Валютний ринок Украіни
p align="left">На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кош-ти за реалізовані товари та послуги (відповідно до нормативних актів НБУ), перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку. Виручка за реалізовані товари та послу-ги після зарахування на субрахунковий рахунок підлягає перерахуван-ню на основний рахунок у повному обсязі Що стосується коштів, які перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку, то вони можуть витрачатися філіалами або іншими відокремленими підрозділами (згідно з затвердженими кош-торисами) на оплату службових відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспортних засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а також на придбання облад-нання для власних потреб згідно з контрактами з нерезидентами.Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповнова-женими банками на договірних засадах юридичним особам (резиден-там та нерезидентам), а також представництвам юридичних осіб-не-резидентів. Позичкові рахунки призначені для обліку позик, які на-дані шляхом сплати розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кредит-ної угоди.
Депозитні (за внесками) рахунки в іноземній валюті відкрива-ються фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезиден-там), а також представництвам юридичних осіб -- нерезидентів на підставі депозитного договору між власником рахунку і банком на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юри-дичної особи нерезидента перераховуються з розрахункового рахун-ку в іноземній валюті власників коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.
Кошти на депозитний рахунок юридичної особи нерезидента пе-рераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогіч-ний порядок діє щодо відсотків за депозитними внесками,
Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозит-них рахунків юридичних осіб забороняється.
2.3 Порядок обов'язкового продажу частини
надходжень у іно-земній валюті
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лю-того 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іно-земній валюті піддягають обов'язковому продажу через уповноваже-ні банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти банків-ських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспон-дентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого почат-ку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий поря-док використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок ви-користання надходжень в іноземній валюті» також від 19.02.1993 р. № 16-93.
Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української націо-нальної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанків-ському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Законодавчими актами з питань валютного регулювання перед-бачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язко-вого продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:
1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом тер-міну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з не-резидентами;
2) кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами рези-дентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;
3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, кон-сульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілея-ми, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійсню-ють підприємницької діяльності;
4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з ура-хуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;
5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними дер-жавами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які вико-ристовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;
6) кошти в іноземній валюті, одержані від приватизації держав-ного майна.
Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підляга-ють обов'язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:
надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу про-дукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам -- суб'єктам підприємницької діяльності, за доручен-ням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;
повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;
перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;
надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.
Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених На-ціональним банком України на момент здійснення розрахунків. Ім-портні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення век-селя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпор-тується, потребують індивідуального дозволу регіонального управ-ління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.
Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверд-жують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до по-рядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, по-ставки складних технічних виробів і товарів спеціального призна-чення». В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.
Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання кош-тів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.
За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іно-земної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.
У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату про-дукції в іншій вільно конвертованій валюті, що передбачена контрак-том, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи «REUTERS» на дату здійснення платежу. За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продук-ції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іно-земного партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка пере-раховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у між-народних торгах на одержання замовлення на здійснення будівницт-ва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після за-кінчення торгів повертаються резидентам.
Імпортні розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або ви-ставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, по-слуг), що імпортується, обов'язково потребують індивідуальної лі-цензії Національного банку України.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум на валютні рахун-ки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів, тяг-не за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточ-ним валютним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.
У разі порушення резидентами зазначених термінів, придбана ва-люта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.
У випадку перевищення зазначених термінів розрахунків в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигна-ції, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України мо-же надавати індивідуальні ліцензії.
Органи валютного контролю. Розвиток валютного ринву не-можливий без створення ефективної системи контролю, метою яко-го є забезпечення виконання норм валютного законодавства України усіма резидентами та нерезидентами на території країни під час здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе-му валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції з участю резидентів та нерезидентів підлягають валютному контро-лю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо дек-ларування валютних цінностей та іншого майна. При цьому органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одер-жувати від підприємств та громадян повну інформацію про здійснен-ня ними валютних операцій, стан банківських розрахунків в інозем-ній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.
