RSS    

   Королівство Іспанія

Королівство Іспанія

Зміст

1 Географія Іспанії

1.1 Фізична географія

1.2 Клімат

1.3 Корисні копалини

2 Економіка

2.1 Гірничодобувна промисловість

2.2 Машинобудування

2.3 Легка промисловість

2.4 Сільське господарство

2.5 Рибний промисел

2.6 Туризм

3 Населення

4 Забезпеченість житлом

5 Історія

5.1 XX вік

6 Політична структура

6.1 Партії

7 Адміністративний розподіл

7.1 Крупні міста

8 Культура

9 Озброєні сили

10 Зовнішня політика Іспанії

ГЕОГРАФІЯ ІСПАНІЇ

Іспанія, офіційно -- Королівство Іспанія (ісп. і галіс. Reino de Espana, кат. Regne d'Espanya, баскск. Espainiako Erresuma, окс. Reialme d'Espanha, астур. Reinu d'Espana) -- держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова. Назва країни походить від «і-шпанім» Фінікії -- «берег кроликів».

Граничить з:

Португалією на заході Піренейського півострова;

британським володінням гібралтар на півдні Піренейського півострова;

Марокко на півночі Африки (автономні міста Сеута і Мелілья);

Францією і Андоррою на півночі.

Іспанія омивається Атлантичним океаном на заході і півночі, а також Середземним морем на сході і півдні.

Фізична географія

Рельєф Іспанії дуже різноманітний. Центр країни знаходиться на відстані 300 км від моря. В рельєфі домінуючу роль грають системи гірських хребтів і високогірних плоскогірний.

Плоскогір'я і гори складають близько 90 % її території. Майже половину поверхні країни займає обширне, найбільше в Європі високе плоскогір'я -- Месета з середньою висотою 660 м. Месета відрізняється чергуванням плато, хребтів складчасто-глиб і гірських улоговин. Центральна Кордільера розділяє Месету на дві частини: північну і південну.

На півночі Месету оздоблюють могутні Кантабрійськіє гори, які протягнулися уздовж побережжя Біськайського затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони від впливу моря. В їх центральній частині знаходиться масив Пікос-де-Еуропа (з іспанського -- Списи Європи) з висотами до 2648 м. Ці гори альпійського типу складені в основному відкладеннями кам'яновугільного періоду -- вапняками, кварцитами, пісковиками. Кантабрійськіє гори -- орографічне і тектонічне продовження наймогутнішої гірської системи Іспанії -- Піренєєв.

Піренєї є декілька паралельних хребтів, що протягуються із заходу на схід на 450 км. Це одна з самих труднодоступних гірських країн Європи. Хоча в середньому висота їх не дуже велика (трохи більше 2500 м), вони не мають зручно розташованих перевалів. Всі перевали знаходяться на висоті 1500--2000 м. Тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренєї із заходу і сходу. Найширша і висока частина гір центральна. Тут знаходиться головна їх вершина -- пік Ането, що досягає 3404 м.

З північного сходу до Месете примикає система Іберійських гір, максимальна висота (пік Мон-кайо) --2313 м.

Між східними Піренеямі і Іберійськими горами протягуються невисокі каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються до Середземного моря. Каталонські гори (середні висоти 900--1200 м, вершина -- гора Каро, 1447 м) слідують протягом 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відособляють від нього Арагонськоє плато. Ділянки прибережних рівнин, розвинені в Мурсиі, Валенсії і Каталонії на північ від мису Палос до межі з Францією, відрізняються високою родючістю.

Весь південний схід Піренейського півострова зайнятий Кордільерой-Бетіка, є системою масивів і хребтів. Кристалічною віссю її служать гори Сьєрра-Невади. По висоті вони поступаються в Європі тільки Альпам. Їх вершина, гора Муласен, що досягає 3478 м, -- вища точка півострівної Іспанії. Проте найвища гірська вершина Іспанії знаходиться на о. Тенеріфе (Канарські острови) -- це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м.

Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга по висоті серед європейських країн після Швейцарії.

Єдина крупна низовина -- Андалузськая на півдні країни. На північному сході Іспанії в долині р. Ебро розкидалася Арагонськая рівнина. Менших розмірів низовини пнулися уздовж Середземного моря. По Андалузськой низовині протікає одна з головних річок Іспанії (і єдина судноплавна в нижній течії) Гвадалквівір. Решта річок, у тому числі найбільші: Тахо і Дуеро, пониззя яких розташовані на території сусідньої Португалії, Ебро, Гвадіана, -- відрізняються різкими сезонними коливаннями рівня і порожистою течією.

Великі території країни страждають від недоліку води. З цим пов'язана і проблема ерозії -- щорічно видувається мільйони тонн верхнього шару грунту. Все ж таки не вся Іспанія є сухою і безплідною. Глибокі морські затоки (фіорди) Галісиі, апельсинові гаї Валенсії і покриті снігом вершини Піренейських гір -- ось лише декілька прикладів різноманітності іспанських ландшафтів.

