Австралійський союз

p align="left">Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального -- 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із СІЛА, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.

Сільське господарство

Дієта австралійців така ж, як англійська чи американська. Внутрішні потреби задовольняються власним виробництвом. Як експортер сільськогосподарської продукції Австралія поступається на світових ринках лише США, Нідерландам та Франції. Структуру експорту визначають міжнародний попит і можливості природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло і сир, шкіри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль відіграє Австралія як постачальник на світовий ринок вовни, м'яса, пшениці і цукру.

За поголів'ям овець (максимум 180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія посідає перше місце в світі. Вівчарство -- початкова галузь австралійської економіки. Виникло воно понад 200 років тому, одразу ж після заснування колонії. Передумови для цього -- попит на вовну в Англії, наявність величезних просторів цілорічних пасовищ, невелика потреба галузі в робочій силі і можливість транспортування на далекі відстані. Основне поголів'я овець зосереджене в південно-східній та південно-західній частинах континенту на південь від тропіка в зонах з річною кількістю опадів від 700 до 200 мм.

Вивіз м'яса з Австралії почався наприкінці XIX ст., коли з'явилися пароплави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби. її вирощують переважно в субекваторіальній савані на північ від тропіка.

У вівчарстві і м'ясному тваринництві переважають великі ферми. Поголів'я коливається з року в рік у залежності від погодних умов і попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивність виробництва найвища у східних достатньо зволожених районах і зменшується з просуванням вглиб континенту.

Ареали найбільшої густоти посівів пшениці збігаються з ареалами найбільшої густоти поголів'я овець. Вони дістали назву пшенично-вівчарських зон. Це субтропічні степи з чорноземними ґрунтами, розорювання яких у кінці XIX ст. стало важливою сторінкою світового сільського господарства. Як експортер пшениці Австралія поступається лише США, Канаді та Франції.

Цукрову тростину вирощують в Австралії давно. Але роль країни як експортера цукру стала значною після ембарго США на торгівлю з Кубою. Нині Австралія виступає як другий після Куби експортер цукру. Тільки недавно з нею зрівнявся Таїланд. Цукрові плантації займають невеликі площі на узбережжі штату Квінсленд на межі тропічного вологого лісу і савани.

Промисловість

Гірничодобувна промисловість. Як уже зазна-чалось, Австралія багата на мінеральні ресурси. Видобування їх почалося в XIX ст. у зв'язку з попитом Англії. В кінці століття країна експортувала в значних розмірах золото, срібло і такі кольорові метали, як мідь, свинець, цинк. Після другої світової війни австралійська добувна промисловість пережила новий «бум». Він був пов'язаний з сенсаційними відкриттями величезних покладів залізних руд, бокситів і вугілля, а також інших мінералів та попитом на них з боку Японії. Якщо до того мінеральний експорт Австралії обчислювався тисячами тонн, то тепер -- десятками мільйонів тонн. Австралія перетворилася на одну з найбільших гірничодобувних країн світу. Вона займає перші місця за видобутком бокситів, алмазів, опалів і свинцю та одне з перших за видобутком вугілля, залізної і марганцевої руд, міді, цинку, олова, нікелю, титану, вольфраму, золота, срібла тощо.

До другої світової війни галузь була зосереджена в декількох центрах. Серед них світової слави зажили комплексні родовища кольорових металів -- Брокен-Хілл і Маунт-Айза. Зараз рудники і кар'єри розкидані по всій території. Особливу роль у цьому відношенні відіграють штати Західна Австралія (залізна руда, боксити, нікель, золото, алмази), Квінсленд (боксити, мідь, срібло, свинець, цинк, вугілля), Новий Південний Уельс (вугілля, свинець, цинк). Треба відзначити прибережне розміщення родовищ мінеральної сировини. Один з найбільших у світі залізорудних басейнів знахо-диться майже на узбережжі Індійського океану, найбільші в світі поклади бокситів -- на берегах затоки Карпентарія, вугільні кар'єри -- вздовж Тихоокеанського узбережжя. Північна територія має величезні незаймані родовища урану.

