Грошова система Російської імперії на теренах України у XVIII-XIX столітт

p align="left">У 1895р. в Російській державі розпочалася нова грошова реформа, яка вводила систему золотого монометалізму. Одразу було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості. Імперіалом після реформи (1895-1897рр.) називали золоту монету в 15 рублів, півімперіалом - 7,5 рубля. В усіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету. Отже, в результаті грошової реформи в обігу перебували такі грошові знаки: золоті монети, державні кредитні білети (які вільно обмінювались на золоті монети), повноцінні срібні монети(50 і 25 копійок), неповноцінні срібні монети (25;15;10;5 копійок) і дрібні мідні монети(5;3;2;1 копійок та 1/2;1/4 копійки).

Завдяки змінам грошовим змінам Російська імперія отримала одну з найбільш ліквідних світових валют, щоправда були й негативні економічні наслідки, зокрема скоротилася готівкова грошова маса в обігу, що суттєво вплинуло на платіжні та кредитно-фінансові можливості російської валюти. Новостворена система грошового господарства сприяла підняттю країни на вищий щабель промислового розвитку(реорганізація промисловості у сільському господарстві, будівництво залізничних колій) та стабілізації грошової системи. Втім, період стабілізації тривав недовго. У 1914р. з початком першої світової війни в державі було призупинено карбування срібних і золотих монет.

Паперові гроші на українських землях

Поява перших паперових грошей на теренах України пов'язана з іменем російської імператриці Катерини II. Ще до її правління склалися обставини, які змушували правлячу верхівку замислитися над впровадженням в обіг паперових грошей. Це було зумовлене інтенсивним розвитком торговельним розвитком та новоствореної банківської системи.

У 1768р. граф Карл Сіверс надіслав Катерині II доповідь, в якій обстоював необхідність запровадження в російській державі паперових грошей. Він стверджував, що основною умовою для забезпечення довіри населення до асигнацій є їх приймання завжди і всюди та нагромадження у спеціально створеному банку мідних грошей на суму, на яку буде випущено асигнації. Цей план було затверджено у маніфесті від 29 грудня 1768р. Згідно з цим документом в обіг вводилися перші в Російській імперії паперові грошові знаки - асигнації. Асигнації першого зразка випускалися номіналами 100;75;50 і 25 рублів та були в обігу з 1769р. по 1786р. Вони були двох видів - московські та петербурзькі та спершу оплачувалися лише у відповідному банку (Московському або Петербурзькому). Однак у 1771р. ці обмеження було скасовано. Намагаючись утвердити престиж асигнацій, у 1774р. уряд оголосив про готовність припинення випуску асигнацій, тільки-но їх загальна кількість досягне 20млн. Рублів (що дорівнювало вартості розміщених в асигнаційних банках валютних цінностей). Циркулювали асигнації тільки на внутрішньому ринку, ввіз і вивіз їх за кордон було заборонено через можливість припливу в державу фальшивих купюр. Водночас у самій Російській імперії фальшування асигнацій було поширене, хоча винним загрожувала смертна кара.

28 червня 1786р. Катерина II видала маніфест, який обмежив емісію асинацій до 10млн. Рублів і вводив в обіг нові купюри номіналом в 5 і 10 рублів, які друкувалися на кольоровому папері (десятирубльові - на червоному, п'яти рубльові на синьому). На краях купюр із чотирьох сторін містилися водяні знаки. На асигнаціях були підписи директора Державного асигнаційного банку і касира (на лицевім боці), а також радника правління банку (на зворотному боці). У верхній частині асигнації було виконано овальне рельєфне зображення. Але дотримання лімітової суми емісії було порушено. У 1790р. асигнацій вже перебувало в обігу на суму 111млн. Рублів. У той час нові банки перестали підтримувати рівновагу між металевим забезпеченням асигнацій та їхньою кількістю. Тобто почалася незабезпечена емісія, курс асигнацій різко падав, і вони стали істотно відрізнятися від купівельної спроможності срібного рубля.

Спроба Павла I вилучити з обігу не забезпечену металом частину асигнацій виявилася вдалою, але уряд не зміг відмовитися від подальшої емісії, і курс асигнації знову впав: у 1800-1805рр. Він коливався від 66 до 85 копійок сріблом за рубль асигнаціями.

