RSS    

   Науково-методичні засади соціально-економічної географ

p align="left">Потенціал геополя визначається в межах досліджуваної території для кожного пункту як сума відношень добутків абсолютних значень явища в даному пункті та всіх інших до середньої відстані по автошляхам і залізницям між ними ж. Формула має такий вигляд:

Vі = (формула 4.3)

де: Vі - потенціал геополя в і-му пункті;

Рі - абсолютне значення явища в і-му пункті;

Рj - абсолютне значення явища в кожному з п інших пунктів;

Dіj - середня відстань по автошляхам державного або обласного значення та залізницях (якщо є) від і-того до кожного з п інших пунктів.

Для полегшення побудови картографічних моделей і підвищення їх читабельності можна відмовлятися від абсолютних значень потенціалів через їх надзвичайно великі розміри і переходити до відносних. За одиницю приймається найменше значення потенціалу, всі інші приводяться до цього показнику.

Істотною особливістю карт, виконаних з використанням геостатистичних методів, є їх висока інформаційна та наукова місткість за невеликого обсягу використання графіки. Звичайно, такі якості просто не даються, вони вимагають великого обсягу попередніх обчислювальних робіт, тому геостатистичні дослідження виконують, як правило, з використанням комп'ютерної техніки. Не випадково розвиток геостатистики відбувається саме в наші дні.

Економіко-математичні методи набули значної популярності в географії після так званої «кількісної революції» у середині минулого століття. Їх використання дозволяє перейти від суто вербальних характеристик до більш суворих і формалізованих висновків, таким чином, підвищуючи їх надійність. Найбільш вживаними у сучасній СЕГ є різноманітні коефіцієнти кореляції, індекси локалізації, індекси територіальної концентрації, факторний та регресійний аналіз та інші показники.

Прикладом кількісної оцінки однієї із складових суспільно-географічного положення може слугувати формула 4.4.

К = (формула 4.4)

де:

К - коефіцієнт приморського положення країни;

L - протяжність берегової лінії країни;

S - загальна довжина сухопутних кордонів країни;

3 - коректуючий коефіцієнт, що дозволяє оцінити одиницею приморське положення абстрактної країни, яка має форму квадрата, одна із сторін якого прилягає до моря.

Для більш точного визначення галузей спеціалізації певних територій у суспільній географії користуються індексами локалізації і територіальної концентрації (формули 4.5 і 4.6).

Ітк = (формула 4.5)

де:

Ітк - індекс територіальної концентрації досліджуваного явища;

p - абсолютний показник інтенсивності явища в країні або іншій територіальній одиниці;

P - абсолютний показник інтенсивності явища в світі, регіоні або іншій базовій території;

s - площа країни (іншої територіальної одиниці);

S - площа базового регіону.

Іл = (формула 4.6)

де:

Іл - індекс локалізації досліджуваного явища;

p - абсолютний показник інтенсивності явища в країні або іншій територіальній одиниці;

P - абсолютний показник інтенсивності явища в світі, регіоні або іншій базовій території;

n - чисельність населення країни (іншої територіальної одиниці);

N - чисельність населення базового регіону.

При використанні індексів локалізації і територіальної концентрації слід враховувати, що при виведенні формул 4.5 та 4.6 всі одиниці виміру скорочуються, таким чином названі індекси стають безрозмірними, порівняльними: вони передають у скільки разів досліджувана галузь в країні більш розвинута, ніж в середньому по базовому регіону (світу, наприклад). У випадках коли Іл та Ітк є більшими за одиницю, можна стверджувати, що дана галузь є галуззю спеціалізації для досліджуваної території (країни, економічного району, області та ін.). Щоправда, з останнім фактом слід поводитися обережно: зустрічаються й певні виключення, наприклад, країна розташована в суворих природних умовах, має тривалий опалювальний сезон, тому по всіх галузях паливно-енергетичного комплексу в неї індекси більші за одиницю, але експорту палива та електроенергії при цьому немає.

Різниця між Іл та Ітк полягає в тому, що перший індекс є переважно економічним за змістом, оскільки базою для розрахунків виступає населення (фактично порівнюється виробництво на душу населення); а другий індекс є більш екологічним, оскільки базою виступає площа (порівнюється виробництво на одиницю території), таким чином за його допомогою можна оцінити антропогенне навантаження на територію, можливості подальшого зростання виробництва та ін.

