Економіко-географічне становище Канади

p align="left">Монреаль розташований на річці Св. Лаврентія -- це промисловий і торговельно-фінансовий центр країни. У місті проводилася всесвітня виставка 1967 р. й Олімпійські ігри 1976 р., що дали поштовх для розвитку та відновлення Монреаля. Павільйони виставки діють і сьогодні У Монреалі багато чого нагадує Францію (франко-канадці скла/дають основну частину населення міста). Так, собор Нотр-Дам-де-Вон- сенкур, побудований у 1657 р., -- точна копія собору Паризької Богоматері. Його стіни прикрашають зображення святих -- заступників мореплавців і мандрівників.

Ванкувер розташований на Тихоокеанському узбережжі, біля підніжжя Берегового хребта. Це тихоокеанський «фасад» країни та найбільший порт, що пов'язує Канаду з країнами Азіатсько-Тихооке-, анського регіону. У місті працюють підприємства деревопереробної, харчової, легкої, хімічної промисловості, розвинене машинобудування, у тому числі суднобудування.

Столиця Канади -- Оттава -- розташована на річці Оттава. Це чисте, доглянуте й спокійне місто, у якому проживають 1,1 млн осіб (із передмістями). В Оттаві розташований парламент країни, численні музеї, виставкові зали та парки. У місті є підприємства харчової, целюлозно-паперової, поліграфічної, машинобудівної галузей.

Культура. За три з половиною століття канадці створили свою культуру, але при цьому зберігаються відмінності між англо- та франко-канадцями. Традиційна культура англо-канадців близька до англійської -- так, у старих поселеннях добре простежується архітектурний ландшафт англійського типу. У великих містах багато будинків вікторіанської епохи, із якою пов'язані традиції в містобудуванні, мистецтві й способі життя не тільки Великої Британії, але й Канади.

Єдності франко-канадців сприяли компактність розселення та збереження традицій, у тому числі сильний вплив католицької церкви. Своєрідним символом тієї героїчної епохи стали вояжери. Ці вихідці з Квебека відомі як безстрашні мандрівники, які з кінця XVII ст. вирушали вглиб країни.

Багато канадців займаються спортом і туризмом. Зі спортивних ігор найбільшу популярність має хокей на льоду, поширені бейсбол, гольф, керлінґ (мета гри -- потрапити пущеною по льоду биткою в накреслену на ньому мішень), футбол, ковзанярський і лижний спорт.

Господарство. Канада є одним із головних світових виробників ряду сільськогосподарської та промислової продукції. Для країни характерні величезні територіальні розбіжності в розміщенні галузей господарства, висока концентрація виробництва, а також велике значення гірничодобувної, лісової та деревопереробної промисловості. Крім перелічених галузей, тут розвинені електроенергетика, кольорова металургія, машинобудування, харчова промисловість.

У гірничодобувній промисловості найбільше значення має видобуток природного газу (168 млрд м3-- третє місце у світі), нафти (127 млн тонн -- дев'яте місце), мідних руд (четверте місце), золота (п'яте місце), цинкових руд (перше місце), нікелевих руд (друге місце), вугілля, платини (третє місце), калійних солей (третє місце).

Видобуток нафти та газу в основному ведеться в провінціях Альберта й Єаскачеван, звідки на схід, захід і південь прокладені трубопроводи, у тому числі трансконтинентальні. Основний район видобутку залізної руди -- півострів Лабрадор.

Канада -- другий у світі, після СІЛА, виробник пиломатеріалів, паперу та картону. Більшість целюлозно-паперових підприємств сконцентровано на сході країни.

За виробництвом електроенергії -- 566,3 млрд кВт год -- країна посідає п'яте місце у світі. Близько 60 % електроенергії дають ГЕС, майже 15 % виробляють на АЕС, розташованих у провінціях Квебек, Онтаріо та Нью-Брансуїк.

У країні розвинене машинобудування, у тому числі автомобілебудування (восьме місце у світі), сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для гірничодобувної та лісової промисловості. Головні центри галузі: Торонто, Монреаль, Гамільтон, Оттава, Ванкувер. Найбільші підприємства нафтопереробної промисловості розташовані в Монреалі, Сарнії, Ванкувері й Едмонтоні.

Загалом близько половини обробної промисловості розміщується в Онтаріо, приблизно чверть -- у Квебеку, великим є значення промисловості Британської Колумбії та Альберти Відмінними рисами сільського господарства країни є високий рівень механізації та концентрації виробництва, відносно невисокий рівень використання добрив, велика роль екстенсивних галузей (зернове господарство, пасовищне скотарство) і порівняно невисока врожайність сільськогосподарських культур.

