Грошово-кредитна політика
p align="left">Md = Kpy (4)Новим елементом у формулі є показник “k”. Йдеться про кембриджський коефіцієнт, який визначається співвідношення між номінальними доходами і тією часткою грошей, що становить касові залишки. Відповідно до цього кембриджський варіант визначення попиту на гроші (Md) отримав у монетарній теорії назву “теорії касових залишків”.
Грошовий обіг здійснюється у двох формах: готівковий і безготівковий.
Готівковий грошовий обіг - це рух грошей у формі готівки: банкнот, розмінних монет і паперових грошей (скарбничих квитків) у функції засобу обігу і у ряді випадків у функції платежу. Готівка грошової маси використовується:
1) для кругообігу товарів і послуг;
2) для розрахунків, що безпосередньо не пов'язані з рухом товарів і послуг. А саме:
- розрахунків, пов'язаних з виплатою заробітної плати, премій, допомоги, пенсій;
- з виплатами страхових відшкодувань за договорами страхування;
- у випадках оплати цінних паперів і оплати доходів за ними;
- у платежах населення за комунальні послуги, тощо.
Готівковий грошовий обіг включає рух всієї готівково-грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між юридичними особами, між громадянами і державою, між юридичними особами і державними органами.
Грошово-готівковий обіг здійснюється за допомогою таких видів грошей:
1) банкнот;
2) металевих монет;
3) різноманітних кредитних засобів: векселів, банківських векселів, чеків, кредитних карток.
Емісію готівки, як правило, здійснює національний (центральний) банк. Від імені держави він випускає в обіг готівкові гроші і вилучає їх, якщо вони зносилися, а також замінює одні грошові знаки на інші.
Кількісне співвідношення між готівкою і безготівковою сферами грошового обігу постійно змінюється. Загалом, обмеження і витіснення готівкового грошового обігу відображає об'єктивний процес суспільного поступу. Він пояснюється двома причинами:
1) готівкові розрахунки надто дорого коштують, тому що включають значні видатки на друкування грошових знаків та великі видатки на їх транспортування і зберігання;
2) готівкові розрахунки уповільнюють платіжний обіг і утруднюють контроль за ним з боку суспільства.
Скорочення готівкового обігу коригує і сучасна техніка. Електронні розрахунки і системи кореспондентських рахунків у банківській системі суттєво скорочують потреби у готівці. Їх замінюють безготівкові розрахунки у сферах торгівлі; банківського обслуговування вдома, грошових переказів за допомогою автоматичних розрахункових палат з використанням банкоматів - касирів, що працюють цілодобово.
Безготівкові розрахунки - це рух вартості без участі наявних готівкових грошей. Він здійснюється такими способами: 1) перерахуванням грошових коштів у кредитних закладах з одного рахунку на інший; 2) проведенням взаємного заліку вимог без використання готівки.
Розмір безготівкового обігу залежить від об'єму товарів і послуг в країні; рівня цін; податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що пов'язані з розподілом і перерозподілом ВВП через фінансову систему;
розвитку кредитної системи і появи коштів клієнтів на рахунках у банках та інших фінансово-кредитних закладах.
Безготівковий обіг охоплює такі розрахунки:
* між підприємствами, організаціями і закладами різних форм власності, які мають рахунки у кредитних закладах;
* між юридичними і фізичними особами і кредитно-фінансовими закладами для отримання і повернення кредиту;
* між юридичними і фізичними особами у процесі виплат заробітної плати, доходів і повернення кредиту;
* між державним бюджетом і юридичними та фізичними особами щодо сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, а також отримання бюджетних коштів.
Залежно від економічного змісту безготівкових розрахунків розрізняють безготівкові розрахунки у товарних операціях і за фінансовими зобов'язаннями. До першої групи відносять безготівкові розрахунки за товари і послуги та виконані роботи, а до другої - платежі до бюджету і позабюджетних фондів, погашення банківських позичок, оплати процентів за користування кредитом, розрахунки із страховими компаніями.
