Грошові надходження підприємств та напрямки їх використання

а практиці використовують три методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції:

1) метод поасортиментного (прямого) рахунку,

2) метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва продукції в цілому;

3) комбінований метод.

Перший метод -- прямий розрахунок реалізації кожного найменування товарів і послуг, що виробляються, реалізуються, надаються замовникам,-- простий за технікою, наочний, найточніший, але дуже трудомісткий. Особливо незручний він для використання на тих підприємствах, які випускають досить широкий асортимент продукції (наприклад, 100 і більше найменувань товарів і послуг).

Суть цього методу полягає в тому, що з кожної асортимен­тної позиції визначають:

1) очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції на початок планового періоду (якщо плановий період -- рік, за станом на 1 січня планового року);

2) планові вихідні залишки такої продукції на кінець плано­вого періоду;

3) реалізовану продукцію у натуральному вираженні, за яку завершені розрахунки з покупцями;

4) обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуван­ням реалізаційних цін (без податку на добавлену вартість й акцизного збору).

Дані для розрахунку про плановий обсяг виробництва товарів і послуг фінансовий відділ отримує від планово-економічного відділу, а перехідні залишки нереалізованої продукції в готовій продукції на складах. Це -- найскладніша частина роботи з планування обсягу виручки від реалізації.

Другий метод - розрахунок планового обсягу виручки від реалізації підприємства звичайно виконують заздалегідь: не пізніше листопада попереднього року. Точних даних про залишки нереалізованої продукції на початок пла­нового року в розпорядженні підприємства під час планування немає, тому доводиться щодо кожного виробу (виду послуг) розраховувати очікувані, тобто прогнозні, залишки, їх обчис­люють, виходячи з фактичних залишків на останню звітну дату, очікуваного випуску продукції у період, що передує плановому (наприклад, до кінця року), відвантаження (відпуску) продукції й очікуваного надходження коштів від платників.

Планування залишків нереалізованої продукції на кінець планового періоду (вихідні залишки) базується на таких принципах.

· складські залишки готової продукції приймаються в розмірі, визначеному для розрахунку нормативу планових запасів при нормуванні, тобто ця планова величина є в готовому вигляді, фінансова служба мусить постійно контролювати відповідність фактичних запасів готових виробів на складах цьому нормативу.

· планові залишки нереалізованої товарної продукції на кінець планового року визначаються як сума нормативу власних оборотних коштів з готової продукції, перерахована в оптові ціни через середній коефіцієнт співвідношення між оптовими цінами й собівартістю продукції.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реа­лізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпуск­ними вільними цінами і за собівартістю

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання і безпосередньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В=Р*Ц,

де В -- виручка, Р-- кількість реалізованих виробів, Ц -- ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р=31+Т-32,

де Р -- обсяг реалізації в плановому періоді; З1 -- залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду; Т -- випуск товарної продукції в плановому періоді; 32 -- залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.

Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в таблиці 2.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3).

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції -- це сума коштів, які надітим на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

2.4 Аналіз формування і використання чистого прибутку

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво -- використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

«Валовий дохід є та частина вартості і виміряна частина валового продукту, котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі + прибуток + рента».

Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва.

Водночас, вартість цієї частини продукту -- валового доходу, -- утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий показник не обраховується і не планується (крім колективних сільськогосподарських підприємств).

Валовий дохід -- це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримує народне господарство від діяльності кожного підприємства.

Переваги показника валового доходу полягають у тому, що в ньому найбільш реально відбито таку важливу сторону діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості -- основного джерела національного доходу. Валовий дохід -- основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

З народногосподарського погляду валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни. «Якщо розглядати дохід всього суспільства, -- писав К. Маркс, -- то національний дохід складається із заробітної плати плюс прибуток, плюс рента, тобто із валового доходу» Маркс К., Енгельс Ф. Твори. -- К, 1963--1983. -- Т. 25, ч. II. -- С. 410..