Розвиток гірничодобувної промисловості Австралії супроводжувався будівництвом шахт і кар'єрів, гірняцьких поселень, залізниць, автошляхів і морських портів. Все це сприяло освоєнню величезної території континенту.

Енергетика.

Австралія має достатню кількість кам'яного і бурого вугілля. Слабким місцем залишається забезпеченість рідким і газоподібним паливом, хоча зусиллями останнього часу нафту і газ у помірних кількостях знайдено як на шельфі, так і всередині континенту. Ресурси гідроенергії обмежені, але вони широко використовуються. Каскади ГЕС побудовано на Тасманії і в Австралійських Альпах. На відміну від Канади, експортні галузі Австралії не є важливим споживачем електроенергії, хоча виплавка алюмінію в 90-х роках перевищувала 1 млн т на рік.

Оцінюючи обробну промисловість Австралії, треба враховувати порівняно невелику кількість її населення і дорожнечу робочої сили. А що країна не виробляє все сама, то це нормальне явище, адже вона має чим оплачувати імпорт. Значний сектор обробної промисловості Австралії працює на експорт, переробляючи сільськогосподарську і мінеральну сировину. В достатній кількості виплавляють сталь. Виробляють харчові продукти, транспорті засоби і обладнання, хімікати, текстиль, одяг, товари домашнього вжитку. Особливе місце займає автомобілебудування: на рік випускають до 400 тис. автомобілів.

Обробна промисловість на 2/3 сконцентрована в штатах Новий Південний Уельс і Вікторія, в першу чергу в Сіднеї і Мельбурні та навколо них.

Транспорт

Структура і географія транспорту Австралії складалися під впливом великих розмірів країни, її колоніального минулого і сучасних потреб. Трансавстралійською вважається лише одна залізниця завдовжки 1800 км (Порт-Пірі -- Калґурлі), яка з'єднує Південну і Західну Австралію. Перетнути країну з півдня на північ можна лише спочатку залізницею, а потім шосе. Австралія майже не має свого морського флоту, хоча в країні багато спеціалізованих портів і кожна столиця штату є портом. Трубопроводи почали будуватися тільки останнім часом.

В той же час Австралія зуміла якнайкраще скористатися з можливостей авіаційного та автомобільного транспорту. Вона має три авіакомпанії міжнародного класу, великі аеропорти в Сіднеї, Мельбурні, Брісбені і Перті і транзитний аеропорт в Дарвіні. Авіація широко використовується для зв'язків усередині країни не тільки між містами, а й між окремими фермами. Користуються нею і в сільськогосподарському виробництві, і в побуті. Є служби «літаюча яловичина», «літаючий лікар», «літаюча пошта» тощо.

За кількістю автомобілів на душу населення Австралія стоїть на одному рівні з США і Канадою. Майже кожна сім'я має автомобіль. Мережа автошляхів у заселених районах густа і сучасна.

Туризм

Ця сфера в Австралії має таку ж структуру, як і в інших розвинених країнах. До 3 млн. іноземних туристів відвідує Австралію щороку, переважно з Нової Зеландії, Японії і Південно-Східної Азії. Стримуючим чинником розвитку іноземного туризму залишається висока вартість авіаперельотів із Західної Європи і США. Туристична база Австралії включає як природні, так і історико-культурні об'єкти. Серед природних найбільшу популярність мають національні парки «Великий Бар'єрний риф» і «Улуру». Останній розташований в центрі континенту і відомий масивом Аєрс-Рок. Австралія бідна старожитностями, але сучасні комплекси культурних закладів у столицях штатів відповіда-ють найвищим світовим стандартам.

Визначні пам'ятки

У Сіднеї -- Музей Австралії, На-ціональний морський музей, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей прикладного мистецтва і науки. У Мельбурні -- національна галерея Вікторії, Королівський ботанічний сад і національний гербарій, собор Св. Патріка, Королівський монетний двір. У Аделаїді -- художня галерея Південної Австралії, католицький собор Св. Френсіса Ксавьєра. У Квінс-ленді -- гербарій, музей Вікторії. Численні природні визначні пам'ятки охороняються в национальных парках, найзнаменитіший з них -- червона гора Айрес-Рок, найбільший моноліт в світі (348 м висотою і 9 км в обхваті).

