Податкова система Франц
p align="left">Ставки земельного податку і податку на житло визначаються кожним органом місцевого самоуправління зокрема, але не можуть перевищувати більше ніж у 2,5 рази середню ставку попереднього року на регіональному або загальнонаціональному рівні.Професійний податок (taxe professionnelle, що у деяких джерелах перекладають як промисловий податок) накладається на осіб, за роботу яких заробітна плата безпосередньо не виплачується. Найбільш численна категорія платників даного податку - так звані особи вільних професій (письменники, журналісти, художники, артисти та ін., крім медичних сестер і доглядальниць, а також власників автомобілів, зайнятих візникуванням). Ставка податку визначається кожною адміністративно-територіальною одиницею окремо в залежності від двох критеріїв: від оціночної вартості приміщення, котре платник використовує для своєї діяльності, та величини доходу платника. Ставка професійного податку не може перевищувати 3,5% суми доданої вартості, створеної платником протягом року. Додана вартість визначається як різниця між сумою одержаного доходу і затратами в поточних цінах, пов'язаними з професійною діяльністю. Можливі різні скидки в залежності від стану використовуваних приміщень, степені амортизації обладнання, динаміки цін.
Платник податку подає декларацію з відповідною інформацією.
5. Боротьба з ухиленням від сплати податків
У Франції при боротьбі з ухиленнями від сплати податків податкові центри володіють інформацією з банківських баз даних: до них надходить інформація про кожен відкритий рахунок, великий переказ грошей, який формально може стати приводом для детальнішої перевірки декларації, заповненої самим платником податків.
Крім того, податкові центри користуються окремими базами даних щодо земельного оподаткування, щодо податків на житло, а також базами даних щодо наявності скакових коней, яхт, літаків. Податкові центри володіють також інформацією про покупки автомобіля, нерухомості i навіть про декларації, що заповнює платник податків при прийомі на роботу.
Податкові органи активно співпрацюють i обмінюються інформацією з митницею, поліцією i такими компаніями, як «Франс-Телеком», «Електрисіте де Франс» та «Газ де Франс».
Такий обсяг інформації дає змогу в будь-який момент, не встаючи з робочого місця, перевірити правдивість декларації про доходи, поданої платником податків, який відтепер не може таємно від податкового відомства відкрити банківські рахунки, наприклад, у Парижі, Ліллі та Марселі.
Первинна обробка інформації комп'ютеризована: кожна декларація ретельно перевіряється на комп'ютері. Привернути підвищену увагу інспектора може будь-що: навіть незрозуміле підвищення витрат на догляд за дітьми. Підозріле досьє знову «заганяється» до комп'ютера, що перевіряє його за спеціальною програмою. I на екрані з'являються всі дані, які стосуються фінансового стану платника податків, включаючи поточні доходи, адресу його наймача, сімейне становище за останніх три роки. Якщо цього недостатньо, включається ще одна програма, яка перевіряє останні адреси платника податків. Третя програма повідомляє про його нерухомість, про акти на купівлю-продаж, дарчі тощо, щоб оцінити, наскільки достовірна ціна операції, яку здійснено. Якщо ціна не збігається із заявленими доходами -- бути предметному розгляду.
Проте самої інформатики недостатньо. Спеціальний відділ Національної дирекції податкових розслідувань, штаб-квартира якої знаходиться в паризькому передмісті Пантене, щодня опрацьовує пресу: особливою увагою користуються рубрики оголошень про купівлю-продаж, наймання, а також світська хроніка.
Інші відділи -- загальною чисельністю до 1300 осіб -- займаються збиранням інформації безпосередньо на місцях, використовуючи контакти в поліції, меріях, банках, ресторанах i навіть серед торговців автомобілями. Саме цим відділам вдається іноді вийти на слід, «залишений» тіньовою економікою.
Податкові інспектори охоче користуються i неформальними джерелами інформації, зокрема анонімними листами, показаннями сусідів, інформаторів. Податкова адміністрація офіційно преміює інформаторів, але лише після того, як стягне з неплатника суму, яку він заборгував, разом зі штрафами. А от інспектори працюють лише за зарплату -- вони не одержують премії, пропорційної коштам, що заощадили державній скарбниці.
Нововведенням останніх років став не просто обмін інформацією між податковим відомством i поліцією, а й спільні операції. Майже п'ятдесят податкових інспекторів, які мають одночасно посвідчення співробітника поліції i працівника податкових органів, зайняли кабінети у відділеннях кримінальної поліції.
Крім того, податкові інспектори відповідно до законодавства мають право на ознайомлення зі справою, що розглядається у суді. Особливо їх цікавлять досьє, що стосуються фінансових махінацій i зловживань, таємного фінансування політичних партій i функціонування так званих чорних кас. Зрештою, податкове відомство користується послугами приватних детективів, хоча офіційно i заперечує цю практику.
Найчастіше до «контрольних тенет», розставлених податковими інспекторами, потрапляють пересічні платники податків. Досьє звичайного службовця перевіряється приблизно раз на 8 років, нотаріуса -- на 28 років, перукаря -- на 40 років, лікаря -- на 50 років, а селянина -- на 134 роки.
