Історія та зарубіжний досвід справляння податку з власників транспортних засобів

Історія та зарубіжний досвід справляння податку з власників транспортних засобів

14

Історія виникнення та особливості зарубіжного досвіду

справляння податку з транспортних засобів

ЗМІСТ

• 1. Історія становлення 3
• 2. Зарубіжний досвід оподаткування 5
• Висновок 13
• Список використаної літератури 14

1. Історія становлення

У своїй першій редакції зазначений Закон визначав платниками податку підприємства, об'єднання та організації, в тому числі іноземні, громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери, трактори та мотоблоки) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу, а також власників моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней. Було встановлено, що податок не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами. Всі самохідні машини і механізми поділялись лише на чотири категорії, а ставки податку диференціювалися в залежності від потужності двигуна (в кіловатах або кінських силах) від 50 копійок до 2 карбованців 4 копійок з кіловата або кінської сили) при цьому найвища ставка податку припадала на категорію "Автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 7 тонн та інші самохідні машини і механізми". Зважаючи на "вузьку спеціалізацію" інших трьох категорій (автомобілі легкові; вантажівки вантажопідйомністю до 7 тонн; мотоцикли, моторолери та мотоблоки), це давало змогу оподатковувати всі інші самохідні механізми за максимальною ставкою податку.

Верховна Рада України 11 липня 1995 року прийняла Закон "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" № 297/95-ВР.3 25 липня 1995 року (день офіційного опублікування) відповідно до цього Закону ставки податку стали обчислюватися на підставі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Прив'язка ставок оподаткування до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян збереглася до 25 березня 1997 року.

12 лютого 1998 року по 31 грудня 2000 року для ряду платників податку було зупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів. До їх числа належать: сільськогосподарські товаровиробники, які здійснювали діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області (колективні та державні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, агрофірми, селянські (фермерські) господарства та інші виробники сільськогосподарської продукції, перелік яких затверджено Полтавською, Донецькою, Закарпатською обласними радами відповідно до Закону України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" від 15 січня 1998 р. № 25/98-ВР.

3 1 січня 1999 року по 1 січня 2004 року призупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів для сільськогосподарських підприємств селянських та інших господарств, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, на яких поширюються положення Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. № 320-ХІУ.

Із 1 липня 1999 року по 1 березня 2000 року звільнялися від сплати податку підприємства легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області, які є учасниками економічного експерименту, перелік яких затверджено Кабинетом Міністрів України за поданням Чернівецької обласної державної адміністрації згідно з Указом Президента України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" від 30 квітня 1999 року № 461/99. А з 1 березня 2000 року було внесено зміни і зупинено на період проведення експерименту (до 1 липня 2001 року) дію Закону про податок з власників транспортних засобів для-згаданих в цьому абзаці підприємств, уже на підставі відповідного Закону України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" від 13 січня 2000 року № 1375-XІV.

Суттєві зміни в оподаткуванні сталися у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16 липня 1999 року № 986-14, Цей Закон змінив грошову одиницю, в якій виражалися ставки податку, ЄВРО було замінено гривнею. Крім цього, було підкориговано перелік пільговиків та внесено цілу низку Інших змін до Закону про податок з власників транспортних засобів, у тому числі щодо відповідальності платників.

3 22 серпня 2000 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів" від 13 липня 2000 року № 1926-3 звільнив від сплати податку інвалідів.

І нарешті, останні зміни до Закону про податок з власників транспортних засобів було внесено у зв'язку з прийняттям добре відомого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ. Останнім з 1 квітня 2001 року встановлено 60-денний період для подання річної звітності, що знайшло своє відображення у відповідних статтях Закону про податок з власників транспортних засобів, а 2-річний строк, передбачений для перерахування неправильно сплаченого податку та стягнення податку з осіб, які його не сплачували, було замінено на 3-річний.

2. Зарубіжний досвід оподаткування

Грузія.

