Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України

p align="left">- створення та розповсюдження систем машин, які дозволяють здійснити комплексну механізацію всіх стадій технологічного процесу;

- освоєння серійного виробництво машин та обладнання для широкого використання ресурсозберігаючих технологій;

- різке збільшення випуску автоматичних маніпуляторів з програмним забезпеченням - промислових роботів, щоб уникнути застосування ручного малокваліфікованої та одноманітної праці, особливо в важких та шкідливих для людини умовах, і значно підняти продуктивність праці в цілому;

- переобладнання машинобудівних підприємств новим металообробним устаткуванням (високопродуктивні спеціальні та агрегатні верстати, ковальсько-пресове обладнання, автоматичні лінії та комплекси);

- вдосконалення технологічних процесів шляхом впровадження термічних, гідравлічних,електричних, радіоелектронних методів впливу на метал, що обробляється;

- зростання одиничних потужностей машин та обладнання, збільшення економічності та тривалості використання техніки, що випускається, її надійності.

Інтенсифікація машинобудування пов`язана з подальшим поглибленням та розширенням спеціалізації та кооперування виробництва, розвитком заготовчої бази, а також централізованого ремонту машин та обладнання.

Велике значення надається зниженню металоємності машин та обладнання, а також суттєвому скороченню відходів та втрат металу. Ця комплексна задача, при розв`язку якої необхідне вдосконалення конструкцій машин та обладнання й заміна технологічних процесів, що ґрунтуються на різанні метала, формоутворенні деталей економічними методами.

У державному Проекті програми структурної перебудови економіки України для кожної галузі машинобудування запропоновано конкретні заходи щодо підвищення ефективності їх функціонування. Загальні напрямки машинобудівної галузі України до 2015 р. можна об`єднати в такі основні групи:

- зміна галузевої структури виробництва машинобудування з метою збільшення питомої ваги дизелебудування, підйомно-транспортного машинобудування, електротехнічну, автомобільної промисловості, машинобудування для легкої, харчової промисловості. Водночас пропонується зменшення частки гірничошахтного та гірничорудного машинобудування, приладобудування у загальному обсягу виробництва продукції машинобудування;

- розширення обсягів виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього ринку при одночасному підвищенні її якості і скороченні асортименту продукції, що імпортується. У 2015 р. потреби України в машинобудівній продукції вітчизняного виробництва мають бути задоволені не менш як на 70%;

- збільшення валютних надходжень від експорту машинобудівної продукції шляхом використання досягнень науково-технічного прогресу і поставок на зовнішні ринки товарів із високим рівнем технологічної переробки, а також освоєння нових ринків збуту;

- використання інвестицій не для розширення виробничих потужностей машинобудівних підприємств, а для створення замкнутих циклів виробництва;

- розробка нових технологічних процесів виробництва продукції;

- закупівля технологій і ліцензій для освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем надійності, тривалим життєвим циклом і низькими витратами всіх видів матеріалів при експлуатації;

- впровадження у виробництво нових зразків машинобудівної продукції з урахуванням мінімізації відходів і можливості їх подальшого використання для випуску інших товарів;

- розширення номенклатури машинобудівної продукції для суб`єктів підприємницької діяльності і сфери побутового обслуговування населення за рахунок розробки і виробництва багатофункціональної і малогабаритної техніки, здатної конкурувати із закордонними аналогами.

Отож, насамперед інтенсифікація розвитку в машинобудуванні і металообробці Південного економічного району припускає якісно нове натурально-речовинне наповнення вартісних показників. Адже зростання випуску машинобудівної продукції може бути забезпечене як за рахунок зміни вартості техніки і "вимивання" із номенклатури устаткування, що випускається, дешевих його видів, так і за рахунок розширення виробництва, збільшення маси техніки, що випускається, поліпшення її споживчих властивостей. Останній варіант розвитку і представляється єдино вірним в умовах інтенсифікації економіки. Крім того, саме машинобудівне виробництво має бути переорієнтовано на використання материало- , праце- і фондозберігаючих технологій виробництва машин і устаткування.

Висновок

Розглядаючи питання данної теми, висвітливши основні проблеми, я виділила, що машинобудування, як важлива галузь промисловості, має велике значення в народному господарському комплексі. А рівень його розвитку є одним з основних показників економічного і промислового розвитку України. Також були розглянуті проблеми, які стоять сьогодні перед машинобудівним комплексом району, вивчалися шляхи інтенсифікації виробництва та можливі методи вирішення питання його виходу з кризи. Як видно, сьогодні машинобудування зберігає свій вплив у промисловому виробництві району. Продукція багатьох підприємств є унікальною та такою, що відповідає найсучаснішим вимогам. Але, на жаль, обсяги виробництва зменшуються щороку з одночасним старінням обладнання. Але на сьогоднішній день цілком можливий вихід машинобудування району з кризи та повернення до обсягів виробництва, не менших, ніж за часи Радянського Союзу. Цього можна досягти поєднанням допомоги держави на законодавчому рівні з одночасним виходом підприємств машинобудування з-під впливу держави; тобто держава повинна створити на декілька років пільговий податковий режим для підприємств машинобудування, особливо для тих, які впроваджують нові технології та випуск нової сучасної продукції. Самі ж машинобудівні підприємства, особливо великі, мають створити дочірні підприємства або підрозділи, які займалися б пошуком споживачів готової продукції та пошуком найбільш вигідних для підприємства варіантів закупівлі обладнання та сировини. Все ще недостатньо вивченим є питання приватизації машинобудівних підприємств району.

У переважній більшості розвинутих країн провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в структурі машинобудівного комплексу. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов'язане із зональною спеціалізацією сільського господарства.