Привілейованими особами займається особлива служба -- Національна дирекція перевірки податкової ситуації. У її віданні, зокрема, перебувають великі політичні діячі. Своя градація й у підприємств -- кожному, як кажуть, свій контролер. Малі фірми (до 5 млн. євро обороту) перевіряються відносно швидко -- досить i трьох місяців. Великими багатонаціональними компаніями займається Дирекція національної міжнародної перевірки, де працюють близько 250 осіб. Такі підприємства перевіряються грунтовно раз на 6 -- 7 років. Причому тривалість перевірки може сягати одного року.
Відповідальність за несплату податків
Податкові органи не розцінюють як злочин порушення, що не перевищують 5% прибуткового податку. I все-таки заборгованість потрібно сплатити з відсотками -- 0,75% на місяць.
Щодо ухилення від сплати податків, то воно досить жорстко карається згідно із законодавством Франції. За несвоєчасне подання декларації до податкового відомства накладається штраф у розмірі 10% податкової суми. У разі якщо термін несвоєчасного подання перевищує місяць, штраф становитиме 40%, якщо ж декларацію не подано i після повторного нагадування, сума штрафу збільшиться ще вдвічі. Теоретично може загрожувати навіть таке покарання, як позбавлення прав водія терміном до 3 років.
Злісне ухилення від сплати податків тягне за собою тюремне ув'язнення строком від одного до п'яти років i накладення штрафу від 5 до 250 тисяч євро, не враховуючи повернення всієї суми i відсотків за прострочений період[ 3].
Щоб змусити неплатника повністю розрахуватися з державою, існують i такі способи, як накладення арешту на банківські рахунки, зарплату i навіть опис майна.
Водночас законодавство передбачає для платника податків можливості щодо оспорювання рішення податкових органів, включаючи звернення до судових інстанцій.
Висновки
Особливості оподаткування у Франції пов'язані з історичним розвитком політичної системи й економіки країни. Податкова система відрізняє, насамперед, системність на широкій законодавчій основі, яка базується на положенні про те, що всі заходи щодо оподаткування перебувають у компетенції парламенту.
Податки у Франції становлять близько 90% дохідної бази централізованого бюджету. Переважаючим податком за сумою надходжень є непрямі, і у першу чергу - ПДВ.
З 1982 року у Франції активно проводиться політика децентралізації, що полягає в розширенні прав місцевих органів місцевого самоврядування і в галузі благоустрою, професійної підготовки кадрів, екології тощо.
ПДВ є провідною ланкою бюджетної системи Франції, яка, як відомо, стала в 1954 році батьківщиною ПДВ.
Сплата податку залежить від характеру угоди. Ставка ПДВ не пов'язана з ціною товару. Об'єктом оподаткування є продажні ціна товару або послуги.
Операції, пов'язані з зовнішнім ринком, від ПДВ звільнено.
Основна ставка податку - 18,6%. Підвищена ставка (22%) застосовується до деяких видів товарів. (автомобілі, алкоголь, парфумерія, тощо).
Від сплати податку звільняються:
- державні установи, діяльність яких пов'язана з виконанням адміністративних, соціальних, виховних, спортивних функцій;
- сільськогосподарське виробництво;
- деякі вільні професії: приватна викладацька діяльність, приватні лікарі.
Одним із податків на споживання є акцизи, деякі з яких стягуються на користь державі, інші перераховуються до бюджетів місцевих органів управління.
До підакцизних товарів відносять алкогольні напої, тютюнові вироби, сірники, запальнички, дорогоцінні метали, цукор і кондитерські вироби, пиво тощо.
Поряд і з ПДВ податок на компанії відносяться до податків, що дають найбільше надходжень до державного бюджету. Об'єктом оподаткування є чистий прибуток. Цей податок сплачується п'ять разів на рік.
До податків на споживання слід віднести і мита. Основне завдання мита - охорона внутрішнього ринку.
Найважливіше місце в групі прибуткових податків Франції займає прибутковий податок з фізичних осіб, що стягується що року з доходу. Цей податок має прогресивний характер і ставку від 0% до 56,8%.
Великі доходи приносять бюджету Франції податки на власність.
Отже, коротко розглянувши основні податки Франції, можна відмітити особливості та недоліки.
Особливість полягає в тому, що на відміну від інших країн, у Франції існує суворий поділ податків, що надходять до бюджетів.
Також перевагою є те, що основна ставка ПДВ 18,6%. Це порівняно мала ставка проти інших країн і, все одно, бюджет має найбільші надходження від цього виду податків.
Ще однією перевагою є те, що у Франції не оподатковуються доходи, що не перевищують 18140 франків.
Основні недоліки податкової системи:
- наявність численних перехідних видів податків;
- нераціональна структура.
Список використаних джерел
1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Комп'ютер прес, 2004. - 300 с. - http://www.vuzlib.net/taz_zk/_index.htm
2. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. Посібник. - К.: 2001. - 216 с.
3. КИРІЄНКО Н. Податкова система Франції //Вісник податкової служби України -№24.2007р
4. Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. -- К.:МАУП, 2004. -- 208 с. -- Бібліогр.: с. 203.
5. Миргородська Л.О. фінансова система зарубіжних країн: Навчальний посібник. - Київ: Ценр навчальної літератури, 2003. - 240с
6. Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.
