Економіко-географічна характеристика Румун

p align="left">У першій половині ХХ століття Румунія входила до складу важливих експортерів нафти. Зараз здійснюється політика заощадження власних ресурсів, нафту імпортують із країн Перської затоки. Але Румунія, як і раніше, експортує нафтопродукти. Головні нафтопромисли і нафтопереробні заводи зосереджені навколо міста Плоєшті (на півночі від Бухареста). Сам Бухарест спеціалізується на «верхніх поверхах» хімічного виробництва - лакофарбовій, гумотехнічній промисловості, побутовій хімії. Румунія здійснює спроби освоєння шельфу Чорного моря.

Постійний наголос на розвиток важкої індустрії призвів до формування потужного металургійного комплексу. Старі металургійні центри в містах Решиця і Хунедоара працюють на місцевій сировині. Родовища залізної руди знаходяться на межі вичерпання. Тому був збудований новий металургійний комбінат повного циклу в місті Галац на Дунаї (7 млн. тон сталі на рік), який орієнтується на імпортні, в тому числі й з України, залізну руду і кам'яне вугілля. Кольорова металургія розвинута в містах Бая-Маре (свинець, мідь, золото), Златна (чорнова мідь), Копша-Міка (цинк). Але найбільшим центром її стало місто Слатіна в Олтенії, де збудований сучасний алюмінієвий комбінат.

В машинобудуванні головним стало виробництво сільськогосподарської техніки, обладнання для нафтової, легкої і харчової промисловості, транспортних засобів (автомобілів, рухомого складу залізниць, суден). Бухарест спеціалізується на випуску автобусів і тролейбусів, Брашов - вантажних машин і тракторів, Пітешті і Кимпулунг - легкових автомобілів, Констанца є центром суднобудування, Крайова - авіаційної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Натомість в структурі машинобудування Румунії низькою є частка електротехніки та електроніки.

Традиційними є лісозаготівля і деревообробка. За їх розмірами Румунія посідає перше місце в регіоні. Наявність деревини хвойних порід дозволяє мати потужну целюлозно-паперову промисловість (Сучава, Бакеу), але Румунія активно використовує й очерет дунайських плавнів (Бреїла). У багатьох невеликих карпатських поселеннях широко представлені лісопильна, фанерна, меблева промисловість.

Легка (текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва) промисловість розвинена недостатньо і працює переважно на внутрішній ринок. Харчова промисловість має деякий експортний потенціал (це торкається виноробства та виробництва плодоовочевих консервів).

Сільське господарство

У сільському господарстві за вартістю продукції рослинництво грає чільну роль. Зернові займають > 60% посівних площ, на технічні припадає 15%. Головні зернові культури - кукурудза (1 місце в Європі по валовим зборам) і пшениця. Обсяги виробництва рису незначні. А от кукурудза хоча і потрапила на румунські землі лише у XVI - XVII століттях, знайшла тут для себе сприятливе природне середовище і стала не тільки важливою фуражною, але й провідною продовольчою культурою. Серед технічних лідерами є соняшник (Румунія поруч з Україною та Аргентиною входить до трійки світових лідерів), цукровий буряк, льон і тютюн. Бавовник вирощується в обмежених масштабах на зрошуваних землях Добруджі.

Розвинені також овочівництво і виноградарство. Виноград потрапив сюди ще за часи Стародавньої Греції і Риму, переважають винні сорти. У садівництві переважає слива, представлено також вирощування яблук, груш, абрикосів.

Специфічну роль у тваринництві відіграє вівчарство. Базується воно на природних гірських пасовищах у Карпатах й на Трансільванському плато. За поголів'ям овець Румунія поступається в Європі тільки Великобританії та Іспанії. Розводять також велику рогату худобу, свиней і птицю. Але за виробництвом м'яса і молока на душу населення Румунія відстає навіть від своїх сусідів по регіону.