Балансовий метод теж слід віднести до числа «кількісних», точніше - це ціла група розрахункових методів, які використовуються для аналізу, прогнозування і розвитку динамічних систем із встановленими потоками ресурсів і готової продукції («затрати-випуск», «виробництво-споживання», «ввіз-вивіз», у загальному вигляді - «доходи-видатки»). Найбільше поширення метод отримав в економічних науках, але знайшов своє використання і в СЕГ (баланс трудових ресурсів, паливно-енергетичний баланс, електроенергетичний баланс, зовнішньоторговельний баланс та ін.).

Головне призначення балансових методів в географії - кількісна характеристика динамічних явищ, пов'язаних із переміщенням речовини та енергії в геосистемах різного ієрархічного рівня. Це ті методи, що зближують СЕГ із точними науками.

Порівняльно-географічний метод відноситься до числа традиційних і є практично обов'язковим в усіх географічних дослідженнях. Його засновниками вважаються німецькі географи Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер. Сутність методу полягає у виявленні рис спільності і розбіжності процесів, властивостей і станів декількох географічних об'єктів. Особлива цінність порівняльно-географічного методу полягає в тому, що він допомагає краще з'ясувати всю багатоманітність географічних типів людської діяльності в різних природних і соціально-економічних умовах.

Результатом застосування цього методу стають різноманітні варіанти систематизації (класифікації, типології та інші групування), прогнози тощо. До того ж може існувати багато способів і варіантів розчленування однієї і тієї ж сукупності Сукупність - множина географічних об'єктів, для яких витримана хоча б одна спільна ознака. об'єктів.

Систематизація - система методичних прийомів поділу (розчленування, групування тощо) досліджуваних явищ на такі сукупності, кожна з яких мала б певні ознаки спільності і, водночас, істотно відрізнялася б від інших сукупностей. Систематизація може бути вертикальною (тобто ознаковою) і горизонтальною (тобто територіальною) (див. рис. 4.1.).

Часто терміни «класифікація» й «типізація» («типологія») вживаються як синоніми. Тим не менше у сучасній СЕГ простежується виникнення наступної традиції: до класифікацій відносять кількісні градації, що відбивають певну стадію розвитку явищ (наприклад, класифікація поселень за людністю або класифікація країн світу за чисельністю населення). За типізацією закріплюється фіксація таких сукупностей, що стійко розрізняються якісними ознаками.

Класифікації завжди суворо формалізовані, вони прості, чіткі і конкретні; типізації (типології) являють собою більш високий рівень узагальнення географічної інформації, у тому числі й такої, що не піддається формальному опису числом, тому вони більш розмиті. Перехід явищ з одного класу в інший або з одного типу в інший є функцією часу. Але у першому випадку достатньо перетнути визначений кількісний рубіж, а у другому - потрібна кардинальна внутрішня перебудова явища (об'єкта) із зміною його функції. Отже, можна стверджувати, що зміна класу більш ймовірна, аніж зміна типу. З врахуванням вказаних нюансів спробуємо подати основні визначення.

1 - розуміння класифікації і типізації як однопорядкових явищ;

2 - розуміння типізації як часткового випадку класифікації;

І, ІІ, ІІІ, ІV - ієрархічний рівень (порядок).

Рис. 4.1. Поняттєво-термінологічна система «Географічна систематизація»

Класифікація - вертикальна систематизація об'єктів дослідження на основі переважно одного кількісного критерію.

Типізація - вертикальна систематизація об'єктів на основі сукупності якісних ознак. За іншою точкою зору типізація розглядається як випадок класифікації об'єктів з використанням якісних ознак. Це відмінності не принципові.

Типологія - практичний результат застосування типізації, певне групування об'єктів, яке вже не дискутується і подається як закінчена схема для вивчення. Слід чітко розуміти, що по відношенню до самого методу дослідження краще вживати термін «типізація», а по відношенню до його результату - можна говорити і «типологія».

Концентризація - методичний прийом дослідження складних географічних об'єктів (систем), який передбачає або ускладнення відкритої системи (розгортання концентрів), або її спрощення (згортання концентрів). При переході від нижньої ступені до наступної неначебто описуються навколо вихідної точки концентричні кола (концентри), кожне з яких обов'язково включає в себе коло меншого радіусу (ось чому не можна ці ступені-концентри назвати класами або типами - адже останні взаємно виключають один одного).

Страницы: 1, 2, 3


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.