Ринок акцій
p align="left">Зазначені властивості акцій установлюються в період підготовки випуску їх суб'єктами, які виступають ініціаторами залучення коштів для створення або розвитку підприємства. У першому випадку цю функцію реалізують особи-засновники акціонерного товариства, в другому -- це є прерогативою акціонерів вже діючого підприємства. Випуск акцій підлягає обов'язковій державній реєстрації, після проведення якої визначені властивості акцій, що пропонуються на продаж, набувають правової форми, створюють певний сектор у загальному обсязі зобов'язань акціонерного товариства перед своїми учасниками.Робота з визначення параметрів емісії акцій в аспекті встановлення та відповідного закріплення конкретних їх властивостей є за своєю суттю моделюванням тих наступних відносин, які утворяться після завершення підписки на акції, між акціонерним товариством та тими суб'єктами, які стануть їх власниками. Водночас ця робота є прогнозуванням інвестиційних (фондових) намірів власників грошових коштів, зокрема домашніх господарств, урахуванням специфіки інтересів та психології потенційних покупців акцій, пристосуванням до них.
Узагальнення прогнозної роботи відносно можливої поведінки потенційних покупців акцій відбивається у визначенні параметрів поділу акцій на звичайні та привілейовані (якщо такий поділ відбувається взагалі) і конкретних властивостей останніх. Саме ця класифікація акцій зорієнтована на відображення й урахування структури інвесторів, які вже діють на фондовому ринку або потенційно готові до того, щоб стати його учасниками. Робота з урахування специфіки потенційних інвесторів і, особливо, моделювання наступних відносин між акціонерним товариством та акціонерами відбувається за обставин, які певним чином відрізняються залежно від того, що відбувається: заснування підприємства (перша емісія) або залучення коштів для подальшого розвитку вже діючого підприємства (друга та наступні емісії). Як правило, прийняття рішення про випуск акцій здійснюється певною групою осіб (її розміри для кожного конкретного випадку можуть змінюватися від кількох осіб до десятків тисяч). Тому параметри емісії -- це своєрідний вектор, який узагальнює співвідношення сил та економічних інтересів, які сформувалися в певних групах. Співвідношення сил та структура економічних інтересів у групах осіб, що ініціюють створення акціонерного товариства, відрізняються від тих, що мають місце при прийнятті рішення про його розвиток за рахунок проведення додаткової (нової) емісії. Ці особливості будуть докладно досліджені в наступних розділах даної роботи.
Установлення конкретних властивостей акцій за наведеними вище способами класифікації, окрім вказаних уже двох значень (урахування специфіки інтересів та психології потенційних покупців акцій; моделювання наступних відносин між акціонерним товариством та акціонерами), визначає також деякі суттєві умови подальшого обігу їх. Вони значною мірою залежать від того, до якого конкретного виду (іменні або на пред'явника, у документарній або бездокументарній формі, поворотні чи ні тощо) віднесено акції того або іншого випуску:
Отже, розміщення акцій, подальший обіг їх утворюють багатопланову мережу економічних відносин. Функціонування та розвиток цих відносин відбувається під впливом певних факторів ендогенного (внутрішнього) та екзогенного (зовнішнього) походження. Внутрішнім регулятором є ринок, зовнішнім -- державний вплив.
"Невидима рука" (за виразом А. Сміта) досить активно направляє події, пов'язані з розміщенням та обігом акцій. Економічні інтереси діючих осіб (домашніх господарств та підприємств) набувають можливостей для реалізації в умовах достатньо великої свободи дій, що надається цим суб'єктам. Вони досить вільно приймають рішення, керуючись власними інтересами та своїми уявленнями про те, яким чином можна їх найкраще задовольнити. Переважно внутрішній характер має процес утворення цін на акції та послуги, пов'язані з обслуговуванням обігу їх. Можна говорити про відносини суперництва, конкуренції між певними економічними суб'єктами. Таким чином, ринок акцій виступає як певний порядок, певний механізм регулювання економічних процесів, пов'язаних з розміщенням та обігом акцій, що будується на свободі прийняття рішень та ціноутворення, наявності конкурентного середовища.
Ринок акцій виконує ряд важливих функцій у сучасній економічній системі. Це, насамперед:
Мобілізація та трансформація заощаджень в інвестиції, розподіл та перерозподіл їх між галузями економіки. У цьому амплуа ринок акцій виступає як своєрідний інвестиційний "насос", за допомогою якого в різні сектори економіки "закачуються" кошти, що використовуються для створення або розвитку підприємств. Зрозуміло, наскільки велике значення мають інвестиційні процеси для розвитку потенціалу економіки, підвищення її здатності найбільш повно задовольняти потреби членів суспільства. Просто заощадження -- це кошти, позбавлені можливості бути джерелом збільшення суспільного капіталу. Заощадження, які трансформуються в інвестиції, набувають суспільного економічного значення: відбувається зростання капіталу суспільства, його оновлення та структурні перетворення.