У структурі галузі переважає тваринництво. Розводять велику рогату худобу молочного й м'ясного напрямків, свиней, дрібну рогату худобу, розвинене птахівництво. Основним районом м'ясного скотарства є Альберта, молочне господарство переважає на півдні Британської Колумбії. В економіці Ньюфаундленда, Нової Шотландії та Британської Колумбії велику роль відіграє рибальство, ведеться промисел тріски, лосося, оселедця.

У рослинництві найважливіше значення має зернове господарство. На країну припадає до 15 % світового виробництва пшениці. Найбільше її вирощують у Саскачевані та Манітобі. Великі площі зайняті під кормовими культурами, зокрема рапсом і кукурудзою; вирощують льон, картоплю, фрукти та овочі.

Для такої величезної країни, як Канада, надзвичайно великим є значення транспортного комплексу. На початковому етапі освоєння та колонізації країни основну роль відігравали внутрішні водні шляхи. Наприкінці XIX ст. основне навантаження на себе взяли залізничні магістралі, у тому числі трансконтинентальні. У XX ст. їх поступово витискали автомобільні траси та трубопроводи. Зберігає своє значення морський транспорт. Найбільші порти країни: Ванкувер, Сет-Іль (головним чином вивезення залізної руди), Квебек, Монреаль.

Корінні жителі Америки -- індіанці, що належать до американської гілки монголоїдної раси. До приходу європейців індіанські племена перебували на різному рівні розвитку. У Північній Америці більш високий щабель займали народи Мексики та Центральної Америки -- майя, ацтеки. У середні віки майя вже будували міста, мали свою писемність і систему лічби, володіли технологією обробки металу. Усе це було б неможливе без праці хліборобів і головної культури Давньої Америки -- маїсу (кукурудзи). Хоча майя вирощували різні культури (батат, маніоку, гарбуз, квасолю, томати, перець), однак маїс служив основною продовольчою культурою. Із маїсового тіста пекли коржі, готували різноманітні страви та напої.

Ацтеки прийшли на Мексиканське нагір'я з півночі, із легендарної країни Астлан, де заснували місто Теночтитлан. Спочатку більшість ацтеків жили в цьому місті та його околицях, створивши своєрідне місто-державу. Потім було створене політичне об'єднання, що включало ацтеків і деякі сусідні народи. Воно простягалося від берегів Мексиканської затоки на сході до Тихого океану на заході. На поливних землях ацтеки вирощували ті ж сільськогосподарські культури, що й майя. Ацтекські ремісники уміло обробляли камінь, мідь, золото й срібло, робили гарні прикраси, виготовляли керамічний посуд і прикрашали його малюнками.

У Південній Америці великий центр давньої цивілізації склався в Центральних Андах, тут існувала могутня індіанська країна -- імперія інків. Імперія домоглася відносно високої культури зрошувального землеробства й скотарства, тут були розвинені ткацьке й гончарне ремесла, робилися прикраси із золота. Територію на схід від Анд населяли нечисленні народи які займалися полюванням, рибальством і збиральництвом.

Першими європейцями, що побували в Америці, були вікінги, що досягли її берегів на початку XI ст. Твори усної народної творчості -- саги (героїчні народні сказання) розповідають про те, що вікінги висаджувалися на узбережжі півострова Лабрадор і острова Ньюфаундленд. Однак у Європі майже нічого не знали про мандрівки вікінгів та їхні відкриття, тому вони не вплинули на розширення знань людей про різноманіття світу.

Роком відкриття Америки вважається 1492 р., коли X. Колумб відкрив Кубу, Гаїті, Багамські острови. Із цього часу почався період активного дослідження й колонізації континенту. Найбільшу роль тут відіграли іспанці, португальці, англійці, французи. Так, у 1497--1498 рр.

Англійська експедиція під керівництвом Дж. Кабота пройшла вздовж східного берега Північної Америки, через 15 років іспанець В. Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і першим вийшов до Тихого океану. У 1519--1521 рр. Е. Кортес відкрив, а потім завоював величезну країну -- сучасну Мексику. У 1534--1535 рр. французька експедиція під керівництвом Ж. Картьє обійшла з півночі острів Ньюфаундленд і відкрила південно-східний берег півострова Лабрадор і річку Св. Лаврентія.

Із Північною Америкою пов'язані також основні подорожі й відкриття англійців. Англійські мандрівники Дж. Дейвіс, Г. Гудзон досліджували північний край материка, зокрема береги моря Баффіна й Гудзонової затоки. Джон Дейвіс під час своєї третьої експедиції 1587 р. пройшов біля узбережжя Ґренландії, зайшов до моря Баффіна, потім обігнув південно-східний виступ Баффінової Землі й обстежив атлантичне узбережжя півострова Лабрадор. Генрі Гудзон у 1607--1611 рр. здійснив чотири плавання в арктичних морях, відкривши річку, затоку та протоку, названі його ім'ям.