Особливо сильно зросла емісія асигнацій під час правління Олександра I. Причиною цього стали затяжні війни, їх Російська імперія вела проти Франції (1805-1807рр.), Туреччини (1806-1821рр.) і Швеції (1808-1809рр.). Асигнації швидко знецінювалися: вже у грудні 1810 за 100тис. Асигнаціями давали 25тис. рублів сріблом. Напередодні Вітчизняної війни 1812р. сума асигнацій, яка перебувала в обігу, склала 581,4млн. Рублів, а у 1815р. (після закінчення війни)- 836млн. Рублів. Становище ускладнювалось ввезенням великої кількості фальшивих рублів наполеонівськими військами. Курс асигнаційного рубля впав до 20 копійок сріблом.

У 1840р. при Державному комерційному банку було утворено депозитну касу, що залучала вклади срібла в обмін на депозитні білети. За допомогою депозитних білетів, стовідсотково забезпечених сріблом, держава намагалася відродити довіру населення до паперових грошей. Депозитні білети випускалися лише на ту суму, на яку в депозитній касі накопичувався фонд золота і срібла. Такі білети були рівноправним платіжним засобом поруч із срібною монетою і перебували в обігу на території всієї країни. Користуючись всебічною популярністю, депозитні білети дедалі частіше використовувались для погашення зобов'язань, особливо тоді, коли це стосувалося великих платежів. Неврожай 1840р. і дефіцит державних коштів змусили уряд ухвалити рішення про випуск кредитних білетів на суму 30млн. Срібних рублів. Тож у 1841р. було випущено нові грошові знаки - кредитні білети 50-рубльової вартості, що оберталися нарівні зі сріблом і розмінювались на срібну монету. У той час у Російській імперії оберталися паперові грошові знаки трьох видів: асигнації, депозитні та кредитні білети.

Останнім кроком реформи Є.Ф. Канкріна, згідно з маніфестом від 1 червня 1843р., була заборона використовувати у грошовому обігу країни всі наявні види паперових грошових знаків та їх заміна на державні кредитні білети. Нові паперові гроші повинні були повністю забезпечуватися золотими, срібними та мідними запасами. Указом від 21 вересня 1843р. Передбачався випуск білетів номінальною вартістю 3;5;10 і 25 рублів, а указами від 2 жовтня 1843р., 23 лютого та 4 жовтня 1844р.- білетів в 1;50 і 100 рублів. На лицевій та зворотній сторонах грошових знаків було зображено герб Росії, вміщено витяг із маніфесту, зазначався рік випуску і номер банкноти.

У 1853р. з початком Кримської війни уряд відчув гостру потребу у фінансових ресурсах. Цю проблему було вирішено нерозважливо - додатковою емісією кредитних білетів, що, у свою чергу, призвело до падіння їх курсу і масових обмінів на монети. За таких обставин у 1854р. уряд призупинив вільний обмін кредитних білетів на срібло. Фінансування кримської війни 1853-1856рр. Практично звело нанівець позитивні результати грошової реформи 1839-1843рр. Грошва система почала стрімко руйнуватися, і майже до кінця XIX століття в Росії існував розладний паперово-грошовий обіг.

У 1861р. було здійснено ряд спроб з метою налагодити функціонування грошового обігу належним чином. Так, 1862р. уряд уклав угоду з банками „Н.М. Ротшильд та сини” в Лондоні та „Брати Ротшильди” в Парижі про п'ятипроцентний кредит на суму 15млн. Фунтів стерлінгів. Частина цих грошей пійшла на поповнення розмінного фонду, що дозволило з травня 1862р. відновити обмін кредитних білетів на монети. Проте суми, які пред'являли до обміну, були настільки великими, що невдовзі обмінний фонд досягнув свого критичного рівня, і вкінці 1863р. уряд знову припинив обмін кредитних білетів на золото і срібло. Спроба стабілізації рубля успіху не мала.

Зовнішній вигляд державних кредитних білетів, починаючи із 50-х, а особливо після 60-х років, зазнав суттєвих змін. На них почали з'являтися архітектурні споруди і портрети історичних діячів - полководця князя Дмітрія Донського (кредитний білет 5 рублів,1866р.), засновника династії Романових Михайла Федоровича (кредитний білет 10 рублів,1880р.), Петра I (кредитний білет 50 рублів,1868р.), Катерини II (кредитний білет 100 рублів,1864р.). Уперше друкувалися зображення імператорських вензелів: на знаках, випущених до 1882р.,- Олександра II, з 1882р.- Олександра III, а з 1895р.- Миколи II.

