Люксембург та Швеція - високорозвинені країни Європи

p align="left">У період із XII ст. до першої половини XIV ст. під час хрестових походів шведами була підкорена Фінляндія. У 1397 р. в результаті Каль-марської унії відбулося об'єднання Швеції з Данією та Норвегією. У 1523 р. шведський дворянин Ґустав Ваза був обраний королем незалежної Швеції, а Кальмарська унія розпалася. У цей час у найбільших містах країни почали установлюватися об'єднання міських ремісників (цехи), зросли обсяги експорту заліза й міді. У 30-х рр. XVI ст. в країні була проведена лютеранська Реформація, а господарський підйом, що охопив Нідерланди, торкнувся й Швеції. Тут розвинулося гірничо-металургійне виробництво, почав застосовуватися переробний спосіб одержання чавунного лиття, значно розширився видобуток міді, з'явилися мануфактури, збройові заводи. Наявність власної промислової бази й значні капітали дозволили Швеції вести війни за панування в Балтійському морі й прилеглих районах. Згідно з Вестфальським миром 1648 р., країна одержала багато північногерманських земель і стала в один ряд із найбільшими державами того часу. Однак вторгнення Кар-ла XII в Росію під час Північної війни 1700--1721 рр. закінчилося розгромом шведської армії, у результаті Швеція втратила численні території. А після наполеонівських війн закінчився бурхливий період шведської історії, і країна стала дотримуватися нейтралітету. Надалі в зовнішній політиці Швеція дотримувалася принципу неучасті у воєнно-політич-пих блоках, однак у зв'язку з інтеграцією Європи шведський уряд виявив готовність відмовитися від політики нейтралітету.

Населення. Швеція стала першою країною у Європі, де в 1749 р. був проведений перепис населення. Тоді тут проживало понад 1,7 млн осіб, зараз населення країни складає 9 млн жителів, і за цим показником Швеція є найбільшою державою Північної Європи. Як і для більшості країн регіону, для Швеції характерні великі розбіжності в густоті населення. Найбільш густо заселені рівнини на півдні Середньої Швеції, особливо високою густостою відрізняються околиці Стокгольма, Ґетеборга, Мальме, а також інших міст, розташованих поряд із ними. У північній частині країни проживає лише кожний десятий житель Швеції.

Країна досягла значних результатів в охороні здоров'я, у результаті чого дитяча смертність зменшилася від 46 із 1000 немовлят у 30-х рр. минулого століття до 3,5 за нашого часу. Це найнижчий показник у світі, тільки Японія має подібний результат. Швеція посідає друге місце у світі за тривалістю життя -- близько 80 років, усього на рік поступаючись жителям Країни вранішнього сонця.

Шведи становлять 93 % населення країни, найбільші з етнічних меншин -- фіни й саамі. Більшість шведів належить до євангелічної лютеранської церкви, що має статус державної. Предками шведів були свеї, ети, готи та інші германські племена. Традиційними поселеннями шведських селян були хутори й невеликі села.

У Швеції дуже популярні зимові види спорту, у першу чергу, хокей і лижі. Шведська збірна «Три корони» неодноразово ставала чемпіоном світу, а шведські хокеїсти грають у різних країнах, у тому числі в Канаді й СІЛА. У Швеції розташовані відомі гірськолижні курорти, один із найпопулярніших -- Оре. Це не тільки гірськолижний курорт, але й район із давніми культурними й історичними традиціями, що сягають XIII ст.

83 % населення країни проживає в містах, найбільше з яких -- Стокгольм, столиця країни. Тут налічуються (із передмістями) 1,6 млн жителів, що складає п'яту частину "городян Швеції. У місті багато великих підприємств харчової, швейної, взуттєвої та поліграфічної промисловості, зосереджена чверть усього машинобудування країни. Морський порт Стокгольма посідає друге місце за вантажообігом у країні.

Шведи називають свою столицю «Північною Венецією», «Королевою озера Меларен», «Містом, що пливе над водою». Якщо столиця Італії розміщена на положистих пагорбах, а столиця Нідерландів -- на берегах каналів, то столиця Швеції розташована на чотирнадцятьох, островах, що вишикувалися чередою в Балтійському морі. В усіх напрямках місто прорізане водними протоками. У самому центрі Стокгольма можна виловити форель або лосося.

Ще одна характерна риса Стокгольма та його околиць -- відсутність чіткої межі між людиною та створеними нею ландшафтами й навколишньою дикою природою. Так, у місті на вулицях можна побачити чайок і диких качок.

Інші великі міста Швеції та разом із тим великі порти й промислові центри -- Ґетеборг на західному узбережжі й Мальме на крайньому півдні. Ґетеборг -- адміністративний центр лена Гетеборґ-Бохус. Тут проживають близько 510 тис. осіб (із передмістями -- більше ніж 700 тисяч). У місті розвинені судно- й автобудування, нафтопереробна й нафтохімічна промисловість, через його порт проходить найбільша кількість вантажів.

Культура. Шведська земля подарувала світу багато талантів: винахідника однієї з температурних шкал -- Андерса Цельсія, видатного натураліста, основоположника класифікації рослинного й тваринного світу -- Карла Ліннея.