Слід зазначити, що в Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей народного господарства, зокрема: виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне та радіотехнічне машинобудування. Зазначимо, що найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості Київ, Харків, Одеса, Львів; радіо електротехніки - Львів, Суми. Виробництво приладів та інструментів має експоутворююче значення.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалювати галузеву структуру, розширювати асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного господарства.

В Україні за роки трансформації економіки машинобудівний комплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, реформування відносин власності, структурних деформацій і вийшов на шлях адаптації до умов ринкової кон'юнктури та освоєння нових промислових ринків. Ці процеси супроводжувалися значними втратами виробничого і кадрового потенціалу, більше ніж двократним скороченням частки продукції машинобудування в промисловому виробництві, зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо.

Протягом останніх 5-6 років у машинобудуванні помітні позитивні тенденції: щорічні темпи виробництва продукції (робіт, послуг) значно випереджають темпи виробництва промислової продукції в цілому. Проте виробництво лише окремих видів продукції в натуральному виразі (легкові автомобілі, персональні ЕОМ, освітлювальні лампи, електровентилятори тощо) досягло половини і дещо більше випуску 1990 р. Виробничі потужності більшості підприємств завантажені на 50-60 %. Трансформація галузевої структури продукції машинобудування відбувається на користь металомісткої номенклатури, а частка наукоємних високотехнологічних галузей має тенденцію зменшення. При цьому зберігається занадто велика залежність розвитку вітчизняного машинобудування від зовнішньоекономічної діяльності. Так, понад 50 % виробленої в країні машинобудівної продукції відправляється на експор. Темпи імпорту машинобудівної продукції значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торговельний баланс та збільшує його від'ємне сальдо. Відповідно зростає і частка машинобудівної продукції в загальному імпорті товарів країни .Через нестачу фінансових ресурсів дуже повільно вирішуються проблеми відновлення виробничого потенціалу галузі на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва і розвитку інвестиційного машинобудування, забезпечення конкурентоспроможності кінцевої продукції.

Відсутність чіткої державної політики щодо перспектив розвитку обороненого потенціалу в Україні призводить до реалізації спонтанних операцій у торгівлі зброєю, значна частина яких здійснюється випадково, без урахування стратегічних інтересів держави на міжнародному рівні. Експортна орієнтація, яка сформувалась під тиском об'єктивних обставин, характеризується відсутністю системного підходу до вирішення проблем як виробника продукції, так і стратегії держави щодо воєнно-технічного співробітництва з іншими державами світу. Виробник оборонної продукції не має вагомих стимулів для експортної діяльності у зв'язку з фінансовими, організаційними та законодавчими труднощами.

Отож, як видно, машинобудування району ще не вичерпало всіх своїх можливостей для виходу з кризи.

Додаток №1. Карта машинобудівного комплексу України.

Додаток №2

Індекси обсягу промислової продукції за січень-грудень 2007 року

	Індекси обсягу промислової продукції (у порівнянних цінах), у %
	грудень 2008р. до листопада 2008р.	грудень 2008р. до грудня 2007р.	січень-грудень 2008р. до січня-грудня 2007р.
Машинобудування	86,0	187,8	285,5
виробництво машин та устатковання	106,0	60,4	108,6
виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання	136,6	117,6	148,3
виробництво транспортних засобів та устатковання	83,7	214,1	324,1

Примітка. Індекси обсягу промислової продукції формуються без урахування діяльності з розподілення теплоенергії, газу, води.

Додаток №3

Індекси промислового виробництва за видами діяльності

(у відсотках до попереднього року)

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Машинобудування	125,4	105,9	152,0	125,6	154,0	126,9	197,3
виробництво машин та устатковання	113,8	86,9	116,5	144,2	131,3	106,5	115,7
виробництво електричного, електро-нного та оптичного устатковання	103,3	85,9	97,9	127,5	93,7	110,0	95,5
виробництво транспортних засобів та устатковання	198,3	152,9	208,1	118,4	181,1	139,0	251,3
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	99,2	95,6	116,1	101,1	101,8	101,0	101,9

Примітка. Індекси обсягу промислової продукції формуються без урахування діяльності з розподілення теплоенергії, газу, води.

Додаток №4

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2004-2007 роки (у діючих цінах відповідного року)

	2004	2005	2006	2007
	тис.грн.	у % до підсумку	тис.грн.	у % до підсумку	тис.грн.	у % до підсумку	тис.грн.	у % до підсумку
Машинобудування	461918,6	7,7	843175,9	11,3	1152228,6	12,5	2265617,8	17,0
виробництво машин та устатковання	180502,4	3,0	227073,8	3,0	253910,3	2,8	302549,3	2,3
виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання	175284,5	2,9	161127,4	2,2	205487,7	2,2	217353,8	1,6
виробництво транспортних засобів та устатковання	106131,7	1,8	454974,7	6,1	692830,6	7,5	1745714,7	13,1

Додаток №5

Використана література

1. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994.

2. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. /Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 - 308 с.

3. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. -- К.: Знання, 1998. -- 392с.

4. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є. П. Качана. - К.:ВД «Юридична книга», 2004 - 552с.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського,О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - 6-те вид., випр. - К.: Знання, КОО, 2004.- 350с.

6. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посіб./ За ред. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Пастушенко П. П.

7. Соціально-економічна географія України /Під ред.О.І.Шаблія.- Львів: Світ,1995.

8. Статистичний щорічник України за 2007 рік. Державний комітет статистики України.

9. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. І доп. - К. : Вікар, 2002. - 374с.

10. Технічна газета №15(171), 13 квітня 2006р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9