Для налагодження грошового обігу в країні необхідно було провести нову грошову реформу, яка забезпечила б стабілізацію курсу паперового рубля. Агрегуючи золоті запаси та здійснюючи валютні інтервенції на російських та іноземних біржах, російський уряд від початку 90-х зумів досягти стабілізації курсу рубля на певному рівні. До моменту оголошення реформи курс паперового рубля дорівнював приблизно 66 копійок золотом. На цьому рівні й провели девальвацію. Водночас в обіг поступово починало вводитися золото. Золота монета підлягала обміну на кредитні білети. При цьому між ними було встановлене таке співвідношення: 7,5 рубля кредитних білетів за напівімперіал (5 золотих рублів) і 15 рублів за імперіал (10 золотих рублів). У той час Державний банк почав приймати вклади золотом, видаючи депозитні квитанції різної вартості. Ці квитанції без будь-яких труднощів приймались у сплату казенних платежів нарівні із золотом.

Завершальним етапом реформи було прийняття закону, що регулював емісію кредитних білетів. Державному банку дозволялося здійснювати випуск 600млн. рублів. Після грошової реформи 1895-1897рр. Державний банк перетворився на емісійний, а його кредитні білети - на банківські. Економічне піднесення в країні було підкріплене випуском банкнот, які кредитували товарообіг і вільно розмінювалися на металеві гроші. Це сприяло перебуванню оптимальної кількості банкнот у грошовому обігу відповідно до потреб господарського розвитку країни. Проведена реформа дозволяла здійснювати необмежений обмін білетів на золоту монету. Це викликало потребу у проведенні змін у написах на державних кредитних білетах, який раніше передбачав обмін на срібну монету, як основний засіб платежу. Спершу було випущено білети номіналами 1;3;5;10 і 25 рублів із попереднім зовнішнім виглядом та білети номіналом 50 рублів зразка 1899р., 100 рублів (1898р.) і 500 рублів (1898р.), на яких було зображено портрети Миколи II, Катерини II і Петра I відповідно.

Стабільність паперових грошових знаків похитнулася з початком першої світової війна. Використання паперово-грошової емісії для фінансування війни стало причиною інфляції, що суттєво зменшило купівельну спроможність рубля. Кредитні білети у великих кількостях пред'являлися для обміну на золото. Якщо до війни банкнотна емісія Державного банку мала стійке золоте покриття, то у воєнний час нові емісії не мали ніякого забезпечення. Уряд був безсилий в умовах війни виконати свої короткострокові забов'язання, які згодом перетворилися на довгострокові, а потім- у безстрокові. Емітовані кредитні білети з банкнот перетворилися в нерозмінні паперові гроші.

Висновки

Елементами грошового господарства на території українських земель, що входили до складу Російської імперії у XVIII-XIX столітті, були металева й паперова грошові системи. Металева грошова система була представлена у грошовому обігу золотими, срібними, мідними і платиновими монетами, а паперова - асигнаціями, депозитними білетами, державними кредитними білетами й депозитними квитанціями. Першими паперовими грошима на території Російської імперії вважаються асигнації Катерини II. У грошовий обіг вони надійшли у 1769р. Їх емісію здійснювали спеціально створені асигнаційні банки: Московський та Петербурзький. Зростаючі емісії паперових грошей протягом історії їх існування на покриття здебільшого воєнних витрат призвели до того, що паперові гроші, позбавлені будь-якого забезпечення, швидко знецінювалися, втрачаючи купівельну спроможність.

Однією з найважливіших подій в історії грошової системи Російської імперії, яка розповсюджувалась на українських землях, було введення золотого стандарту - монетарної системи, в якій основною одиницею розрахунку була стандартизована кількість золота. Ця реформа була стимулом для розвитку в Російській імперії сільського господарства та будівництва залізничних колій. Однак система золотого стандарта проіснувала до прешої світової війни (у 1914р.карбування золотих і срібних монет припиняється).

Список використаної літератури

1. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. - К., 1999.

2. Козубовський Г. Російські монети в грошовому обігу України // Вісник НБУ.- 1997.- №9.

3. Красникова О.М. З історії іпотечного кредитування в Україні // Фінанси України.- 1998.- №4.

4. Обухов Н.П. Введение в России золотого стандарта и его последствия // Финансы.- 2001.- №6.

5. Стельмах В.С., Дьяконова І.І., Сало І.В., Сенищ П.М., Соколенко Т.І. Фінансово-кредитна система України-Росії (XVIII-XX ст.).- Суми,2000.

Страницы: 1, 2