Забезпечення фінансової безпеки підприємства

В умовах постійний змінних чинників зовнішнього фінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльності збільшується вірогідність періодичного виникнення кризи підприємства, яка може набувати різних форм. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші погрози його функціонуванню і розвитку.

Загрозою економічній безпеці підприємства є, по-перше, сама ринкова економіка, побудована на конкуренції. По-друге, у країнах де ринок знаходиться у стадії становлення, а значить, багато механізмів не відрегульовано. По-третє, серед інститутів захисту доки недостатньо розроблені норми правового захисту інтересів підприємців. Тіньові економічні стосунки також впливають на безпеку підприємництва.

Основними причинами неблагополуччя є: недолік інвестиційних ресурсів, висока міра зносу основних виробничих фондів, низька конкурентоспроможність продукції і незатребуваність її на внутрішньому і зовнішньому ринках, застарілі технології, висока матеріаломісткість виробництва і ін. Всі управлінські рішення в області забезпечення захисту фінансових інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх погроз найтіснішим чином взаємозв'язані і надають пряму або непряму дію на результати його фінансової діяльності.

Фінансова криза підприємства може бути класифікований по багатьом ознакам. В цілях формування ефективної системи антикризового фінансового управління таку класифікацію пропонується здійснювати по наступних основних ознаках:

За джерелами генерування фінансова криза підрозділяється на наступні групи:

1) Фінансова криза, що генерується внутрішніми чинниками. Такими чинниками можуть бути неефективний фінансовий менеджмент, неправильно вибрана фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності, недооцінка окремих видів фінансових рисок, висока середньозважена вартість капіталу та інші. Як правило, така фінансова криза може бути відносне швидко дозволений за рахунок внутрішніх механізмів антикризового фінансового управління.

2) Фінансова криза, що генерується зовнішніми чинниками. Прикладом таких чинників можуть служити посилювання податкового регулювання господарської діяльності підприємства, несприятливі зміни кон'юнктури фінансового ринку і тому подібне.

3) Фінансова криза, що генерується як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Така криза є найбільш складною по можливостях дозволу і носить триваліший характер.

4) По масштабах обхвату фінансову кризу розділяють зазвичай на дві групи: Структурна фінансова криза, яка викликана поступовим і тривалим наростанням диспропорцій в окремих параметрах фінансового потенціалу і характеризує невідповідність структурних пропорцій цих параметрів умовам фінансової діяльності, що змінилися, і вимогам фінансової безпеки підприємства.

5) Системна фінансова криза, яка охоплює всі основні напрями і форми фінансової діяльності і відображає протиріччя всієї фінансової системи підприємства.

По мірі дії на фінансову діяльність розрізняють:

1) Легка фінансова криза. Як правило, до нього відносять одну з форм структурної фінансової кризи, яка може бути швидко дозволений на основі використання окремих внутрішніх механізмів антикризового фінансового управління.

2) Глибока фінансова криза. До нього відносять, зазвичай, комплекс ряду форм структурної фінансової кризи, подолання якої вимагає повного використання всіх внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, а у ряді випадків і окремих форм зовнішньої фінансової санації.

3) Катастрофічна фінансова криза. Це один з найбільш небезпечних видів системної кризи, подолання якої вимагає активного пошуку переважно зовнішніх ефективних форм санації.

Запобігання фінансовій кризі підприємства, ефективне його подолання і ліквідація негативних його наслідків забезпечується в процесі особливої системи фінансового менеджменту, яка отримала назву «Антикризового фінансового управління підприємством».

Антикризове фінансове управління є системою принципів і методів розробки і реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень, направлених на запобігання і подолання фінансових криз підприємства, а також мінімізацію їх негативних фінансових наслідків.

Головна мета економічної безпеки підприємства - забезпечення його стійкого і максимально ефективного функціонування, створення високого потенціалу розвитку і зростання в майбутньому.

Важливою складовою економічної безпеки підприємства є фінансова безпека. Керівництво фінансовою безпекою підприємства можливо здійснювати в двох режимах:

1. В умовах стабільного існування підприємства;

2. В умовах нестабільного існування підприємства.

Стратегія управління фінансово-економічною безпекою підприємства в умовах нестабільного існування повинна включати наступні складові [9]:

ѕ діагностика кризисних ситуацій;

ѕ розділення об'єктивних і суб'єктивних негативних дій;

ѕ визначення переліку заходів по запобіганню погрозам економічній безпеці;

ѕ оцінка ефективності планованих заходів з точки зору нейтралізації негативних дій;

ѕ оцінка вартості пропонованих заходів по усуненню погроз економічної безпеки.

Основним вмістом процесу антикризового фінансового управління підприємством є підготовка, прийняття і реалізація управлінських рішень по запобіганню фінансовим кризам, їх подоланню і мінімізації негативних наслідків. Особливістю такого управління є те, що через кризисні умови ухвалення управлінських рішень часто здійснюється в обстановці зниження керованості підприємством.

