Підвищення ефективності вексельного обігу в Україн

p align="left">1.3 Характеристика механізму обігу векселів

Рівень застосування вексельних розрахунків в Україні не можна порівнювати з розмахом вексельного обігу в світовій практиці. Цьому заважає насамперед відсутність необхідних знань норм вексельного права і брак досвіду їх використання та відсутність високих морально-етичних норм в учасників господарського життя й недосконалість законодавства. Важливими гальмівними чинниками на шляху відновлення повномасштабного вексельного обігу стали криза неплатежів і падіння виробництва внутрішнього валового продукту та споживання населення.

Вказані чинники насамперед визначають наступні сфери застосування векселів: для оплати поставленої в кредит продукції, виконаних робіт і наданих послуг; використання кредиту у податкових платежах до державного бюджету, в тому числі платежів з ПДВ за умов імпортування товарів на митну територію України, у зовнішньоекономічних операціях з давальницькою сировиною, сплаті митних зборів і акцизів, відстрочення платежів до Пенсійного фонду України, покриття заборгованості державних підприємств і закладів, що для своєї діяльності отримують дотації із державного бюджету.

Історично склалося так, що вексель, охоплюючи нові сфери господарського життя, постійно вдосконалювався. Почавши своє становлення з форми простого боргового аркуша, з часом він перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

а) операції, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. Тобто ті операції, що пов'язані з власними векселями, у яких підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавдем у простому, або ж векселедавцем-трасантом;

б) операції, що пов'язані з обігом чужих векселів, які отримані у розрахунках. В них дане підприємство виступає надписувачем, який не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває вексельних прав і обов'язків.

Кредитні і комісійні операції банків з векселями здатні стати провідними прибутковими операціями у їх діяльності. Аналогічні операції здатні проводити також страхові компанії, пенсійні фонди та інші позабанківські фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів здатні зосереджуватися у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції споживачам у кредит. При цьому, продавши свої товари і отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу, можуть вільно і необмежене розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті - зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі, за необхідності, може поступитися своїм правом отримання вексельного платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто, позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з поширенням банківських і позабанківських операцій нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори це роблять з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть належну їхню класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу та інше. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

В сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, провідними з яких є: оплата товарів і послуг; надання короткострокових кредитів; повернення раніше отриманих позичок; оформлення боргових відносин між банками.

Набувши усіх властивостей цінного паперу, вексель став об'єктом купівлі-продажу та короткострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу. Комерційні банки можуть надавати суб'єктам господарського життя кредити під заставу векселів чи їх дисконт. Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виключення складають лише векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та відсотків за простроченими банківськими позиками. Як умова надання кредиту під заставу векселів установи НБУ вимагають, щоб векселі були врахованими комерційними банками на протязі не менше 30 днів і зі строками їх погашення до 60 днів.

В процесі платіжно-розрахункового обслуговування клієнтів комерційні банки здатні виконувати операції врахування (дисконту) векселів, вексельного кредитування, застосування векселів у експортно-імпортних операціях і розрахунках з державним бюджетом. Наприклад, послуги по впровадженню векселів у господарський оборот підприємств надає банк «Надра». Він здійснює операції інкасування векселів, виконання функцій доміциляції, поручительства (аваль), допомагає клієнтам вірно оцінювати цінні папери, вести їх бухгалтерський облік, виконувати розрахунки з державним бюджетом щодо оподаткування операцій з цінними паперами.

У даний час усі країни з розвиненою ринковою економікою підтримують і стимулюють поширення вексельного обігу в усіх сферах господарського життя, де він став провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером. З одного боку, вексель за своїм характером боргового зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, в тому числі і до облігацій. Але, з іншого боку, вексель, особливо за його дією, наближається до чека і варанта, тому що він становить один з різновидів комерційних грошово-розрахункових документів, який служить засобом розрахунків. При цьому вексель не є ні іменним, ні пред'явницьким цінним папером. Він виступає як ордерний цінний папір, у тексті якого векселедержатель призначається наказом (ордером) векселедавця або ж нанесенням індосаментів індосантами.

Ці та інші аргументи засвідчують, що повернення повноцінного вексельного обігу в Україну нині вигідне усім учасникам господарського життя. На користь такому висновку може бути й історичний факт, що у свій час навіть золото було витіснено з грошового обороту за допомогою вексельних зобов'язань. Розвиваючись і вдосконалюючись, векселі стали найважливішим платіжним засобом і нині, практично, заполонили канали фінансово-кредитних систем усіх країн світової ринкової економіки.

Проте в Україні процес налагодження повноцінного вексельного обігу наштовхується на цілий ряд труднощів, а то і прямого несприйняття. Таку ситуацію можна пояснити лише такими причинами:

- по-перше, дією заборони. З 1927 року права виписування векселів були позбавлені фізичні особи, а далі з 1930 року - юридичні учасники господарського життя;

- по-друге, втратою традицій високих морально-етичних норм і навиків проведення вексельних операцій. Нині переважна більшість підприємців та облікових працівників не вміють ні скласти, ні обслуговувати вексельні зобов'язання. Не володіють вони і практичними навиками та нормами вексельного права. Більше того, ґрунтовних знань, досвіду і навиків практичної діяльності з векселями не мають банківські працівники, які за своїми основними функціями зобов'язані здійснювати масштабні вексельні операції. Не вистачає необхідного обсягу практичних знань навіть юристам підприємств, нотаріусам, суддям та іншим працівникам, що безпосередньо задіяні в операціях вексельного обігу.

У загальновизнаному розумінні вексельний кругообіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення шляхом сплати вексельної суми. Він означає, що вексель, обслуговуючи ділові угоди, легко і просто переходить з рук у руки векселедержателів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, що передбачені вексельним і цивільним законодавством і які приводять до зміни особи векселедержателл як власника векселя. Прикладом найпростішого вексельного обороту є відносини між боржником, який стає у схемах вексельного обігу векселедавцем, і векселедержателем, який поставив товари у кредит, виконав роботи чи надав послуги (рис. 1.5).



Рис. 1.5 Приклад найпростішого вексельного обороту

Дана схема передбачає виконання таких операцій:

1 - видачу векселя в процесі оформлення угоди;

2 - пред'явлення векселя до платежу після збігу обумовленого угодою часу;

3 - погашення векселя, тобто безумовна оплата вексельної суми;

4 - вручення погашеного векселя, тобто повернення векселя векселедавцю з розпискою на ньому про отримання грошей.

Дещо складнішою стає схема вексельного обігу тоді, коли угоди оформлюються переказними векселями (рис. 1.6).

Рис. 1.6 Схема обігу переказних векселів

У даній схемі векселедавець виписав вексель за отримані товари від постачальника, який у вексельному обігу стає векселедержателем (1). Далі векселедержатель пред'являє вексель (презентує) до акцепту у вказаного у тексті векселя платника (2). За нормальних умов платник підтверджує свою згоду повністю сплатити вказану суму і у визначений термін (3). Після збігу встановленого терміну векселедержатель пред'являє вексель до оплати (4). Платник сплачує вексельну суму (5). Отримавши гроші, векселедержатель наносить на вексель відмітку про одержання платежу від платника і вручає погашений вексель платникові (6). При цьому пунктиром показані звичайні комерційні угоди, а дії, що регулюються вексельним правом у схемах відображено суцільними лініями.

Розрахунки за допомогою векселів - одна з найскладніших форм розрахунків, адже вона вимагає знання досить великого за обсягом вексельного законодавства й вільного володіння термінами, що вживаються при таких розрахунках.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10