Епоха Великих географічних відкриттів поклала початок колонізації Америки європейцями. Протягом чотирьох століть у ході запеклої боротьби, унаслідок війн, хвороб і непосильної праці деякі індіанські племена були знищені, інші поневолені, а деякі відтиснуті зі своїх територій у ліси, пустельні й високогірні райони.

Сучасні держави Америки -- колишні колонії європейських країн, що домоглися державного суверенітету від своїх метрополій. Першою великою незалежною державою Америки стали СІЛА. Американці здобули перемогу над англійцями у війні за незалежність, і в 1776 р. була прийнята Декларація про незалежність Сполучених Штатів. Більшість іспанських колоній здобули, незалежність у ході визвольної війни 1810--1825 рр. Мексика домоглася суверенітету в 1821 р., а через три роки була проголошена республікою. У 1822 р. незалежною імперією стала Бразилія (федеративна республіка з 1889 р.). У цей період було створено й незалежну державу Об'єднані провінції Ла-Плати (у 1826 р. перетворено на Федеративну Республіку Арґентина), домоглися незалежності Чилі, Еквадор (до 1830 р. країна називалася Область Кіто й входила до складу Великої Колумбії) і низка інших держав.

На сьогодні значну частину населення Америки складають нащадки переселенців із Європи. У багатьох державах Південної Америки більшість жителів -- це нащадки від шлюбів європейців з індіанцями (метиси). Значну частину населення, особливо в приатлантичних областях, складають негри -- нащадки рабів, а на заході Латинської Америки -- індіанці (найбільша частка індіанського населення в Болівії та Гватемалі).

Густота населення регіону -- одна з найнижчих у світі. У Північній Америці цей показник складає 15 осіб/км2. Тут на середню цифру істотно впливає Ґренландія (менше ніж 1 особа/км2) і Канада (3,2 особи/км2). Густота населення в Латинській Америці -- 26 осіб/км . ' Найбільша заселеність у Карибських країнах і Центральній Америці, найменша -- у районі басейнів Амазонки, Оріноко, Парагваю.

Америка -- світовий лідер процесів урбанізації. У Північній Америці городяни складають 80,2 % населення, у Латинській -- 76,8 %. До найбільших міст світу належать Мехіко (Мексика), Нью-Йорк (США), Сан-Паулу (Бразилія), у кожному з яких проживають-більше ніж 20 млн осіб. До двадцяти п'яти найбільших міст світу також належать Буенос-Айрес (Арґентина), Лос-Анджелес (США), Ріо-де-Жанейро (Бразилія) і Чикаго (США).

Природний приріст населення більш високий у Латинській Америці, де складає 16 осіб на 1000 жителів (цим пояснюється «молодість» жителів більшості держав), у Північній Америці -- 6 осіб на 1000 жителів США, Бразилія й Мексика входять до 15 найбільших держав світу як за населенням, так і за площею.

Великими є контрасти в рівні економічного розвитку Америки. Явний лідер -- США, високий рівень розвитку багатьох галузей господарства має Канада. Ці дві країни посідають значне місце у світовому господарстві та входять до «Великої сімки». Більшість країн Латинської Америки належать до тих, що розвиваються, однак,за економічним і соціальним розвитком вони випереджають країни Африки та частину держав Азії. Це пов'язане з тим, що вони раніше за інші країни, що розвиваються, здобули незалежність і почали розвивати своє господарство. У той же час промисловий розвиток Латинської Америки відбувався нерівномірно. Зараз його індустріальний вигляд визначає «велика трійка» -- Бразилія, Мексика, Арґентина, а також Чилі, Перу, Венесуела, Уругвай і Колумбія.

Характерною рисою Америки є наявність низки інтеграційних об'єднань. Найбільшою міжнародною організацією є Організація американських держав,, що поєднує ЗО країн регіону. У 1973 р. створене Карибське співтовариство (КАРІКОМ), його мета -- спростити господарські зв'язки між Карибськими країнами. Із 1983 р. на основі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі утворена Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Найбільше економічно потужне об'єднання було створене в 1992 р., коли США, Канада й Мексика утворили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА). Ця асоціація відкриває шлях до формування загального ринку в масштабах цілого континенту.

Інтеграційні процеси допомагають більш раціонально використати сировинні, фінансові, трудові та виробничі ресурси Америки.

Страницы: 1, 2