Трапезйца. Його гарне стратегічне місце розташування і високі фортечні стіни з вежами і бійницями перетворили місто в неприступну міцність. На пагорбі Царевец піднімалися царський палац, патріарша, будинку придворних і безліч церков. Руїни їх збереглися до наших днів.РОЗДІЛ VІII. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ БОЛГАРІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
8.1 Проблеми та перспективи розвитку господарського комплексу, їх суть та причини виникнення
За останні роки у сільськогосподарському виробництві Болгарії значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.
Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.
У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі Болгарії поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.
Здійснення аграрної реформи в Болгарії повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції.
Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення Болгарії основними видами продовольства потребує значного звільнення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.
Потрібно визнати, що результати реформ, які здійснюються вже протягом майже 7 років, далекі від бажаних. За 1997 - 2004 рр. виробництво валової продукції господарства (у порівняльних цінах 1996 р.) зменшилося на 41%, а випуск продукції харчової промисловості скоротився відповідно на 50% і знизився до рівня 50-х років (10, с.77).
У світовому співтоваристві болгарську державу, передовсім, визнають як значного потенційного лідера з виробництва найважливіших продуктів харчування: зерна, цукру, олії, м'яса, продуктів переробки молока, овочів, плодів, ягід тощо.Співробітничати висловлює бажання значна кількість компаній усіх без винятку високорозвинених країн світу. Використати цей настрій іноземних інвесторів, створити умови, щоб економіка Украіни змогла отримати якомога більшу вигоду,-- святий обов'язок тих, хто причетний до ке-рівництва державою, і зокрема аграрною сферою, на всіх рівнях управлінської ієрархії.
Багатство держави визначається вмінням народу повною мірою використовувати природний потенціал (і чим він різноманітніший, тим краще). В Болгарії головним ресурсним потенціалом є земля. Можна навести два приклади. У країнах Західної Європи з одного гектара посівів цукрових буряків одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас 2003 року - лише 2,6 тонни, а в сприятливому 2000-му - 3 тонни. Хоча є всі можливості, щоб виробляти 10 - 12 млн. т цукру. За цих умов можна реалізовувати на зовнішньому ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд доларів США. Аналогічним резервом для зміцнення економіки є соняшник. Вихід в цій галузі на європейський рівень урожайності та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд. доларів.
Таким чином, лише за рахунок цукрових буряків та соняшнику ми можемо розв'язати проблему постачання газу для всього народного господарства. Болгарія є також великим виробником зерна, м'яса і молока, плодів та ягід. Але наявні резерви використовуються лише на третину.
Насамперед потрібно зорієнтувати вітчизняну промисловість (хімічну, машинобудівну) на виготовлення для галузей господарства необхідних машин, обладнання, добрив та засобів захисту рослин і тварин. За якістю та стандартами вони повинні відповідати усім вимогам технологічного процесу. Візьмемо для прикладу молочне господарство країни. Сьогодні значне поголів'я корів знаходиться не тільки в колгоспах (близько 5 млн. голів), а й в особистих господарствах населення (2,8 млн. голів).
Відповідальні завдання постають перед Міністерством промисловості щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва мінеральними добривами. Якщо сільське гос-подарство не буде забезпечуватися добривами та іншими хімічними засобами, то з економічної точки зору підприєм-ства хімічної промисловості стають непотрібними Болгарії.
Загрозливим є стан оплати праці на селі. Якщо в 1998 році за рівнем середньомісячної заробітної плати працівни-ки сільськогосподарських підприємств перебували на рівні середньої оплати по народному господарству (94%), то в 2004 р. вона становила всього 49%. За рівнем оплати пра-ці сільське господарство займає 23 місце серед 25 головних галузей народного господарства. Проте тривалий час таке “самопоїдання” природних і трудових ресурсів продовжуватися не може.
Слід забезпечити товаровиробнику своєчасність виплат за реалізовану продукцію, зробити реструктуризацію його боргів, що усуне бартерні відносини. Кожному товаровиробнику варто постійно й чітко підраховувати витрати свого виробництва і знати, що в ри-нкових умовах доцільно виробляти тільки те, що можна вигідно продати.
