Розвиток і розміщення промислового комплексу України
Розвиток і розміщення промислового комплексу України
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Контрольна робота
на тему:
«Розвиток і розміщення промислового комплексу України»
Київ 1999
План:
1. Роль промислового комплексу у розвитку господарства України.
2. Структура промислового комплексу і її динаміка.
3. Територіальні особливості і специфіка розміщення галузей промислового
комплексу України.
4. Висновки зондування території України по рівню промислового розвитку.
1. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського
комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 %
населення, зайнятого у народному господарстві.
Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень
її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, маштаби участі в
територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних
зв’язків.
2. Структура промислового комплексу:
1. Важка промисловість:
- машинобудівний комплекс,
- металургійний комплекс,
- хімічно-лісовий комплекс,
- промисловість будівельних матеріалів,
- паливно-енергетичний комплекс.
2. Легка промисловість.
3. Харчова промисловість.
|Галузі промисловості |1990 р. |1998 р. |
|Вся промисловість |100,0 |100,0 |
|Електроенергетика |3,2 |14,7 |
|Паливна промисловість |5,7 |11,5 |
|Металургійна |12,6 |24,7 |
|Хімічна і нафтохімічна |6 |6,5 |
|Машинобудівна і металообробна |30,7 |15,5 |
|Лісова і деревообробна |2,9 |1,7 |
|Промисловість будівельних матеріалів |3,4 |3,3 |
|Легка промисловість |10,8 |1,5 |
|Харчова промисловість |22,6 |15 |
|Інші галузі |2,7 |5,6 |
За радянський період розвитку економіки виробництво засобів
виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка в загальному
обсязі виробництва становила 71,2 % (1989 р.). Частка виробництва групи Б
(виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися
структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У
1995 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8 %. Ці прогресивні
зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов’язаний з
найбільшими темпами зниження виробництва групи А. Особливо це стосується
галузей, які не мають достатньої сировинної бази або є труднощі в її
розвитку. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній,
хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії,
будівельній індустрії.
Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання
збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Це пов’язано
з загальною економічною кризою: важким фінансовом становищем, високим
рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького
зарубіжжя.
3. Промислове виробництво розміщене по території республіки
нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально
розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості
(Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також
Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші
області, де основний обсяг промислового виробництва територіально
зосереджений в обласних центрах.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і
підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку,
збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і
газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й
тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного
балансу, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку
(виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.
Паливна промисловість республіки складається із кам’яно- та
будівельної, нафто- та газовидобувної, торф’яної та нафтопереробної
галузей.
Вугільна промисловість представлена видобутком кам’яного та бурого
вугілля. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північних
частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне
вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в
районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська,
Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському
районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та
Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного
вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.
Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками,
хоча потенціальні можливості її видобутку можуть бути більшими.
Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині
України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі
Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і
Качанівського родовищ і в Полтавській – на базі Сагайдацького,
Зачепилівського, Радчанківського родовищ. Тут видобувають понад половину
нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція,
де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і
Долинонафтогаз. Поки що маштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність
засобів і недостатні пошукові роботи.
Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським,
Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і
Надвірнянським нефтопереробними заводами.
Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості
України.
Дніпровсько-Донецьку гозоносну область виявлено поряд з покладами
нафти в Дніпровсько-Донецькій западні. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна
область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни.
Основні радовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське,
Хрестищенське, Кегичівське, Дрежелюбівське і Західнохрестищенське);
Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське);
Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське)
областях.
Торфова промисловість є однією з найдавніших галузей паливної
промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській,
Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Видобуток
його невеликий.
Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на
розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію
продуктивних сил.
Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу
покладено ознаку використовуваного ресурсу:
. теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному
паливі.Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
. гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на
гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;
. атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші
радіоактивні елементи;
. електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них
найперспективнішими є вітрові, сонячні,тощо.
Основні ТЕС України розташовані в:
1. Донецьку:
- Луганська,
- Вуглегірська,
- Миронівська,
- Старобешевська,
- Слов’янська,
- Курахівська,
- Ізуєвська.
2. Придніпров’ї:
- Запоріжська,
- Криворіжська 1,
- Криворіжська 2,
- Придніпровська.
3. Харківській області:
- Зміївська,
- Готвольдовська.
4. Західній частині України:
- Добротвирська,
- Бурштинська,
- Калуська.
5. Вінницькій області:
- Ладижинська.
6. Київській області:
- Трипільська.
Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це – Дніпрогес,
Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На
Дністрі збудована Дністровська ГЕС – ГАЕС, у Закарпатській області – Тебле-
Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій
невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми.