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці -- це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини -- необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт -- це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового прибутку).

«Чистий дохід, -- писав К. Маркс, -- є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід від валового доходу, тому що останній включає в себе заробітну плату, перший же не включає її» Там само. -- С. 409--410..

В економічній літературі країн СНД поняття чистого доходу і грошових нагромаджень іноді ототожнюються. «За умов товарно-грошових відносин вартість додаткового продукту (чистий дохід), -- пише Д. Моляков, -- реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну категорію -- грошові нагромадження. Без огляду на те, що основою виникнення чистого доходу і грошових нагромаджень є додатковий продукт..., за своєю суттю вони -- самостійні категорії. Перша (чистий дохід) є категорією будь-якої форми суспільного виробництва, друга (грошові нагромадження) є категорією розподільчою. Тільки за умов товарно-грошових відносин чистий дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну фінансову категорію -- грошові нагромадження» Моляков Д. С. Финансы предприятий, отраслей народного хозяйства. -- М.:Финансы и статистика, 1994. -- С. 68..

На думку окремих дослідників, поняття «грошові нагромадження» є надуманою фінансовою категорією, тому що чистий дохід є грошовим виразом додаткового продукту, створеного працею людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі ма­теріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок ново­го кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції:

по-перше, відшкодовується вартість матері­альних витрат на виробництво -- використаної сировини, напівфабри­катів, матеріалів, електроенергії, палива тощо;

по-друге, відшкодовується перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки після вирахування вартості вищезазначених витрат, становить валовий дохід.

Валовий дохід -- це грошовий вираз вартості новоствореної продукції. Він є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції.

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на відшкодування витрат по оплаті праці й на чистий дохід. Оплата праці -- це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва, праця поділяється на дві частини -- необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатко­вий продукт -- це продукт, створений працею людей на підприємс­твах, котрий виступає як чистий дохід.

Чистий дохід реалізується у вигляді відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, відрахувань в інші державні цільові фонди, а також грошових нагромаджень. Грошовими нагромадженнями підприємства є акцизний збір, податок на додану вартість та прибуток, який є значною частиною грошових нагромаджень підприємства. В свою чергу прибуток підприємства розглядається як сума чистого прибутку та податку на прибуток, що перераховується в державний бюджет.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з думками авторів підручника «Фінанси, грошовий обіг, кредит» Финансы, денежное обращение, кредит / Под ред. Л. А. Дробозиной. -- М.:Финансы, 1997.--С.141 стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття «прибуток» і «чистий дохід» є однозначними.

Водночас за економічним змістом прибуток -- це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.

ВИСНОВКИ

Отже, узагальнюючи все вищесказане, можна зробити наступні висновки:

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

-- придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

-- продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

-- цільові грошові вклади;

-- валютні операції;

-- пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

-- надання позик;

--лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки -- це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво -- використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Вахрин П.И., Нешитой А.С. Финансы: Учебник для вузов. - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. - 502с.

2. Волков А.А. Фінанси підприємств. Підручник // К.:- 2000.

3. Гібіш Л.В. Фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 1998. - 92с.

4. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2000. - 207с.

5. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов.К.: 2001.

6. Несторенко І.П. Фінансові інститути: Підручник // К.: 1999

7. Организационная структура предприятия. Коноков Д.Г. Рожков К.А. (Серия «Бизнес-Тезаурус»), 2001.

8. Сопко І.В. Бухгалтерський облік. - 2002.

9. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів. ЛБІ НБУ, 2000. - 485с.

10. Теория экономического анализа: Учебник - М.: Финансы и статистика, 1999 - 416с.

11. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. Кол. І наук. Ред. Проф.. А.М. Поддєрьогін 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.

12. Фінансово-інвестиційний аналіз // Навч. Посібник. Під ред. Я. Комаринський. - К.: 1996 - 298с

Страницы: 1, 2, 3