Податок на доходи фізичних осіб: бюджетна та регулююча роль
p align="left">Так як регулююча функція з тим чи іншим знаком («+», «-»), накладається практично на всю базу оподаткування, саме вона і визначає ефективність системи оподаткування як важливого важеля державного регулювання економіки, тобто виступає важливою складовою економічною функцією. Це випливає і із визначення, яке пропонує Б.Г. Болдирєв для економічної функції. Він вважає, що, реалізація «економічної функції означає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, здійснюють серйозний вплив на відтворення виробництва, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи і нагромадження капіталу, розширюючи чи звужуючи платоспроможний попит населення» [38]. Економічна функція реалізується через систему санкцій, виключень, податкових кредитів. Вона проявляється в зміні об'єкту оподаткування, розмірів і ставок податків та інших параметри які пов'язані з розподільчими відносинами.Вилучення частини доходу економічних суб'єктів є прямим, але не єдиним способом впливу податкової системи на національну економіку. В економічній теорії, окрім безпосередньо фіскальної, прийнято виділяти регуляторну та стимулюючу функції податків [39].
Регуляторна функція полягає у впливі на господарську кон'юнктуру через маніпулювання рівнем податкових ставок, надання податкових преференцій, режими податкового адміністрування тощо. За допомогою зазначених інструментів може забезпечуватись прискорення чи гальмування економічного розвитку в окремих галузях, на окремих територіях чи щодо окремих видів економічної діяльності, перерозподіл коштів між галузями та секторами економіки. Як правило, реалізація регуляторної функції оподаткування забезпечується прямими податками, які сплачуються при здійсненні виробничого процесу (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств тощо), в той час як непрямі податки (ПДВ, податок з обороту, акциз) здебільшого виконують фіскальну функцію. Між тим, як буде показано нижче, в перехідній економіці така закономірність може бути суттєво порушеною.
Стимулююча функція є функцією більш високого порядку, яка випливає з регуляторної. Окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб'єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб'єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.
Податок з доходів фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок з 1 січня 2004 року згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» [9].
Платниками податку з фізичних осіб є [9]:
- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Об'єктом оподаткування резидента є [9]:
- Загальний місячний оподатковуваний дохід;
- Чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
- Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
- Іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
- Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
- Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
- Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:
а) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
б) доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
в) сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами Закону [9, с. 25];
г) сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;
д) сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону [9, с. 45];
е) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 Закону [9, с. 49];
ж) дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 Закону [9, с. 46];
з) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;
и) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:
- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;
- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.
- суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;
- суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;
- вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).
к) дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
- сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;
- процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;
- пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;
- сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.
л) сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;