Головним органом валютного контролю в Україні є Національ-ний банк України. НБУ не тільки контролює виконання правил регу-лювання валютних операцій на території України, а й забезпечує ви-конання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валют-ного контролю за операціями, які проводяться через ці банки.
Інші державні органи також мають певні повноваження у сфері валютного контролю. Так, державна податкова адміністрація Укра-їни здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, дер-жавна митна служба контролює додержання правил переміщення ва-лютних цінностей через митний кордон, а міністерство зв'язку нагля-дає за додержанням правил поштових переказів та пересилання ва-лютних цінностей через кордон.
Висновки
Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:
прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП ,а до Євросоюзу;
відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;
спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.
Отже сьогодні українська державність поглибила надалі проблеми становлення валютної системи в своїй державі. Адже зараз політичні інтереси владних структур взяли верх над органічною проблемою нашої держави до економічної інтеграції у європейську, а неросійському просторі.
На жаль колишні республіки Прибалтики та добросусідська Польща, з яких потрібно брати приклад , з кожним роком будуть все більше недосяжні в економічному просторі. Наша валюта буде не прогресувати , а деградувати.
Список використаних джерел і літератури:
1. Конституція України // Відомості Верховної ради України.-1996.-№30
2. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України.-2000.№1
3. Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.” // Урядовий кур'єр.-2000.-28 січня.-С. ч.
4. Анулова Г.Н. Международные валютно-финансовые организации. - М.: Финансы и статистика, 1993.-188 с.
5. Балабанова И.Т. Валютные операции. - М.: Финансы и статистика, 1993.-206 с.
6. Бесараб Є.О. Фінансово-промислова інтеграція: Зарубіжний досвід та уроки України // Фінанси України.-2003.-№2.-С.133-144.
7. Білорус О. Світ і людина в ХХ столітті // Голос України .-2000.-26 грудня.-С.-8.
8. Боринець С.Я. Міжнародні Фінанси.-К.: Знання-Перс, 2002.-311 с.
9. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997.-246 с.
10. Василик О.Д. Державні фінанси.-К.: Либідь, 2003.-302 с.
11. Галицький А.С. Сучасна валютна система.-К.: Вища школа, 1995.-88 с.
12. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє.-К: Основи, 1999.-112 с.
13. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін. - Карт-бланш, 2000.-510
14. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін. - К.: Либідь 1992.-212 с.
15. Дементьев В. Теория национальной экономики и мезо-экономическая теория // Российский экономический журнал.-2002.-№4.-С.73.
16. Іванко-Свинцицька І.Є. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями // Фінанси України.-2002.-№8.-С.54-59.
17. Кашпір Р. Євро і монетарна інтеграція України до Європейського простору // банківська справа.-2003.-№3.-С.9-16.
18. Ковальчук А. Грошово-кредитні відносини в правовому вимірі // Банківська Справа.-2003.-№3.С.29-42.
19. Козик В.В. й ін. Міжнародні економічні відносини.-К.: Знання-Перс, 2002.-216.
20. Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1997.-208 с.
21. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1992.-302 с.
22. Опарін В.М. Фінанси.-К.: КНЕЦ, 1999.-86 с.
23. Поважна Н.Я. Політика міжнародних фінансових організацій у країнах із перехідною економікою // Фінанси України.-2002.-№9.-с.97-101.
24. Самуельсон П. Економіка.-Львів: Світ, 1993.-412 с.
25. Світова економіка / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 2000.-612 с.
26. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій.-К.: Либідь, 1993.-168 с.
27. Фрудмен М.Если бы деньги заговорили.-М.: Деко, 1993.-123 с.
28. Хорошковский В.І. Міжнародні фінансові інститути ц економічна теорія України // Фінанси України.-2002.-№6.-С. 61-71.
29. Юрчишин В.В. Валютні кризи.-К.: УАДУ, 2000.-116 с.
30. Ющенко В.А., Міщенок В.І. Валютне регулювання.-К.: Знання, КОО, 1999.-182 с.
31. Ющенко В.А., Міщенок В.І. Управління валютними кризами.-К.: Знання, КОО, 1998.-238 с.