Для здійснення антикризового фінансового управління на підприємстві часто створюється спеціальна група висококваліфікованих менеджерів, що володіють особливими повноваженнями. Процес антикризового фінансового управління пропонується будувати по наступних основних етапах [9]:

1) Проведення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього діагностування фінансової кризи. Існує безліч методик, що оцінюють фінансовий стан підприємства з метою виявлення погроз банкротства. Така проблема як прогнозування банкротства виникла в передових капіталістичних країнах після другої світової війни у зв'язку із зростанням збанкрутілих підприємств. Спроба створення універсальної методики, яка підійшла б до різних сфер економіки, представляється сумнівною внаслідок того, що підприємства працюють в різних умовах господарювання.

2) Визначення переліку заходів по запобіганню погрозам економічній безпеці. Основними заходами, направленими на нейтралізацію загрози фінансової кризи є:

ѕ страхування фінансових рисок підприємства;

ѕ реалізація зайвих або невживаних активів підприємства;

ѕ вживання заходів по стягненню дебіторської заборгованості;

ѕ скорочення об'єму фінансових операцій на найбільш ризикованих напрямах фінансовій діяльності підприємства;

ѕ економія інвестиційних ресурсів за рахунок припинення реалізації окремих реальних інвестиційних проектів;

ѕ економія поточних витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

ѕ оцінка завантаження виробничих потужностей;

ѕ консервація дорогих природоохоронних заходів;

ѕ передача об'єктів невиробничої сфери на баланс органів міської влади і скорочення витрат на їх вміст і ін.

3) Реалізація комплексної програми виведення підприємства з фінансової кризи.

Система антикризового фінансового управління базується на певних принципах. До основних їх цих принципів відносяться:

Принцип постійної готовності реагування. Теорія антикризового фінансового управління стверджує, що фінансова рівновага підприємства, що досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту, дуже мінливо в динаміці. Можлива його зміна на будь-якому етапі економічного розвитку підприємства визначається природним відгуком на зміни зовнішніх і внутрішніх умов його господарській діяльності. Об'єктивність прояву цих умов в динаміці (тобто об'єктивна вірогідність виникнення фінансових криз підприємства) визначає необхідність підтримки постійної готовності фінансових менеджерів до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якому етапі його економічного розвитку.

Принцип превентивної дій. Цей принцип передбачає, що краще запобігти загрозі фінансової кризи, чим здійснювати його дозвіл і забезпечувати нейтралізацію його негативних наслідків. Реалізація цього принципу забезпечується ранньою діагностикою передкризового фінансового стану підприємства і своєчасним використанням можливостей нейтралізації фінансової кризи. В цьому випадку антикризове фінансове управління використовує методологію «управління по слабких сигналах».

Принцип терміновості реагування. Відповідно до теорії антикризового фінансового управління кожен з негативних проявів фінансової кризи не лише має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки. Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми по кожному кризисному симптому, що було діагностовано, тим більш великі можливості до відновлення порушеної рівноваги матиме підприємство.

Принцип адекватності реагування. Використовувана система фінансових механізмів по нейтралізації загрози фінансової кризи або його дозволу в тій, що пригнічує своїй частині пов'язана з витратами фінансових ресурсів або втратами, пов'язаними з нереалізованими можливостями. Тому «включення» окремих механізмів нейтралізації загрози фінансової кризи і його дозволу повинне виходити з реального рівня такої загрози і бути адекватним цьому рівню. Інакше або не буде досягнутий очікуваний ефект антикризового фінансового управління (якщо дія антикризових механізмів або масштаби їх вживання недостатні), або підприємство в процесі антикризового фінансового управління нестиме невиправдано високі витрати і втрати.

Принцип комплексності рішень, що приймаються. Практично кожна фінансова криза підприємства за джерелами чинників, що генерують його, а відповідно, і по формах прояву своїх негативних наслідків, носить комплексний характер. Аналогічний комплексний характер повинна носити і система антикризових заходів, що розробляються і реалізовуються, забезпечують ефективну нейтралізацію впливу таких чинників і їх негативних наслідків.

Принцип альтернативності дій. Цей принцип передбачає, що кожне з антикризових фінансових рішень, що приймаються, повинне базуватися на розгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначенням рівня їх результативності і оцінкою витрат.

Принцип адаптивності управління. В процесі розвитку фінансової кризи, чинники, що генерують його, характеризуються зазвичай високою динамікою. Це зумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкій адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища.

Принцип пріоритетності використання внутрішніх ресурсів. Якщо фінансова криза генерується лише фінансовими чинниками, тобто носить структурний характер, то при нормальних маркетингових позиціях підприємства він повністю може бути дозволений за рахунок використання виключно внутрішніх механізмів антикризового управління і власних фінансових ресурсів. В цьому випадку підприємство може уникнути втрати керованості і процедур зовнішнього контролю своєї фінансової діяльності.