Столиця Іспанії -- Мадрид -- розташований в географічному центрі країни і є «найвищою» столицею Європи.

Туристів, поза сумнівом, найбільш привертає побережжя Іспанії: тут налічується більше двох тисяч пляжів. Ці пляжі згруповані під відомими всьому світу назвами: Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-дель-Ассар,Коста де Альмерія, Коста-бланка, Мар-Менор, Кос-та-дель-сіль, Коста-де-ла-Лус, Ріас-Бахас, Ріас-Альтас, Коста-Кантабріка, канарські і Балеарські острови.

Клімат

Іспанія ділиться на три кліматичні зони: Північ країни (від Галісиі до Каталонії) -- схильний впливу Атлантичного океану. Для цього району характерна м'яка, волога зима і помірне тепле літо. Південно-східне побережжя (Андалусия і Естремадура) -- клімат середземноморського типу з виключно м'якою, короткою зимою і сухим, жарким літом. Для цього району типовий достатньо низький рівень опадів, що випадають переважно восени і взимку. Центральне плато -- тут клімат різко континентальний, із значними перепадами між денною і нічною температурою (в центрі Іспанії влітку температура протягом дня підіймається до +30 градусів, а вночі опускається до +15 градусів). Літо жарке сухе, зима суха, холодна.

Не дивлячись на те, що Піренейський півострів майже з усіх боків оточений морем, в центральній його частині вплив водних мас на кліматичні умови сходить нанівець. Гірські ланцюги, що протягнулися практично по всій береговій лінії, захищають внутрішню частину півострова від зовнішніх впливів. В цілому по країні домінуючим є субтропічний клімат середземноморського типу, хоча в чистому вигляді його можна констатувати лише на півдні і сході країни. Вплив континентальної кліматичної зони зростає у міру видалення від побережжя. На побережжі, де море працює як величезний резервуар сонячної енергії, клімат дуже м'який. На середземноморському побережжі середня зимова температура складає +17 °З +19 °З градусів (нижче за відмітку в +10 °З термометр опускається дуже рідко). Влітку температура не підіймається вище + 32 °З. Пляжний сезон тут триває з червня по жовтня.

В Кастілії і Ла-Манче, розташованих на центральному плато, з травня по вересня стоїть дуже жарка погода, а взимку тут ддмуть шквальні, пронизливі, холодні вітри. Клімат Галісиі, Астурії, Кантабрії і Баськонії відрізняється підвищеною вогкістю -- дощі тут йдуть буквально круглий рік. В той же час південь і південний схід Іспанії часто страждає від засухи.

У високогірних районах Іспанії в зимові місяці нерідко бувають морози, випадає рясний сніг. В Піренеях (Андорра), горах Сьєрра-Невади (Андалусия) і Сьерра-де-Гвадар-рами (під Мадридом) круглий рік діють гірськолижні курорти. Взимку сніг нерідко випадає в Арагоне і Північної Кастілії.

На островах канарського архіпелагу, розташованих в Атлантиці, на північний захід від Африки, клімат теплий і м'який. Середньорічна температура -- +20 °З, вода тепла круглий рік. Тут рідко дійсно жарко, проте сонце світить достатньо інтенсивно. Туристам рекомендується використовувати засоби, що захищають шкіру від сонячного ультрафіолету.

Корисні копалини

Надра Іспанії відрізняються рудоносністю і мають свій в розпорядженні крупні запаси різноманітних руд. Запаси мінерального палива порівняно невеликі. Головні родовища корисних копалин розташовані в гірських системах, оперізувальних Месету, і в периферійних районах країни. В Кантабрійськіх горах знаходяться основні родовища кам'яного вугілля, залізняку і цинку. Сьєрра-Морена містить найбільші запаси піритів і поліметалів. Значні запаси залізняку і поліметалів є також в Андалузськіх горах. Родовища олова, вольфраму, урану знаходяться в Галісийськіх горах. На стику Піренейських і каталонських гір з Арагонськой низовиною зосереджені родовища лігнитів і калієвої солі.

В Іспанії є крупні (до 2 млрд т) запаси якісного залізняку із змістом металу до 50 %. Основні родовища розташовані на півночі поблизу Більбао, і в Арагоне-Охос-Негрос. До 20 % всіх запасів залізняку доводиться на Астурію і Галісию. Крупні поклади залізняку є в Андалузськіх горах, на північ від Альмерії.

По запасах мідних піритів Іспанія займає перше місце в Європі. Основні родовища Тарсис, Ріо-Тінто і Сарса розташовані в провінції Уельва (Андалузія), в горах Сьєрра-Морена між річками Гвадіана і Гвадалквівір. Вони розроблялися ще за багато століть до нашої ери. В Андалузії є також значні запаси кольорових металів, в провінції Хаен -- родовища свинцево-цинкових руд (Лінарес, Ла-Кароліна). Розробляються родовища цинку в Сантандере на Біськайськом побережжі (район Реосин).

Страницы: 1, 2, 3


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.