Важливим є створення ринкової інфраструктури: бірж, торгових будинків, брокерських і дилерських контор, земельного банку. Ці установи повинні терміново замінити зруйновану систему збуту сільськогосподарської продукції та постачання матеріально-технічних засобів.
8.2 Шляхи подолання кризових явищ та напрями розвитку господарського комплексу Болгарії
Перехід Болгарії до ринкової економіки вимагає здійснення кардинальних змін у функціонуванні системи державного регулювання виробничих процесів у суспільстві. Його суть полягає, з одного боку, у різкому зменшенні всеохоплюючого впливу державного регулювання економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарськихпідприємств, значному послабленні державного втручання в їх економічні процеси, а з другого - у заміні існуючих в адміністративно-плановій економіці форм і методів державного регулювання у виробничій сфері. При цьому слід виходити з того, що роль державногорегулювання економічних процесів у перехідний період до ринкових відносин залишається значно вищою, ніж в умовах діяльності розвинутої ринкової економіки. Це зумовлюється тим, що на перехідному етапі ще не сформовані до кінця умови регулювання економічних процесів широкої підприємницької діяльності. Крім того, перехідний період від однієї системи до іншої, зокрема до ринкової, вимагає певного часу, потребує активної участі держави у створенні інфраструктури ринкового середовища.
На початковому періоді концептуального формування напрямів соціально-економічної реформи в Болгарії серед певної частини економістів і політологів превалювали погляди щодо застосування моделі вільних ринкових відносин, які грунтуються на класичній конкурентній основі. Вони відносили сільське господарство до тих сфер виробництва, які вважались найбільш пристосованими до освоєння моделіринкових відносин практично без участі державної підтримки. Проте в процесі поступово формування реальних умов переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки ставали все більш очевидним, що в сучасній кризовій ситуації розвитку продуктивних сил великомасштабних обсягів виробництва, неминучого стрімкого розширення складних господарсько-виробничих і економічних зв'язків державне регулювання ринкових відносин стає об'єктивно необхідним.
До основних концептуальних положень формування і реалізації аграрної політики Болгарії насамперед належить забезпечення продовольчої безпеки країни, гарантування пріорітетного розвитку агропромислового комплексу з визнанням сільського господарства базовою галузею економіки народного господарства, створення умов для стабілізації та нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Важливого значення набуває формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності.
Аграрна політика повина мати чітко виражену соціальну спрямованість, вектор якої зорієнтований на відродження і соціальний розвиток села, створення повноцінного соціально-диттєвого середовища в сільських поселеннях. Ці та інші положення знайшли відображення у новому варіанті проекту Концепції аграрної політики Болгарії, яка розглянута і схвалена в кінці 1998 р. Кабінетом Міністрів Болгарії.
З урахуванням концептуальних положень аграрної політики розроблений проект Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села Болгарії на 1999-2010 рр.,у якій визначені основні напрями та шляхи розвитку однієї з важливих складових економіки країни. В основу Національної програми покладений поетапний характер її реалізації. На першому етапі(1999-2000 рр.) головним завданням є зупинення спаду агропромислового виробництва в країні, створення умов для йього стабілізації шляхом організації раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, формування економічного механізму освоєння ринкових відносин. Другий етап (2001-2005 рр.) характерезується нарощуванням виробництва сільськогосподарської продукції, активізацією формування соціальної інфраструктури села в складі комунальної власності, наповненням внутрішнього і зовнішнього ринку продовольства держави. Протягом третього етапу (2006-2010 рр.) в основному сформована багатоукладна економіка агропромислової сфери, забезпечуватиметься розвиток виробництва на основі реалізації державних, галузевих тарегіональних програм, збалансованих обсягів виробництва з ресурсним потенціалом.
