Непрямі податки з підприємств

p align="left">Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам від-водиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (по-слуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.

Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення відносної частки непрямих подат-ків. Упродовж тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків -- специфічних і універсальних акцизів -- у податкових доходах дер-жав невпинно зменшувалася.

Таке становище пояснюється двома головними причинами . По-перше, у податкових надходженнях зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для індивідуального прибуткового податку. У країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих подат-ків у малих країнах Західної Європи, де вони є основою оподаткування. Слід за-значити, що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внас-лідок зростання споживання і збільшення обсягу товарообороту.

Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Пода-ток на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чинних по-датку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14--92 від 26.12.92 р. "Про податок на добавлену вартість" та Інструк-цією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р. "Про порядок обчислення і сплати ПДВ". Акциз-ний збір також було запроваджено у 1992 році, який разом з ПДВ замінив подат-ки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентувався: Декретом КМУ " Про акцизний збір" № 18--92 від 26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України "Про внесення змін до декретів КМУ "Про податок на добавлену вартість" та "Про акцизний збір" було запроваджено тільки 19.11.93 р.

Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору) по-в'язане з необхідністю забезпечення достатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.

Питома вага непрямих податків та їхня динаміка у податкових надходженнях до зведеного бюджету України за кілька років свідчить про стабільність цього дже-рела доходів (див. таблицю 3.2 та діаграму 3.1.).

Таблиця 3.1

Динаміка обсягу податкових надходжень за 1993-2001 рр. у податкових надходженнях

Рік	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Частка непрямих податків у податкових надходженнях	61,64	47,38	44,60	40,03	82,27	78,52	79,76	63,7	71,65

Діаграма 3.1

Динаміка обсягу і структури податкових надходжень за 1993-2001 роки.

В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих подат-ків у загальних податкових доходах держави. Постійно, починаючи з 1993 року, у структурі податків в Україні пе-реважали непрямі податки. У 1994--1996 роках їхня питома вага падала і в 1996 році становила 40,03% податкових доходів. Значні зміни відбулися у 1997 році, питома вага непрямих податків у податкових доходах державного бюджету ста-новила 82,27%, у 1998-му - 78,52%, у 1999-му - 79,76%, у 2000-му - 63,7%, у 2001-му - 71,65%.

Таким чином, аналіз структури податкових надходжень дає змогу зробити висновок, що в умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кіль-кості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низь-кого рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

Отже, структура податкової системи України, в якій відносно велику роль відіграють непрямі податки, у цілому відповідає загальним закономірностям, які притаманні розвитку податкових систем. Зміни у цій структурі можливі лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни окремих параметрів со-ціально-економічної системи України.

На сучасному етапі розвитку пропонуються такі основні напрями удоско-налення непрямого оподаткування в Україні.

Заходи щодо правильного вибору ставки податку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження до бюджету.

Особлива увага до перегляду пільг з непрямих податків, які забезпечують необгрунтований перерозподіл доходів між підприємствами і населенням, де- формують вартісні пропорції у галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі.

Зниження ставок мита, виходячи з наявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій.

Виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування Чередниченко О. М., “Непряме оподаткування у податковій системі України”// “Фінанси України” №11, 2003р., с. 101-104..

Одним з найбільш суперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи його важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку - починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його існування. Спробуємо виміряти усі “за” та “проти” податку на додану вартість.

Головними аргументами “за” ПДВ є:

- краще збалансовує національну податкову систему;

- нейтральний щодо трудомістких і капіталоємних виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної і особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;

- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних доходів;

- мінімально створює ділові рішення, не перешкоджає ефективному вирішенню ресурсів.

Щодо “проти”, то найпоширенішим запереченнями є:

- виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;

- порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;

- не надає жодних переваг національному підприємству в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язках;

- на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.

Що ж до вирішення цих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують ліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користь цього висновку є:

- скасування ПДВ призведе до зниження цін;

- втрати бюджету можна поповнити за рахунок інших надходжень, наприклад приватизації;

- йти шляхом Європи, котра ввела ПДВ лише у 1968р Шафран В. С. “НДС - проблемы инвестиций и налоговой политики” //”Фондовый рынок” №17, 2002, с. 14 - 18..

Дійсно, з першим аргументом не можна не погодитися. Але зі зниженням цін одночасно значно знизяться і зарплата бюджетників. До того ж втрати за рахунок НДС (а це більше 10 млдр. грн..) у 2003р. можуть бути відновлені доходами від приватизації - велике питання, оскільки на 2002 р. заплановано надходження до бюджету від приватизації біля 6 млрд. грн. До того ж план не виконано на 100%. Більш того, деякі економісти вважають, що гроші від приватизації не мають йти на поповнення бюджету Архангельський Ю. С., Мотиченко Ю. Є. ”НДС - за и против”// ”Фондовый рынок” №45, 2002, с. 22.

Пропонується також замінити ПДВ податком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростила би обчислення податку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадку буде обкладатися не лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті за єдиної ставки оподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиною для матеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату та прибуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобиться йти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їх коригуванням.

Є варіант замінити НДС на додатковий податок на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставок на зарплату та прибуток. У цьому випадку бюджет зберігає свої позиції, але виникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткування до іншої. Та зараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічне спрощення розрахунку податків буде економічно ефективним.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8