Інституційний аналіз інвестиційного проекту
ри даному дослідженні розробник проекту повинен визначити, наскільки рівень освіти, кваліфікації та досвіду трудових ресурсів у тій місцевості, де буде реалізований проект, відповідає нормативним характеристикам. У випадку відхилень можлива або підготовка персоналу у відповідності з вимогами проекту, або забезпечення кадрового складу (частково або повністю) за рахунок залучення працівників з інших регіонів. Досить часто при реалізації складних специфічних проектів необхідно "імпортувати" працівників, тому аналітик у процесі підготовки повинен визначити потреби в трудових ресурсах, можливість їх задоволення за рахунок місцевого населення і необхідність залучення спеціалістів з інших районів або країн. При оцінці продуктивності праці персоналу необхідно враховувати, що вона значною мірою відрізняється залежно від країни, проживання працівника і традицій, культури, національних особливостей. Так, рівень продуктивності на аналогічних підприємствах з однотипним техніко-технологічним потенціалом у східних країнах (Корея, Японія) зараз значно перевищує продуктивність праці робітників Північної або Південної Америки. Тому аналітик зобов'язаний врахувати даний факт і скоригувати кількість працівників з урахуванням виявлених відхилень рівня продуктивності праці від заданих проектом. Важливим моментом при оцінці персоналу є також аналіз культурних і виробничих традицій у даній країні, регіоні та галузі, а також рівень згуртованості колективів працівників та їх об'єднання у профспілкові організації. Наявність сильних профспілок може значно вплинути на зміну умов праці, передбачених у проекті спочатку. Тому в процесі проведення інституційного аналізу слід визначити, наскільки рівень вимог профспілок щодо заробітної плати, соціального захисту, умов праці може бути виконаний у межах проекту, чи не призведе додержання цих вимог до додаткових витрат за проектом. Дані проведеного аналізу трудових ресурсів повинні засвідчити ступінь впливу виявлених відхилень на зміни (позитивні чи від'ємні) у грошовому потоці проекту та оцінити його життєздатність. Заключним етапом оцінки внутрішніх факторів інституційного аналізу є діагностика організаційної структури. Цей розділ проекту - найбільш складний, оскільки сучасна практика управлінської діагностики передбачає не тільки розгляд організаційної структури, але й розробку рекомендацій щодо її вдосконалення для можливості реалізації цілей проекту. Насамперед при діагностиці організаційної структури управління компанії, що реалізує проект, необхідно здійснити оцінку доцільності збереження тих чи інших елементів, виявлення можливості перерозподілу функцій і завдань між центральними органами і локальними підрозділами керівного апарату для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень. При вивченні організаційної структури слід сфокусувати свою увагу як на формальних, так і неформальних взаємозв'язках її елементів. Аналіз формальної структури передбачає: => характеристику типу організаційної структури та оцінку її відповідності вимогам реалізації проекту; => ідентифікацію порядку розподілу повноважень, прав та обов'язків; => оцінку нормативного забезпечення процесу управління; => опис формальних каналів комунікації та оцінку раціональності інформаційних потоків; => визначення ефективності організаційної структури з точки зору досягнення встановлених завдань. При аналізі типу організаційної структури слід визначити її відповідність вимогам зовнішнього середовища, а також можливості реалізації проекту без змін традиційної ієрархічної моделі управління. Структурні рекомендації можуть будуватися на основі поліпшення таких показників ефективності управління, як коефіцієнт гнучкості виробничої структури підприємства, коефіцієнти оперативності, раціональності та надійності організаційної структури управління. Коефіцієнт гнучкості виробничої структури (Кг) показує рівень централізації управління та розраховується як відношення кількості робітників n-ї функції організаційної структури управління (Ni) до загальної кількості працівників що виконують роботу відповідно до даної функції (N3aг): Чим вище цей коефіцієнт, тим жорсткіша централізація керівництва у компанії. Коефіцієнт оперативності організаційної структури (Коп) відображає співвідношення нормативного часу виконання заданої n-ї функції (Тнч) до величини фактичних часових витрат для реалізації цієї функції (Тфч). Вважається, що структура оперативна, якщо даний коефіцієнт близький до одиниці. Коефіцієнт раціональності організаційної структури (Крац) можна визначити за формулоюде n - кількість функцій управління; NHi - нормативна кількість працівників за і-ою функцією; Nфi - фактична кількість працівників за і-ою функцією; Спрямованість цього показника до одиниці відображає високий рівень раціональності організаційної структури. Коефіцієнт надійності (Кнад) демонструє рівень нереалізованих управлінських рішень у їх загальній кількості і