Всесвітнє визнання одержали шведські письменники-«казкарі»: Астрід Ліндґрен, що вигадала Пеппі Довгупанчоху, Малюка, Карлсона та інших знайомих нам героїв; Сельма Лаґерлеф, що написала про подорож Нільса та його друга -- гусака Мартіна. Міжнародне визнання завоювали фільми Інґмара Берґмана, серед яких «Сунична галявина», «Сьома печать», «Сцени з подружнього життя».

Господарство. Сто років тому основою економіки країни було сільське господарство. Перетворення Швеції з аграрної країни на ви-сокорозвинену індустріальну державу відбувалося завдяки «трьом китам»: лісу, залізній руді й гідроенергії. Ці природні ресурси, що використовуються для виробництва сталі, лісоматеріалів, картону, паперу й електроенергії, заклали підвалини експортоорієнтованої економіки Швеції. Сьогодні серед традиційних галузей промисловості важливу роль продовжує відігравати лісова індустрія. Трохи втратили своє колишнє значення добувна промисловість і виробництво сталі, значну частину електроенергії виробляють на АЕС. Основу економіки зараз складають машинобудування, електроенергетика, хімічна, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість.

Шведська лісова індустрія славиться глибокою переробкою деревини. Вона посідає значне місце у виробництві й експорті фанери, картону, целюлози, паперу. Основна частина лісової промисловості країни зосереджена в районі озера Венерн. На його північному березі розташовані целюлозно-паперові комбінати. На березі іншого озера -- Веттерн -- розташований Йончепінґ, що славиться сірниковими фабриками. Саме звідси по всьому світу й поширився шведський сірник.

Швеція належить до країн із високим рівнем розвитку окремих галузей машинобудування, найважливіша з яких ,-- автомобілебудування. У країні три основні виробники автомобілів: «Вольво», «Сааб Отомобайл» і «Сканія». Крім автомобілів, «Вольво» і «Сканія» випускають промислові й морські двигуни. «Сканія» -- творець кількох поколінь військових літаків, а також громадянських повітряних лайнерів. Ця фірма перебуває серед найбільш прибуткових світових виробників вантажівок і автобусів. «Вольво» й надалі планує спеціалізуватися на виробництві вантажівок, автомобілів і автобусів, а також морських, промислових й авіаційних двигунів.

Галуззю хімічної промисловості, що розвивається швидше за інші, є фармацевтика. Середній річний приріст її продукції складає 8--9 %, причому багато фірм в основному працюють на експорт.

Переважна більшість промислових підприємств зосереджена на рівнинах і плато Середньої та Південної Швеції. Найбільш розвинений промисловий район -- рівнини навколо озера Меларен, поблизу Стокгольма. Тут розташовані заводи з виробництва побутових електроприладів, телефонів, радіо- і телеапаратури, підприємства поліграфічної, швейної та харчової промисловості.

Незважаючи на те що високотехнологічні галузі відіграють відносно невелику роль у промисловому виробництві країни, Швеція перебуває серед провідних держав за витратами на науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Більшість із них припадають на різні види обладнання, електротовари й фармацевтичну продукцію. Серед компаній найбільші вклади в НДДКР роблять «АББ», «Еріксон» і «Вольво». «Еріксон» перебуває серед світових лідерів у галузі виробництва засобів телекомунікацій, насамперед мобільних телефонних систем.

Як і в інших скандинавських країнах, основні напрямки сільського господарства Швеції -- тваринництво й виробництво кормів. У тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби молочного й м'ясного напрямку й свиней. Значна частина оброблюваних земель використовується для вирощування райграсу, тимофіївки й конюшини із яких виготовляється високопродуктивна травосуміш. Головні райони оброблення пшениці - рівнини Середньої Швеції та Сконе, на значних площах висівають овес і ячмінь.

Країну щорічно відвідують мільйони іноземців, особливо вона підходить для любителів зимового відпочинку в горах. Місцем паломництва деяких із них є містечко Мура. Тут щорічно проходить багатотисячна лижна гонка «Всалоппет». Досить популярними є пішохідні прогулянки в горах, рибальство, перегони на собачих запряжках. Сотні тисяч туристів відвідують «Томтеланд» - село Діда Мороза.

Швеція має досить густу транспортну мережу. Особливо великою є роль внутрішнього водного транспорту. Найбільші транспортні вузли -- Стокгольм і Ґетеборг.

У другій половині минулого століття виникло поняття «шведська модель розвитку». Вона містить у собі високі податки й настільки ж високі соціальні гарантії для населення, повну зайнятість, а також доступність освітніх, медичних та інших послуг. Складові частини шведської моделі - висока ефективність виробництва, високий рівень добробуту й політика солідарності в галузі зарплат. Ця модель розвивалася протягом кількох десятиліть і показала свою дієвість. Зараз Швеція зберігає низький рівень безробіття (4 %), тут не настільки великі, як, наприклад, у СІЛА, розбіжності в доходах і життєвому рівні населення. Часом це досягається за рахунок досить високих темпів інфляції на тлі низьких показників економічного росту, що є предметом критики цієї моделі розвитку.

Страницы: 1, 2