ВИСНОВКИ
Розвиток сучасної індустрії в Болгарії почалося після другої світової війни, в умовах соціалістичного ладу. Була створена така галузева і територіальна структура, що відповідала специфічним умовам Болгарії і можливостям, що розкрилися перед країною в зв'язку із широким залученням у міжнародний соціалістичний поділ праці. Важливе місце зайняли галузі важкої індустрії, особливо металургія, машинобудування і хімія. У валовій промисловій продукції частка цих трьох галузей зросла приблизно з 5% у 1989 р. до 38% у 2003 р. Одночасно скоротилася частка харчосмакової і текстильної галузей, що у буржуазній Болгарії давали більш % усієї промислової продукції.
Переважно рівнинна і слабохолмистая територія країни в сильному ступені розораний; тут знаходиться самий великий у країні масив чорноземних ґрунтів -- головне природне багатство району. Висока частка Північної Болгарії в посівній площі й у загальнореспубліканському виробництві сільськогосподарських продуктів (біля %). Тут головне виробництво пшениці, кукурудзи, цукрового буряка, соняшника, льна, коноплі, квасолі. У недавно ще відсталому сільськогосподарському краї звичайними стали середні врожаї пшениці в 35--40, а кукурудзи -- у 45--50 ц/га. Розвито виноградарство, у садівництві виділяються сливові й абрикосові насадження. Добре розвите овочівництво. Район робить багато м'яса і молока. Крім великої рогатої худоби розводять овець, свиней, птаха.
Загальболгарське значення мають транспортні і курортні функції Північної Болгарії. Особливо виділяються порти Варна і Варн-Захід; ростуть на Дунаєві порти Русе, Брухт, Свиштов, а також лісовий порт Силистра. У тісному зв'язку з портами працюють залізниці. Споруджувана автомобільна магістраль «Хемус» перетнула гори Стара-Планины через тоннель, що прорізав хребет під перевалом Витиня. Дорога з'єднає найкоротшим шляхом Північну і Південну Болгарію і скоротить шлях між Софією і Бухарестом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Економічна і соціальна географія світу: / Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О.Любіцева та ін.; За ред. Б.П. Яценка. - К.: Прок-Бізнес, 2004. - 351 с.: іл., карти.
2. Економічний потенціал регіону: пріоритети використання: монографія / І.М. Школа, Т.М. Ореховська, І.Д.Козменко та ін.; за ред. І.М. Школи. - Чернівці, 2003. - 455 с.
3. І.Г. Яремчук Економіка природокористування. К.: Пошуково-видавниче агентство „Книга Пам'яті Болгарії”, Видавничий центр „Просвіта”, 2000. - 431 с.
4. Іщюк С.І. Розміщення продуктивних силі територіальна організація виробництва: Навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. - К.: Вид. Паливода А.В., 2002. 260 с.
5. Клименков В.Г. Водні ресурси Болгарії, їх використання та охорона // Географія. - 2004. - №19. - Жовтень. - с. 8-11.
6. Л.Є. Сімків Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ, 2003. - 188 с.
7. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П. Г. Географія: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма та відповіді на всі запитання. - К.: Вид. Товариство „Знання”, КОО, 1998. - 829
8. Оптимізація природокористування в 5-ти т.: навч. посіб. Т.1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка / Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М. А. - К.: Кондор,2004. - 291 с.
9. Паламарчук О.М., Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія Болгарії з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. - К.: „Знання”, 1998. - 416 с.: іл. - Бібліограф.: с. 406-412.
10. Розміщення продуктивних сил: Підручник /В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюка, В.Ф.Семенова. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. - 353
11. Руденко В.П. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу Укр. - К.: Вища шк., 1993. - 180 с.
12. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу Болгарії. У 3-х частинах: Підручник.:ВД „ К.-М. Академія” - Чернівці: Зелена Буковина, 1999. - 568 с.
13. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посібник. - К.: Вікар,2002. - 374 с.
14. Петров В. Поблеми і перспективи розвитку промисловості Болгарії. ВД К.-М. Академія” - Київ 1999. - 568 с.