Транспорт

Головну роль у транспортній системі Румунії відіграє залізничний транспорт. Найнапруженішою є лінія Бухарест - Плоєшті - Брашов - Клуж-Напока. Значною є мережа нафто- і газопроводів. Автомобільний транспорт розвинений слабо. Так точно і внутрішній водний. Дунай і Прут - переважно прикордонні, а річки, які стікають з Карпат, непридатні для судноплавства. Найважливішим для Румунії є 150-кілометровий відрізок Дунаю від гирла до портів Галац і Бреїла. Втім, значення Дунаю як міжнародної транспортної водної артерії для Румунії велике. Завершення будівництва каналів Дунай - Майн - Рейн (на території Німеччини) і Дунай - Чорне море в Румунії сприятиме збільшенню транзитних потоків вантажів і пасажирів, зокрема туристів. Головним транспортним вузлом країни є Бухарест, дунайськими і одночасно морськими портами - Галац і Бреїла, чорноморським портом - Констанца.

Зовнішні зв'язки

Румунія експортує окремі види машин і нафтовидобувного обладнання, нафтопродукти, деревину і меблі, вовняні тканини, овочеві і фруктові консерви, виноградні вина. В імпорті найважливішими є промислове обладнання і транспортні засоби, залізна руда, вугілля і кокс, бавовна. Основні торгові партнери Румунії - країни Західної Європи. Значні зв'язки підтримуються також з нафтовидобувними арабськими країнами, Росією, Україною.

Територіальна структура господарства

На основі відмінностей у господарській спеціалізації можна виділити 6 економічних районів.

1. Центрально-Південний район, що включає до свого складу Волощину і Мунтенію. За своїм історичним і сучасним значенням Волощина є основою Румунії. Це колиска румунської нації. Ще в XIV ст. тут сформувалося ядро майбутньої держави. Зараз на території району мешкає майже третина населення країни. Завдяки різноманітним місцевим ресурсам він здавна має найбільш диверсифіковану структуру господарства. Електричною енергією воно забезпечується каскадом ГЕС на р. Арджеш. В районі знаходяться найстаріший нафтовий центр Європи - Плоєшті, найбільший автомобільний центр Румунії - Пітешті, врешті-решт, столиця країни - Бухарест.

Бухарест - найбільше місто, головний економічний і культурний центр Румунії. Він розташований на рівнині, приблизно на однаковій відстані від Дунаю та Карпат. Як столиця - це молоде місто (з 1861 р.). При його забудові за взірець було взято Париж. В місті виробляється четверта частина промислової продукції країни, а його частка в машинобудуванні, хімічній, текстильній, шкіряно-взуттєвій і поліграфічній галузях є набагато вищою. Найцікавішим культурним закладом Бухареста є Національний музей старожитностей.

Центрально-Південний район виступає житницею країни і важливою зоною виноградарства і садівництва, а в придунайській частині - овочівництва. Карпатська частина району славиться вівчарством, у приміській зоні Бухаресту з'являється свинарство і птахівництво.

2. Південно-Західний район відповідає історико-географічному регіону Олтенія. Основою його індустріалізації виступила енергетика: ГЕС «Залізні Ворота», каскад ГЕС на Олті, потужні ТЕС на місцевих лігнітах тощо. Район виробляє ? румунської електроенергії. Тому склалася спеціалізація на енергомістких галузях, зокрема кольоровій металургії (найбільший центр - Слатіна).

Головний організуючий центр району - місто Крайова (верстатобудування, сільськогосподарське машинобудування і навіть авіаційна промисловість).

Родючі ґрунти Нижньодунайської рівнини використовуються для вирощування зернових (кукурудзи і пшениці) і технічних (особливо соняшнику) культур. Тваринництво поступається рослинництву.

3. Південно-Східний район відповідає Добруджі та захоплює південну частину Молдови. Цей район практично не володіє мінеральними ресурсами, але його господарство має унікальну структуру з великим значенням морського та річкового транспорту, рибальства (у т.ч. й океанічного), курортно-рекреаційної справи. Загальнодержавне значення має чорна металургія району (Галац), целюлозно-паперова промисловість (Бреїла) і суднобудування (Констанца).

Галац лежить на березі Дунаю між гирлами його приток Сірету і Пруту. До цього місця можуть підніматися невеликі морські судна. Таким чином, Галац є одночасно річковим і морським портом. Це також вузол залізниць і трубопроводів.

