Каспійське море як географічний об'єкт
p align="left">На шельфі поширені терригенно-черепашкові піски, ракуша, піски ооліту; глибоководні ділянки дна покриті альовролітовими і мулистими відкладеннями з високим вмістом карбонату кальцію. На окремих ділянках дна оголює корінні породи неогенового віку. На дні Каспію є багаті родовища нафти і газу. Нафто-газоносними є Апшеронський поріг, дагестанський і туркменський райони моря. Перспективні на нафту і газ ділянки дна моря, прилеглі до Мангишлаку, а також Мангишлакський поріг. Затока Кара-Богаз-Гол є найбільшим родовищем хімічної сировини (зокрема, мірабіліта).3.2 Берегова лінія
Протяжність берегової лінії Каспійського моря оцінюється приблизно в 6500 - 6700 кілометрів, з островами - до 7000 кілометрів. Узбережжя Каспійського моря на більшій його частині його території - низинні і гладкі. У північній частині берегова лінія порізана водними протоками та островами дельти Волги і Уралу, береги низькі і заболочені, а водна поверхня в багатьох місцях покрита зарослями. На східному узбережжі переважають вапнякові береги, що примикають до напівпустелі та пустеля. Найбільш звивисті берега - на західному узбережжі в районі Апшеронского півострова і на східному узбережжі в районі Казахського затоки і Кара-Богаз-Гола.
Береги північної частини Каспія низовинні і дуже пологі, характеризуються широким розвитком осушень, що утворюються в результаті явищ наганянь зганяння; тут розвинені також дельтові береги (дельти Волги, Уралу, Тереку). В цілому береги північної частини інтенсивно наростають, чому сприяє падіння рівня моря, швидке зростання дельт і рясне надходження террігенного матеріалу. Західні береги Каспію також переважно акумулятивні (численні пересипи, коси), окремі ділянки на узбережжі Дагестану і Апшеронського півострова -- абразіонні. На східному узбережжі моря переважають абразіонні береги, вироблені у вапняках, що складають прилеглі напівпустинні і пустинні плато. Є також і акумулятивні форми: Карабогазський пересип, що відокремлює від моря найбільшу затоку Каспія, -- Кара-Богаз-гол, коси Красноводська і Кендерлі. На південь від Красноводського півострова переважають акумулятивні береги.
Великі півострови Каспійського моря: Апшеронський півострів.
Апшеронський півострів, розташований на західному узбережжі Каспію на території Азербайджану, на північно-східному закінчення Великого Кавказу, на його території розташовані міста Баку і Сумгаіт
Півострів Бузачі.
Півострів Мангишлак, розташований на східному узбережжі Каспію, на території Казахстану, на його території знаходиться місто Актау
Півострів Міанкале
Півострів Туб-Караган
Каспійське море має численні острови, близько 50 великих і середніх островів загальною площею приблизно 350 квадратних кілометрів.
У Північному Каспії більша частина островів є невеликими і безлюдними, хоча деякі з них мають тимчасових поселенців. Більшість з островів поблизу Азербайджану та Туркенистану мають значне геополітичне та економічне значення, у зв'язку з їх запасами нафти. Острів Булла поблизу берегів Азербайджану, і має величезні запаси нафти. А острів Пірллахі був одним з перших місць в Азербайджані, де було знайдено нафту, і він був першим місце в Каспійському морі де проведені були бурові роботи. Остів Наргін використовувався як військова база-об'єкт колишнього Радянського Союзу і є найбільшим островом в Бакинський бухті.
Більшість островів, особливо навколо Азербайджану, мають значні екологічні проблеми у результаті видобутку нафти. Приміром острів Вульф, має свою екосистему дуже занедбану, оскільки на сусідніх островах вівся безконтрольний видобуток нафти, що суттєво повпливало на чисельність і стан тюленів та інших тварин та птахів острова, хоча й вони і надалі населяють його. Найбільші острови Каспію:
Ашура-Ада
Гарасу
Гум
Даш
Зіра (острів)
Зянбіл
Кюр Даши
Хара-зіра
Огурчінский
Сенг-Мугань
Тюленів (Каспійське море)
Тюленячі острови
Чечень (острів)
Чигил
3.3 Рельєф дна
За характером рельєфу і гідрологічним особливостям Каспій зазвичай підрозділяють на Північний Каспій, Середній Каспій і Південний Каспій. Північний Каспій (площа близько 80 тис. км2) -- наймілководніша частина моря з глибинами 4--8 м. Рельєф дна -- слабо хвиляста акумулятивна рівнина з серією банок і акумулятивних островів, так званий Мангишлакський поріг, що відокремлює Північний Каспій від Середнього. В межах Середнього Каспія (площа близько 138 тис. км2) виділяється Дербентська западина (найбільша глибина 788 м), шельф і материковий схил, ускладнений підводними обвалами і каньйонами; на північному, досить пологому схилі, виявлені релікти стародавніх річкових долин. На півдні западина Середнього Каспія відокремлена від западини Південного Каспія Апшеронським порогом, на якому розташований ряд банок і островів. Западина Південного Каспія (найбільша глибина 1025 м), що становить близько 1/3 площу моря, у західного і південного (іранського) узбережжя має вузький шельф, у східного узбережжя шельф значно ширший. Дно западини є плоскою абісальною рівниною. У північній частині западини наголошується декілька підводних хребтів північно-західного і південно-східного простягання.
3.4 Клімат
Головні барічеські центри, що визначають атмосферну циркуляцію в Прикаспійський області , -- відроги азіатського максимуму взимку і відроги азорського максимуму і південно-азіатського мінімуму влітку. Характерними рисами клімату є: значна континентальність, переважання антіциклональних умов погоди, сухі вітри, сувора морозна зима (особливо в північній частині), різкі температурні зміни протягом року, бідність опадами (виключаючи південно-західну частину водоймища). На атмосферних фронтах розвивається циклонна діяльність, що також є важливим елементом клімату і погоди на Каспії. У північній і середній частинах Каспію з жовтня по квітень переважають вітри східних румбів, з травня по вересень -- північно-західних румбів; у південній частині моря найрізкіше виражений мусонний характер вітрів. Найсильнішими вітрами відрізняється район Апшеронського півострова (бакинський норд, що дме, головним чином, восени), східне узбережжя середньої частини і північно-західний район північної частини; тут часті шторми, при яких швидкість вітру сягає більше 24 м/сек.
Середня багаторічна температура повітря теплих місяців (липень -- серпень) над всім морем рівна 24--26 °С, абсолютний максимум (до 44 °С) є на східному узбережжі. У зимові місяці температура змінюється від --10 °С на півночі до 12 °С на півдні. Над морем випадає в середньому 200 мм опадів на рік, на західному узбережжі -- до 400 мм, на посушливому східному -- 90--100 мм, в субтропічній південно-західній частині узбережжя -- до 1700 мм. Випаровування з більшої частини поверхні моря досить велике -- до 1000 мм на рік; у східній частині Південного Каспія і в районі Апшеронського півострова -- до 1400 мм на рік.
РОЗДІЛ IV. ГІДРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
4.1 Загальні положення
Каспій має характеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуються в якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, що й підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому. Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море, але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій ще й має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря, історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів та рівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко, багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно з гідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить від кількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількість опадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, які приходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають від циклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морі відносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль на північ і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінним місцем для вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату. Каспій має характеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуються в якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, що й підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому. Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море, але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій ще й має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря, історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів та рівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко, багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно з гідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить від кількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількість опадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, які приходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають від циклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морі відносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль на північ і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінним місцем для вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату.
