Лібералізація цін та фінансова політика
p align="left">Норма прибутку неточно характеризує внесок того чи іншого варіанту економії часу в підвищення продуктивності праці, зростання загального добробуту.Припустимо, що в кожному з двох випадків прибуток зростає на 60 тис. грн. за рахунок зменшення витрат виробництва коштом 300 тис. грн. вкладень у відповідні машини. Норма прибутку по варіантах однакова (60:300=20%), тому згідно існуючого методичного підходу варіанти слід визначати рівними по ефективності.
Але можна припустити, що зменшення собівартості на 60 тис. грн. в рік є наслідком вивільнення в першому випадку 40 робітників з зарплатою кожного 1,5 тис. грн., а в другому - 10 робітників (наслідок економії матеріалів при виробітку їх на одного робітника на 6 тис. грн. в рік). В першому випадку продуктивність суспільної праці зростає більше, внесок цього варіанту в підвищення загального добробуту вищий, ніж другого.
Можна також припустити, що 300 тис. грн. капітальних вкладень є результатом праці в першому випадку 40, а в другому 100 робітників, що строк служби машин складає: першої 10, другої 5 років. Таким чином, щоб отримувати в рік 60 тис. грн. прибутку, треба зайняти в середньому на рік в першому випадку 40:10=4, а в другому 100:5=20 робітників.
В першому випадку продуктивність суспільної праці підвищується: один робітник, зайнятий виробництвом машин, забезпечує заміщення Е3=40:4=10 робітників. В другому випадку продуктивність суспільної праці зменшується: щоб вивільнити 10 робітників, виробництвом машин в середньому за рік довелося зайняти 20 робітників.
При прийнятті рішень на державному рівні треба брати до уваги цю неточність норми прибутку як критеріального показника при виборі варіантів НТП, розвитку економіки.
2 Фінансова політика
Фінансова політика - це сукупність фінансових (розподільчи і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова полiтика -- це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.
Проявляється фінансова політика у:
· фiнансовому законодавствi;
· в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);
· в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;
· в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.
Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:
· врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;
· вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;
· врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;
· комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.
Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.
Фінансова стратегія -- це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.
Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.
В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.
У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього.
Визначені головні завдання:
· проведення роздержавлення і приватизації підприємств;
· здійснення земельної реформи;
· демонополізація економіки;
· свобода підприємництва;
· реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
· створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;
· державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
· забезпечення соціального захисту населення;
· вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
· захист і оздоровлення екологічного середовища.
Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.
Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом:
· реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;
· відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;
· розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;
· забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;
· перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;
· запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків;
· зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;
· формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.
В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платіжеспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:
· пом'якшення податкової політики;
· стимулювання вітчизняного виробництва;
· посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.
Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через:
· створення стабільної податкової системи;
· спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;
· зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;
· чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;
· упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;
· скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими забов'язаннями;
· зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;
· посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;
· скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;
· перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).
