Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних, поданих до саморегулювальної організац
p align="left">5) розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;6) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації і учасниками саморегулювальної організації та їх клієнтами;
7) розроблення та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних норм та правил поведінки учасників саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами.
Професійні учасники ринку цінних паперів об'єднуються в саморегулювальної організації за видами професійної діяльності. Кожний учасник ринку цінних паперів може входити до складу кількох саморегулівних організацій згідно з функціями, які він виконує відповідно до ліцензії, або бути учасником однієї саморегулівної організації у разі, коли її правила стосуються всіх функцій (видів діяльності), які він може виконувати відповідно до ліцензії.
Установчі документи і правила саморегулювальної організації повинні бути спрямовані на створення відкритого й упорядкованого ринку цінних паперів, забезпечення гідної поведінки його учасників і належного балансу між інтересами учасників організації та громадськості. Установчі документи саморегулювальної організації повинні відповідати вимогам установленим чинним законодавством для об'єднань юридичних осіб та погоджені з Антимонопольним комітетом України.
Саморегулівні організації не повинні передбачати у своїх документах положення, які породжують:
а) дискримінацію прав учасників організації або їх клієнтів;
б) безпідставне обмеження на вступ до організації та вихід з неї;
в) обмеження, що безпідставно перешкоджають розвитку конкуренції між її учасниками.
Установчі документи саморегулівної організації повинні містити:
а) положення про порядок призначення (обрання) і звільнення її керівників та їх функціональні обов'язки;
б) положення про порядок обрання та функціонування її виконавчого органу і його компетенцію.
Правила саморегулівної організації повинні передбачати нормативи достатності власних коштів при здійсненні операцій з цінними паперами як одну з умов вступу до саморегулівної організації. Ці нормативи не можуть бути нижчими, ніж встановлені Комісією. До всіх учасників конкретної саморегулівної організації мають застосовуватися однакові нормативи достатності власних коштів.
Правила саморегулівної організації повинні містити вимоги щодо забезпечення відкритості інформації її учасників для перевірок, які проводяться за ініціативою саморегулівної організації, здійснення контролю з боку саморегулівної організації із застосуванням санкцій та здійсненням інших заходів. Правилами саморегулівної організації мають бути передбачені санкції, що застосовуються цією організацією до свого учасника у разі недотримання або порушення ним вимог правил саморегулівної організації, а саме: попередження; штраф (якщо це передбачено договорами); тимчасове припинення участі в саморегулівній організації; виключення з її складу.
Санкції, що застосовуються до учасника саморегулівної організації, повинні відповідати характеру порушення. В цих документах також має бути передбачено, що перед застосуванням санкцій саморегулівна організація має проінформувати учасника про такий намір, надати йому можливість дати відповідні пояснення, навести виправдувальні докази тощо. Саморегулівна організація може звернутися до Комісії з пропозицією щодо накладання санкцій або з проханням призупинити або анулювати ліцензію на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів. [19, c.279].
1.2 Правові засади створення та діяльності СРО на фінансовому ринку України
Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у світовій практиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об'єднання, які встановлюють для своїх членів формальні правила у веденні бізнесу. Якщо звернутися до довідника будь-якої країни, обов'язково знайдемо одну чи кілька асоціацій інвестиційних інститутів, які діють у національному масштабі й визнані державою як основні представники професійного співтовариства у світі цінних паперів.
За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх виконанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно результативніший за наглядову діяльність, обмежену державою.
В одних країнах (передусім у Великій Британії) ринок більшою мірою саморегулюється, ніж перебуває під контрольним впливом держави. Натомість, в інших країнах моделі регулювання ринку цінних паперів передбачають жорсткість державних наказів і значно меншу активність професійних учасників у встановленні й контролі правил на ринку.
Саморегулівні організації (СРО) -- це не лише вироблення загальних правил гри або захист інтересів. Це й досі нерідко відокремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Тобто створення саморегулівної організації -- це зазвичай торгова угода (не випадково, наприклад, за законодавством США фондова біржа також вважається саморегулівною організацією, до того ж вона виконує функції спільного встановлення професіоналами правил гри та контролю за їх виконанням).
Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є:
§ добровільне об'єднання;
§ членство -- професійні учасники ринку цінних паперів;
§ функції -- саморегулювання, встановлення формальних правил ведення бізнесу;
§ відносини з державою -- держава передає їм частину своїх функцій.
Вирізняють такі види саморегулівних організацій:
Міжнародні організації (наприклад, Federation International des Bourses de Valeurs -- Міжнародна організація фондових бірж).
Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні організації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов'язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни. Наприклад, у США це National Association of Securities Dealers (NASD) -- Національна асоціація дилерів з цінних паперів (хоча діють також інші організації), у Японії -- Japan Securities Dealers Association (Японська асоціація інвестиційних дилерів) тощо.
За наявності відносно замкнутих регіональних ринків цінних паперів можна, відповідно, засновувати регіональні саморегулівні організації.
Класифікацію саморегулівних організацій залежно від учасників ринку цінних паперів, що їх створили, наведено на рис. 1.
В Україні підготовка до створення системи СРО почалася від моменту ухвалення Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96. У ст. 1 закону зазначено, що саморегулівна організація -- добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів і зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Рис. 1. Види саморегулівних організацій.
Відповідно до ст. 17 цього закону ДКЦПФР та інші державні органи, що здійснюють регулювання діяльності ринку цінних паперів, можуть делегувати СРО свої повноваження щодо:
§ розроблення й упровадження правил, стандартів та вимог під час здійснення операцій на фондовому ринку;
§ сертифікації фахівців фондового ринку;
§ видання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють діяльність на фондовому ринку;
§ збирання, узагальнення аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку;
§ інші функції, які не суперечать чинному законодавству.
Порядок створення й діяльність СРО і порядок здійснення державного регулювання та контролю за їхньою діяльністю визначає «Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів» від 11 листопада 1997 р. № 45.
Саморегулівна організація є безприбутковою організацією з правами юридичної особи, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штампи та бланки зі своїм найменуванням.
Саморегулівна організація створюється в організаційно-правових формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми), а також правил цієї організації.
Статус саморегулівної організації можуть набути об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів.
Статус СРО надається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку тим організаціям та об'єднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобов'язань СРО щодо:
1) розроблення й упровадження правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку;
2) сертифікації фахівців фондового ринку, надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень;
3) збору, узагальнення та аналітичного оброблення статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку;