розраховується за формулоюде RH - кількість нереалізованих рішень; Rзаг - загальна кількість прийнятих рішень. Аналізуючи організаційну структуру за формальними критеріями, слід пам'ятати, що зміну рівня централізації і децентралізації структури необхідно починати з опису формальних каналів комунікації і за допомогою визначення повноважень служб, відділів та окремих працівників. Найбільш поширеними рекомендаціями даного блоку є приведення структури фірми у відповідність до вимог проекту шляхом побудови матричної чи проектної організаційної структури, що дозволяє сконцентрувати увагу та ресурси компанії на вирішенні встановлених проектом завдань, допомагає кооперації та координації дій учасників проекту. Аналіз процесу прийняття рішень дозволяє відстежити порушення в комунікаційних потоках, здійснити делегування повноважень на середні та низькі ланки управління, що дозволяє забезпечити більш повне використання їх професійних знань, досвіду, підвищити рівень мотивації персоналу. ВисновокІнституційний аналіз є важливим розділом підготовки проекту і має на меті визначення впливу всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту. При проведенні інституційного аналізу аналітику необхідно: сканувати умови реалізації проекту (політичне та правове середовище, державна політика, макроекономічне регулювання, рівень менеджменту, трудовий потенціал і структура управління); оцінити ступінь впливу умов на ефективність реалізації проекту, визначити додаткові припливи і відтоки грошових коштів при дотримуванні заданих умов реалізації проекту у визначеному середовищі; розробити заходи і програму можливої протидії потенційно негативному впливу на проект зовнішніх факторів, а також оцінити доцільність надання технічної допомоги для досягнення встановлених цілей проекту. Оцінка зовнішніх факторів передбачає вивчення політичних і правових умов реалізації проекту, державної політики з питань інвестування, оподаткування, регламентації імпортно-експортних операцій та зовнішньоторговельної діяльності, а також законодавчої бази про працю. При розгляді великомасштабних проектів аналітику слід визначити можливість державної підтримки проекту, що розглядається, та необхідність бюрократичних узгоджень. Аналіз внутрішніх факторів містить оцінку рівня менеджменту команди проекту, можливість ефективного управління проектним циклом. Цей етап підготовки передбачає розгляд відповідності рівня кваліфікації та досвіду управлінської команди, ступінь її мотивації, спільність їх корпоративної культури з цілями та цінностями проекту і компанії, що його реалізує. Важливим також є аналіз трудового потенціалу персоналу, який планується залучити для реалізації проекту, та організаційної структури управління. Усі можливі компоненти впливу на проект мають бути виражені у величині додаткових витрат, що дозволить визначити життєздатність проекту у тому інституційному просторі, що розглядається. Список використаної літературиПро інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІІ.
Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження. Закон України від 17 лютого 2000 р. №1457-ІІІ.
Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області. Закон України від 24 грудня 1998 р. № 356-ХІV.
Положення про типовий бізнес-план. Затверджено наказом Фонду Державного майна України від 26.10. 1994 р. №301.
Методика складання бізнес-планів. Затверджено наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21.04. 1997 р. №56.
Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: Итем, 1995.
Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник - К.: КНЕУ, 2000.
Верба В.А., Гребешкова О.М., Востряков О.В. Проектний аналіз: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002.
Волков ИМ., Грачева MB. Проектный анализ: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
Єлейко ЯЛ., Єлейко О.І., Раєвський К. Є. Інвестиції, ризик, прогноз. - Львів: Львівський банківський інститут, 2000.
Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: Методы подготовки и анализа: Учеб. - справ, пособие. - М.: БЕК, 1996.
Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. - Львів: Світ, 1995.
Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций. - М.: ДИС, - 1997.
Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998.
Савчук В.П., Прилипко СИ., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. - К.: Абсолют-В, Эльга, 1999.
Проектний аналіз: Навч. посіб. /під ред. С.О. Москвіна. - К.: Лібра, 1998.
Управление инвестициями: в 2-х т. / Под ред. В. В. Шеремета. - М.: Высшая школа, 1998.
Бизнес-план инвестиционного проекта /Под ред. И.А. Иванниковой. М.: Экспертное бюро 1997.
Бизнес-план инвестиционного проекта: Отечественный и зарубежный опыт. Современная практика и документация. / Под ред. В.М. Попова. - 4-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1997.
Сборник бизнес-планов с комментариями и рекомендаціями / Под. ред.В.М. Попова. - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1998.