Констанца - єдиний морський порт Румунії, тому зосереджує значну частину її зовнішньої торгівлі. Промисловість різноманітна й охоплює типові галузі портового міста, в тому числі суднобудування, рибопереробку та ін. В місті беруть початок нафтопровід і канал Дунай - Чорне море. Констанца - головний центр чорноморської курортної зони Румунії.

Специфічним для Румунії є і сільське господарство Південно-Східного району. Крім Добруджі більше ніде не вирощуються тютюн, рис і бавовник. Більш звичні культури - кукурудза, соняшник, виноград. Тваринництво представлено скотарством, свинарством і птахівництвом.

4. Центрально-Північний економічний район включає в себе Трансільванію, Буковину, Крішану і Марамуреш. Основою його багатопрофільної спеціалізації виступають природний газ, кам'яна сіль, поліметалічні руди, золото, а також лісові та гідроенергетичні ресурси Карпат.

Найбільшими містами району є Брашов і Клуж-Напока. Брашов - друге за кількістю жителів і розмірами промислового виробництва місто Румунії, значний центр машинобудування (автомобілі, трактори, підшипники, нафтохімічне обладнання), лісової і деревообробної промисловості. Клуж-Напока більш відома як історичний і культурний центр Трансільванії. В галузевій структурі виділяється швейною і взуттєвою промисловістю, вичинкою шкір, фармацевтикою і парфумерією. Бая-Маре - також досить важливий промисловий центр, що очолює золотоносний район на півночі. У місті виплавляють мідь, свинець, випускають сірчану кислоту та ін.

У сільськогосподарському відношенні район відзначається переважанням тваринництва (особливо - вівчарства), у трансільванській частині представлені інтенсивні скотарство, свинарство і птахівництво. Трансільванський степ до того ж є досить значним районом землеробства (кукурудза, пшениця, соняшник, картопля, овочі). Передгір'я використовуються для садівництва і ягідництва.

5. Західний район (Банат) має значний економічний потенціал. Тут зосереджені видобування вугілля (Петрошанський басейн), металічних корисних копалин. Склалися центри чорної металургії, яка працює на місцевих залізній руді і коксівному вугіллі (Решиця, Хунедоара). Розвинені деревообробна, текстильна, шкіряно-взуттєва і харчова промисловість. Клімат і ґрунти сприятливі для сільського господарства. У передгір'ях - лісові і рекреаційні ресурси.

Тімішоара - третє по чисельності населення місто в Румунії, значний промисловий вузол (нафтохімія, сільськогосподарське машинобудування, текстильна промисловість). Арад - важливий центр залізничного машинобудування (локомотиви, вагони) і традиційної харчової промисловості.

Сільське господарство району інтенсивніше, ніж у середньому по Румунії, і більше орієнтоване на розвиток тваринництва (молочно-м'ясне скотарство, свинарство). Відповідно, в рослинництві окрім звичних кукурудзи і соняшнику значною є частка кормових культур.

6. Північно-Східний район (Молдова) - найменш розвинена частина країни, хоча й володіє значним масивом родючих ґрунтів (зокрема чорноземів), великими запасами хвойної деревини, гідроенергією гірських річок.

Провідною галуззю господарства є харчова, зокрема фруктоовочеконсервна промисловість. В районі поступово формується комплекс підприємств лісохімії, целюлозно-паперової, столярно-паркетної та меблевої промисловості. Швидко зростає текстильна промисловість (спеціалізація - вовняні і лянні тканини, ткання килимів). Швейна промисловість використовується для поступової індустріалізації невеликих міст і використання надлишкових трудових ресурсів крупних сіл.

Головний історичний і культурний центр Молдови - місто Ясси, слугує важливим транспортним вузлом, центром наукових досліджень та освітніх послуг (за кількістю студентів Ясси поступаються лише Бухаресту).

До важливих міст відноситься Бакеу - найбільший в Румунії центр лісопереробки та переробки продукції вівчарства (вичинка шкір, виготовлення дублянок, взуття, шкіргалантереї, вовняних тканин та ін.)

Але основним заняттям населення залишається сільське господарство, в якому унікальна роль належить відгонно-пасовищному вівчарству, виноградарству, овочівництву, садівництву тощо. В зерновому господарстві панівні позиції лишаються за кукурудзою. Із технічних культур представлені соняшник, льон-довгунець, цукровий буряк.

Страницы: 1, 2