Корисна інформація для туристів

Жителі країни дружні, легко вчаться, вирізняються запереченням авторитетів, любов'ю до гострого слова. Кістяк населення склали емігранти з Англії та Ірландії.

З одного боку, в країні зберігається вплив англійської культури, що виявляється іноді в стриманості, чепурності, пуританстві, з іншого боку, багато спостерігачів відзначають схожість Австралії з Каліфорнією, яка виявляється в життєлюбності, свободі характеру, звичці більшу частина часу проводити на відкритому повітрі. Австралійці привітні з іноземцями. Вони гранично лаконічні, вважають стислість за чудову рису. Ділові пропозиції треба висловлювати просто, стисло, не варто вдаватись в деталі. Описуючи товар, потрібно чесно указувати його плюси і мінуси. Ціну пропозиції не слід завищувати. У традиціях більшості австралійців -- невимушений стиль в одязі. Але для ділових зустрічей, відвідин концертних залів і кращих ресторанів, звичайно, необхідний відповідний костюм.

Внутрішні відмінності та міста

Штати Австралії в минулому були окремими колоніями. Кожна з них виникла на узбережжі в якомусь сприятливому для поселення місці і потім вже розширювала свою територію вглиб материка. Віддалені одна від одної на величезні відстані, вони були тісніше зв'язані з метрополією, ніж між собою. Відокремленість штатів і зараз має місце.

Найважливішу роль в Австралії відіграють два штати -- Новий Південний Уельс і Вікторія, розташовані на південному сході континенту. Це найсприятливіша для життя субтропічна зона, тут були засновані перші англійські колонії, вперше почали розводити овець, вирощувати пшеницю і відгодовувати велику рогату худобу. Перша «золота лихоманка» (1851--1861 рр.) мала місце в штаті Вікторія. Родовище поліметалів Брокен-Хілл понад півстоліття уособлювало австралійську гірничодобувну промисловість. Напередодні XX ст. тут існували найбільші в країні згусток населення, ринок праці і споживання. Важливим моментом стала забезпеченість району кам'яним і бурим вугіллям, гідроресурсами і прісною водою, а згодом нафтою і природним газом.

Нині в штатах Новий Південний Уельс і Вікторія проживає майже 2/3 населення і саме тут має місце найбільша концентрація виробництв, які працюють на внутрішній ринок, хоча роль цих штатів в експортних галузях залишається також високою. Субтропічне сільське господарство південного сходу відзначається максимумом інтенсивності в межах Австралії. В басейні річки Мюррей багато зрошуваних земель, на яких вирощують рис, люцерну, виноград, цитрусові, персики, абрикоси тощо. Це зона інтенсивного молочного тваринництва, виробництва масла і твердих сирів.

Всередині обох штатів населення і економічна діяльність зосереджені на схід і південь від Великого Вододільного хребта. Внутрішні їх частини заселені рідко. На узбережжі знаходяться Сідней і Мельбурн -- головні міста Австралії. Трохи вглиб побудована столиця Канберра.

Сідней (3,8 млн жителів) -- найдавніше і найбільше місто країни, столиця штату Новий Південний Уельс. Саме сюди в 1788 р. прибула перша партія переселенців-каторжан з метрополії і саме тут засновано першу колонію на Австралійському континенті. Сучасний Сідней виробляє 1/3 промислової продукції країни: машинне обладнання, хімікати, паперові товари, продукти харчування тощо. Це також банківський і бізнесовий центр, ринок великої рогатої худоби і вовни. Аеропорт і морський порт Сіднея -- найзавантаженіші в країні. Навколо міста в радіусі 100 км виросла велика індустріальна зона з центрами Ньюкасл і Вуллонґонґ -- Порт-Кембла з чорною металургією, металообробкою, машинобудуванням і хімічною промисловістю. Сідней відомий своїми університетами, культурними і рекреаційними закладами. Серед них знаменита Сіднейська опера, пляжі і водноспортивні змагання. В штаті Новий Південний Уельс на захід від Сіднея створені атомний і космічний центри.