Податок за в'їзд автотранспорту на територію РГ (у тому числі і транзит). Для легкових автомобілів - 60 ларі, автобусів на 13 місць - 115 ларі, від 13 до 30 місць - 230 ларі, понад 30 місць - 380 ларі. Для ватажного автотранспорту податок встановлюсться залежно від вантажопідйомності: від 230 ларі (до 3 тонн) до 880 ларі (понад 40 тонн). І

Естонія (Естонська Республіка).

Податок на транспортні засоби сплачують фізичні та юридичні особи, що мають механічні транспортні засоби, занесені до державного реєстру. Ставка податку встановлюється на одиницю потужності двигуна, залежно від типу транспортного засобу та кількості посадочних місць. Для деяких платників податку з механічних транспортних засобів існують пільги. Так, не підлягають оподаткуванню засоби, що належать державним установам та установам самоврядування, військам, а також дипломатичним особам, дипломатичним та консульським представництвам, міжнародним організаціям та їх представництвам, не оподатковуються міжурядові програми співробітництва, механічні транспортні засоби, що належать інвалідам І та ІІ груп. Періодом оподаткування є один календарний рік. З механічних транспортних засобів, що зареєстровані після 30 червня поточного календарного року, сплачується 50% від ставки річного податку до бюджету органу місцевого самоврядування. '

Казахстан.

Податок на транспортні засоби. Платниками його є юридичні та фізичні особи, які мають такі засоби (у власності, довірчому керуванні, господарському оперативному управлінні та ті, що перебувають на державному обліку). Податок стягується з усіх транспортних засобів (легкових, вантажних автомобілів, автобусів, самопересувних машин та механізмів, яхт, різних суден, повітряних апаратів). Сплачується один раз на рік і визначається в місячних розрахункових показниках залежно від об'єму двигуна, посадочних місць, потужності. Від оплати податку звільняються: спеціалізована сільськогосподарська техніка, яка бере участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Кар'єрні самоскиди вантажопідйомністю понад 40 т, окремі категорії населення (інваліди, Герої Радянського Союзу).

Болгарія.

1. Податок на транспортні засоби. Встановлюється на автобуси, трактори, кораблі. Сплачується власниками цих засобів за встановленою шкалою і залежить від потужності транспортного засобу.

Цей податок сплачується рівними частинами до 31 березня та З0 вересня. Ті платники, які сплачують податок один раз на рік, отримують знижку 5%.

Італія.

Податок на автотранспорт. Особливістю його є те, що одночасно він є і державним, і місцевим. Ставки податку (залежать від потужності двигуна або обсягу циліндра і є однаковими як для фізичних. гак і для юридичних осіб).

Німеччина.

Податок на транспортні засоби. Ним обкладаються власники транспортних засобів (залежно від потужності двигуна або загальної ваги автомобіля). Об'єктами оподаткування є мотоцикли, легкові автомобілі (допущені до експлуатації після 1.01. 1986 року), автомобілі з дизельним двигуном, вантажні автомобілі. Цей податок сплачується раз на рік.

Угорщина.

Податок на транспорт. З надходжень від нього 50% одержують місцеві органи влади, а 50% - дорожні фонди. Для транспортних засобів, що є екологічно безпечними, застосовується податкова знижка у розмірі 50%. Вантажні автомобілі та машини сільськогосподарського призначення, які за своїми параметрами повністю відповідають вимогам економічної комісії ООН, мають податкові знижки (для вантажних автомобілів - від 25 до 50%. для автомобілів сільськогосподарського призначення - від 80 до 90%).

Чехія.

Шляховий податок з автомобілів. Його оплата здійснюється на підставі спеціального Закону, предметом дії якого є оподаткування автотранспортних засобів при використанні шляхових комунікацій.

Об'єктом оподаткування може бути:

- транспортний засіб, що працює від власного двигуна та призначений для руху шляхами (в тому числі - причеп до нього) і має звичайний реєстраційний номер;

- автотранспортний засіб. зареєстрований за кордоном, а використовується на території ЧР з метою підприємницької діяльності.

Платником податку є фізична або юридична особа, яка:

- занесена до технічного паспорта автотранспортного засобу як власник;

Страницы: 1, 2