До безготівкових розрахунків належать:
1) ведення банківських депозитів на рахунках клієнтів, використання яких здійснюється за допомогою чеків, жиронаказів, кредитних карток, електронних переказів;
2) використання векселів, сертифікатів, а в ряді країн і інших зобов'язань і вимог.
Безготівкові розрахунки мають надзвичайно важливе економічне значення: чим ширшого розмаху набувають безготівкові розрахунки, тим меншою стає потреба у готівкових коштах, тим швидше здійснюється кругообіг коштів та меншими є суспільні затрати обігу.
Між готівковим і безготівковим обігами існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші у процесі обслуговування реалізації товарі в і обслуговування нетоварних розрахунків та платежів постійно переходять з однієї форми (готівки) у іншу (депозит у банку) і навпаки. При цьому надходження безготівкових коштів на рахунки у банку є обов'язковою умовою для видачі грошей готівкою. Тому безготівковий обіг є невіддільним від обігу готівкових коштів, а в сукупності вони утворюють єдиний грошовий обіг країни, у якому циркулюють однакові гроші одного найменування. Це означає помилковість спроб зробити роздільний обіг готівкової маси і безготівкового обігу, що практикувалися у економіці радянського типу. Вони лише підривали єдність грошового обігу, вносили у нього додаткову суперечність і привели до нездатності підтримувати стабільність економіки і грошей.
В умовах переходу на ринкові засади існуюча система управління готівковим обігом в цілому є централізованою та адміністративною. Зокрема, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася. Більш чіткою має бути взаємодія з Банкнотно-монетним двором при видачі йому замовлень на виробництво грошових білетів на основі відповідних прогнозних розрахунків.
Окремі недоліки у практиці ведення касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією № 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України" не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій зі зберігання цінностей у депозитних сховищах і операцій з приймання комунальних та інших платежів від населення тощо.
Комерційним банкам бракує ретельності у роботі з відсортування зношених банкнот через відсутність єдиних параметрів зношеності банкнот та реальних стимулів для проведення такої роботи.
Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки, починаючи від її виробництва і випуску в обіг до обробки в Національному банку України і комерційних банках та у позабанківській сфері. Це веде до зростання витрат на виробництво грошей та їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, зниження рівня захисту грошових знаків від підробки, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.
Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.
Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:
- визначення критеріїв зношеності банкнот та порядку їх сортування в банківській системі України на придатні для подальшого обігу і зношені;
- правила визначення зношеної готівки в банківській системі України, порядок їх обробки, знищення та утилізації;
- правила виявлення фальшивих банкнот у грошовому обігу України; законодавче визначення порядку організації роботи з фальшивими грошима;
- порядок обандеролення і пакування готівки в банківських установах України на різних технологічних процесах її обробки;
- порядок обробки і формування готівки підприємствами позабанківської сфери при її здаванні до банківських установ;
- порядок відшкодування сум при виявленні у процесі контрольних перевірок недостач та неякісних грошових білетів у вкладеннях Банкнотно-монетного двору;
- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;
- порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.
Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового обігу в Україні слід проводити за такими напрямками:
1. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці.
Головна мета прогнозування готівкової маси - визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягу готівки.
Мета прогнозування готівкової емісії - визначення необхідних обсягів виробництва банкнот і монет на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:
- на першому етапі визначається необхідний обсяг емісії готівки як у цілому в Україні, так і в розрізі областей;
- на другому етапі визначається потреба у випуску готівки на заміну зношених банкнот та загальна потреба у випуску банкнот за номіналами;
- на третьому етапі (з урахуванням наявних запасів готівки у резервних фондах) визначається кількість банкнот і монет за номіналами, яку необхідно замовити для виробництва грошей на Банкнотно-монетному дворі.
2. Виробництво грошових знаків.
Виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.
Для забезпечення виготовлення якісних грошових знаків, що відповідають вимогам затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння до складу готової продукції бракованих грошей.
З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.