Перерозподіл прав власності на капітал. Обіг акцій є водночас й процесом перерозподілу часток у капіталі акціонерних товариств між економічними суб'єктами. З різних причин одні з них продають свої права пайової участі в акціонерному капіталі, інші, навпаки, купують їх. Зміна власників є водночас певним коригуванням співвідношення сил між різними суб'єктами -- акціонерами конкретного товариства. Перехід прав власності на більш-менш великий пакет акцій від одного до іншого суб'єкта є передумовою певних змін, які можуть відбутися в управлінні підприємством, його ринковій тактиці та стратегії. Право власності на капітал -- є, зокрема, правом на управління цим капіталом. Тому наслідком суттєвого перерозподілу прав власності на акціонерний капітал є, як правило, зміни в управлінні підприємством: персональні зміни в органах управління, проведення певної ревізії управлінських цілей, пріоритетів тощо. Взагалі це можна визнати за позитивний момент. Таким чином, у цій ролі ринок акцій можна порівняти з "інструментом для переливання крові". Зрозуміло, що мова йде про оновлення (покращення) управлінської "крові". Такі заходи мають сприяти підвищенню ефективності функціонування акціонерного підприємства.
3. Інформування про стан економіки та її окремих елементів ("барометр економічної погоди"). Під окремими елементами мають на увазі галузі та сектори економіки, конкретні підприємства. За допомогою ринку акцій не вимірюються результати функціонування економіки в цілому або її окремих складових. Індикатори цього ринку не надають, скажімо, безпосередньої інформації про ступінь реалізації економікою своєї цільової функції. Інформація, яку продукує ринок акцій, дає можливість оцінити міру інтересу економічних суб'єктів до інвестиційної діяльності. Вона значним чином пов'язана з їхньою оцінкою поточного та перспективного стану економіки (її окремих елементів). Показниками ступеня інтересу економічних суб'єктів до інвестиційних дій можна вважати фондові індекси, найбільш важливі з яких, як правило, розраховуються на фондових біржах (індекс Доу-Джоисн Нью-Йоркської фондової біржі, індекс Ніккей Токійської біржі та інші). Визначення цих індексів будується на регулярних замірах поточної ринкової вартості акцій псиних груп підприємств (найбільш важливих за масштабами та сферою діяльності).
Як і будь-які інші ринки, ринки акцій класифікувати:
1. За географічними ознаками. Визначаючи територіальні рамки, в межах яких здійснюються операції з тими або іншими акціями, можна виділити внутрішній ринокакцій та зовнішній ринок акцій.
2. За національною о.ішікою можна виділити ринок акцій резидентів та ринок акцій нерезидентів.
На внутрішньому ринку акцій, наприклад, України, можуть перебувати в обігу акції, емітентами яких є акціонерні товариства, зареєстровані в Україні (резиденти), та акції" товариств, котрі зареєстровані в інших країнах (нерезиденти). Ті суб'єкти, які виступають у ролі продавців акцій, у цілому зацікавлені в тому, щоб збільшити коло покупців на акції за рахунок залучення іноземних покупців (інвесторів). Інтересам покупців також не суперечить розширення спектра акцій, що пропонуються, за рахунок акцій іноземних емітентів. Проте у відносинах з іноземними суб'єктами (продавцями, покупцями) є важливі нюанси, які необхідно враховувати.
3. За порядковим значенням угоди купівлі-продажу
акції: первинний ринок акцій і вторинний ринок акцій.
Первинний ринок -- це, перш за все, взаємовідносини між емітентом і покупцями акцій, що формуються в період підписки на акції, тобто первинного продажу паїв у капіталі акціонерного товариства. Друга та інші наступні угоди про акції укладаються вже в рамках так званого вторинного ринку. Сам емітент у цих угодах бере участь досить рідко. Тому первинний і вторинний ринки акцій відрізняються як представництвом суб'єктів, що беруть участь у відносинах, так і змістом цих відносин.
4. За ступенем організованості вирізняють неорганізований ("вуличний", позабіржовий) ринок і організований (біржовий) ринок.
Організований ринок утворюється або у формі фондової біржі (можливо, системи бірж), або у формі позабіржової торговельної системи. На відміну від неорганізованого ринку, організований відзначається регулярністю проведення операцій, розробкою спеціальних правил поведінки учасників, більшим обсягом функцій, обмеженим колом емітентів, акції яких допускаються до участі в торгах тощо. Важливо також підкреслити те, що біржовий ринок є ринком посередників.
5. За якісними характеристиками об'єкту ринкових відносин. У цьому разі можуть використовуватися характеристики ліквідності (наприклад, поділ на ринки високо-, середньо- та низьколіквідних акцій), чутливості (еластичності) реагування курсової вартості на різні фактори (ринки високостабільних, захищених та циклічних акцій). Ці характеристики ринку акцій є важливими для інвестора: вони дають можливість більш точно оцінити ризики інвестування, майбутні форми та рівні доходу за акціями.