Мельбурн (3,0 млн жителів) -- столиця штату Вікторія, був заснований на півстоліття пізніше від Сіднея. «Золота лихоманка» спричинила бурхливе його зростання, і протягом другої половини XIX ст. це було найбільше місто на континенті. В 1901 р. Мельбурн став тимчасовою столицею Австралійського Союзу. Тільки в 1927 р. статус столиці перейшов до Канберри. Мельбурн і Сідней і зараз суперничають між собою в усіх сферах діяльності. Мельбурн --важливий морський порт і аеропорт, комерційне і промислове місто. А як фінансовий і банківський центр він є найбільшим в Австралії. Промислова продукція Мельбурна включає автомобілі, хімікати, про-дукти харчування, машини й текстильні вироби і становить 30 % вартості промислової продукції країни. Індустріальним супутником Мельбурна став Джілонґ. Мельбурн багатий на культурні і спортивні заклади. В 1956 р. в ньому відбулися Літні Олімпійські ігри.

Канберра -- спеціально сплановане і побудоване столичне місто. Воно має модерний вигляд та ідеально вписане в ландшафт погор-бованої рівнини за 130 км від узбережжя. Крім столичних, місто виконує важливі наукові, культурні і туристські функції.

Штат Квінсленд витягнувся з півдня на північ на 2,5 тис. км. Він займає територію по обидва боки Великого Вододільного хребта в тропічній і субекваторіальній зонах. Видобуток корисних копалин і кольорова металургія, м'ясне тваринництво і тропічне землеробство (крім цукрової тростини вирощують ананаси, папайю, манго, банани), м'ясна, цукрова і консервна промисловість -- традиційні галузі місцевої спеціалізації. Новим став масовий розвиток туризму. Його об'єктами є Великий Бар 'єрний риф, тропічні острови вздовж північної частини узбережжя і курортна зона «Золотий берег» -- на півдні. Столиця штату -- Брісбен -- найбільше місто тропічної Австралії.

Штат Південна Австралія має найменшу обжиту прибережну територію. Причина -- брак водних ресурсів у цій сухій субтропічній місцевості. В різноманітній гірничій промисловості штату світове значення має видобуток опалів. У сільському господарстві виділяється зрошуване виноградарство. Розвинене виноробство. Штат має свою чорну металургію на базі місцевих невеликих, але давно відомих покладів залізної руди. В Аделаїді працюють автомобільні заводи. Аделаїда, як і інші столиці штатів, є сучасним культурним та науковим центром. Ще в 50-х роках XX ст. у штаті було побудовано космодром «Вумера». В 90-х роках поруч з Аделаїдою виник «Хай-тек-Сіті» -- багатофункціональний технополіс з австралійськими і японськими науковцями.

Західна Австралія -- найбільший за площею штат. Він займає 2,5 млн км2, тобто 1/3 континенту і є найбільш відокремленою його частиною, яку інколи називають «Австралійським Далеким Заходом» (від Перта до Сіднея 3250 км). Економічне ядро штату -- південно-західний кут континенту. Це сухі субтропіки з дуже сприятливим для життя людини кліматом. Але територія, яка отримує достатню кількість опадів, тут значно менша, ніж у штатах Новий Південний Уельс і Вікторія. Як наслідок, повільний розвиток Західної Австралії. Найпомітнішим етапом її історії став «мінеральний бум» у 60--70-х роках XX ст. Світової слави набули залізорудний басейн Пілбара і родовище алмазів Арґайл. В Західній Австралії знаходиться друга (менша) пшенично-вівчарська зона країни. Індустріальний район, який утворився навколо Перта, включає чорну металургію, нафто-переробку, автоскладання та інші галузі.

Тасманія є найменшим за площею і населенням штатом, який лежить на однойменному острові, відокремленому від материка Бас-совою протокою. Острів має різноманітні, але невеликі за обсягами корисні копалини, ресурси гідроенергії та лісу. їх використання є основою його економіки. В сільському господарстві виділяється плодівництво помірних широт.

Страницы: 1, 2