Принцип оптимальності зовнішньої санації. Якщо фінансова криза діагностована лише на пізній стадії свого розвитку, носить системний характер і оцінюється як глибокий або катастрофічний, а механізми внутрішньої його нейтралізації не дозволяють досягти рівноваги підприємства, воно повинне ініціювати свою зовнішню санацію. Цей принцип передбачає, що при виборі її форм і складу зовнішніх санаторів слід виходити з системи певних критеріїв, що розробляються в процесі антикризового фінансового управління. Такими критеріями можуть бути збереження управління підприємством його первинними засновниками, мінімізація втрати ринкової вартості підприємства та інші.

Принцип ефективності. Реалізація цього принципу забезпечується зіставленням ефекту антикризового фінансового управління і пов'язаних з реалізацією його заходів фінансових ресурсів. Ефект антикризового фінансового управління може характеризуватися рівнем досягнення окремих його цілей -- по запобіганню фінансовій кризі, пом'якшенню негативних умов його протікання або пов'язаних з ним негативних фінансових наслідків. Враховуючи, що виразити цей ефект в грошовій формі скрутно, оцінка ефективності окремих заходів антикризового фінансового управління носить порівняльний характер (на основі зіставлення рівня досягнення окремих цілей і об'єму витрат фінансових ресурсів по альтернативних варіантах управлінських рішень).

Розглянуті принципи служать основою організації системи антикризового фінансового управління підприємством.

Антикризовим фінансовим управлінням підприємством є процес, основним вмістом якого є підготовка, прийняття і реалізація управлінських рішень по запобіганню фінансовим кризам, їх подоланню і мінімізації їх негативних наслідків. Особливістю цього управління порівняно з іншими функціональними видами управління підприємством є те, що через кризисні умови ухвалення управлінських рішень часто здійснюється в обстановці зниження керованості підприємством, дефіциту часу, високої міри невизначеності, конфліктності інтересів різних груп працівників.

ВИСНОВКИ

Фінансова безпека - визначає граничний стан фінансової стійкості, в якому повинно знаходитися підприємства для реалізації своєї стратегії, характеризується здатністю підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім погрозам. Для оцінки фінансової безпеки запропоновані індикатори фінансової безпеки, головними з яких є показники зміни вартості підприємства. Як система вона включає конкретні характеристики фінансових інструментів, що відображають до певної міри характер стосунків власності, у свою чергу, сукупність стосунків власності і характеристик фінансових інструментів формує рух капіталів, їх розподіл в рамках грошової і кредитно-фінансової політики, що реалізовується.

Розвиток підприємства відбувається циклічно, тому підприємство може зіткнутися з таким негативним явищем як фінансова криза підприємства, що передбачає розробку стратегії ефективних антикризових дій для відновлення стабільного функціонування підприємства.

Для забезпечення фінансової безпеки на підприємстві і можливості передбачення ризиків на підприємстві повинна існувати система органів управління фінансовою безпекою, що мають проводити діагностування стану підприємства, прогнозувати можливі загрози та проводити низку мір по забезпеченню стабільності системи фінансової зокрема та економічної безпеки підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Горячева К.С. Финансовая безопасность предприятия, сущность и место в системе экономической безопасности // Экономист. - 2003. - №8. - С.65-67.

2. Папехин Р.С. Факторы финансовой устойчивости и безопасности предприятия: Автореф. дис. канд. эконом. наук. Волгоград., 2007. - 21с.

3. Кузенко Т.Б., Прохорова В.В., Саблина Н.В. Управление финасовой безопасностью на предприятии // Бизнес Информ № 12 (1),2007. - 2008. - C. 27-29.

4. А.В. Гукова, И.Д. Аникина. Роль финансовой безопасности предприятия в системе его экономической безопасности // Образование и общество. - 2006. - №3. - C. 98-102

5. Кириченко О.А. Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємств в умовах фінансової кризи // Финансовые рынки и ценные бумаги, 2009. - №16. - 2009. - С. 22-28

6. Беликов О. Основы комплексной системы обеспечения экономической безопасности бизнеса // Менеджмент и менеджер, 2007. - №11. - 2007. - с.43-52

7. Арефєва О.В. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки // актуальні проблеми економіки, 2009. - №1. - 2009. - С.98-103

8. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства: Препринт наукової доповіді / М.М. Єрмошенко, К.С. Горячева, А.М. Ашуєв; За наук. ред. М.М. Єрмошенка; Нац. академія управління. - К.: Нац. академія управління, 2005. - 77с.

9. Слизкая В.П. Управление финансовой безопасностью предприятия в условиях нестабильности // Проблемы современной экономики,2007. - № 4(24). - 2007. http://www.m-economy.ru

Страницы: 1, 2, 3