3 Організація готівкового обігу
У позабанківській сфері політика Національного банку України з питань готівкового обігу має спрямовуватися в першу чергу на:
- забезпечення оптимальної кількості та структури грошових знаків в обігу та своєчасне вилучення з обігу зношених, пошкоджених та підробних банкнот і монет;
- проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації готівкових розрахунків для активізації підприємницької діяльності;
- постійно здійснювати аналіз руху готівки у значних сумах за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;
- надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;
- поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;
- скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;
- сприяння автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;
- розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.
Задача 1
Маємо наступні дані:
1. Грошова база (MB0)- 450
2. Коефіцієнт депонування (СR) - 0,4
3. Норма обов'язкових резервів (HR) - 0,2
4. Норма надлишкових резервів (ЕR)- 0,05
5. Показники після зміни:
MB1 - 500
CR1 - 0,25
HR1 - 0,3
6. Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни МВ - 300
7. Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни HR - 30
Розв'язання
Модель пропозиції грошей:
М1 = mМВ
де, МВ - грошова база, m - грошовий мультиплікатор.
МВ = С + R
де, С - готівка, R - банківські резерви.
Знайдемо m за формулою:
= (0,4 + 1) : (0,4 + 0,2 + 0,05) = 2,15
де,
СR - коефіцієнт депонування, HR - норма обов'язкових резервів, ЕR - норма надлишкових резервів.
В нашому прикладі:
MB0 = 450 млн. грн.
HR = 0,2
ЕR = 0,05
М1 = 450 х 2,15 = 967,5 млн. грн.
При зміні МВ на 50 млн. грн. (500 - 450 = + 50 млн. грн.)
CR1 - 0,25
HR1 - 0,3
ЕR = 0
= (0,25 + 1) : (0,25 + 0,3 + 0) = 2,27
М1 = (450 + 50) х 2,27 - 967,5 = 167,5 млн. грн.
М1 = 50 х 2,27 = 113,5 млн. грн.
МВ = 500 : 2,7 = 220,2 млн. грн.
Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни МВ - 300
М1 = 50 х 2,15 = 107,5 млн. грн.
Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни HR - 30
= (0,4 + 1) : (0,4 + 0,3 + 0,05) = 1,87
М1 = 50 х 1,87 = 93,5 млн. грн.
Задача 2
Розрахувати ціну облігації, якщо:
Номінальна вартість 600
Відсотковий дохід 25 %
Кількість років до погашення - 4
Ставка відсотка 30 %
Відповідь
де, І - річна сплата процента або купона;
М - сума погашення облігації (номінальна вартість);
К - ставка проценту;
n - кількість років до погашення.
(600х0,25) : (1 + 0,3)1 + (600х0,25) : (1 + 0,3)2 + (600х0,25) : (1 + 0,3)3 + (600х0,25) : (1 + 0,3)4+ 600 : (1 + 0,3)4 = 150:1.30 + 150:1.69 + 150: 2.20 + 150: 2.86 + 600: 2,86 = 535 грн.
Цена облігації - 535 грн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”.
2. Гальчинський А. Теорія грошей, - Київ: “Основи”, 2006р.
3. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. Львів. "Центр Європи" 1997. с. 24-26.
4. Деньги. Кредит. Банки. под ред. О.И. Лаврушина, М. Финансы и статистика. 20068. с.15-36.
5. Ковальчук В. Основи економічної теорії. - Тернопіль, 2007 р.
6. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: навчальний посібник. - Київ: Товариство “Знання”, 2007 р.
7. Лютий І.О. Грошово - кредитна політика в умовах перехідної економіки. - Київ: “Атіка”, 2000 р.
8. Науменкова С.В. Проблемы сбалансированности денежного рынка Украины. К., "Наукова думка". 1997. с. 12.
9. Общая теория денег и кредита под ред. Е.Ф.Жукова, М.,"Юнити". 2005. с. 99-102.
10. Поляков В.П., Московкина Л.А. Основы денежного обращения и кредита М., Инфра-М. 2007. с. 6-20.
11. Потійко Ю.А Розподіл банківських активів в Україні. // Фінанси України 2002 р. № 6, с. 87.
12. Савлук М.І., Мороз А.М. Гроші та кредит К.,"Либідь" 2006. с.46-71
