Форми фінансування підприємств
Форми фінансування підприємств
30
Зміст
1. Форми фінансування підприємств…………………………………………... 3
1.1. Статутний капітал, як джерело фінансування підприємств…………….... 3
1.2. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств…………….. 5
1.3. Комерційні банки як джерело кредитного фінансування………………. 7
1.4.Оренда основних фондів (лізинг)…………………………………………... 9
1.5. Комерційний кредит…………………………………………………….… 13
1.6. Спеціальні фонди та програми………………………………………….… 14
1.7. Фінансування через емісію та розміщення цінних паперів…………...… 14
2. Задача…………………………………………………………………………. 20
1. Форми фінансування підприємств
За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури форм фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 1).
Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:
- від оподаткування доходів підприємства;
- темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
- структури активів підприємства;
- стану ринку капіталу;
- відсоткової політики комерційних банків;
- рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.
Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов'язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов'язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства.
1.1. Статутний капітал, як джерело фінансування підприємств
Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.
Статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним кошти на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, закріплені за підприємством правом власності або повного господарського відання.
Порядок і джерела формування статних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує.
В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності.
За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні й оборотні) кошти.
Окрім грошових коштів, статутний капітал може формуватися за рахунок надходжень майна (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності), цінних паперів та нематеріальних активів.
До нематеріальних активів належить вартість права користування результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, “гудвілів”, промислових зразків технологій ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій,звітів про науково-дослідні роботи та ін.
Чинне законодавство передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, при яких допускається державна реєстрація підприємства.
Рис.1. Джерела фінансування підприємства
У процесі ведення господарської діяльності величина статутних капіталів підприємств змінюється за рахунок:
- збільшення їх унаслідок виділення частини прибутку на поповнення обсягів фінансових ресурсів;
- реалізації інвестиційних проектів;
- переоцінки основних засобів підприємств;
- додаткового випуску акцій;
- різниці у грошових надходженнях між продажною (ринкового) і номінальною вартістю акцій.
Під час приватизації майна державних підприємств передбачені такі джерела коштів, що їх використовують при формуванні статутних фондів:
- придбання акцій підприємства за рахунок приватизаційних сертифікатів, що їх отримують громадяни України;
- особисті заощадження громадян України;
- частина кредитів населення, яка становить проіндексовані вклади в Ощадному банку України;
- кошти вітчизняних юридичних осіб;
- кошти чужоземних юридичних та фізичних осіб.
Зростання обсягу виробництва товарів та послуг викликає потребу постійного нарощування статутних капіталів підприємств.
1.2. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
Амортизація - це процес зношування і поступового перенесення вартості основних засобів на вартість продукції, виготовленої за їх участю. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.
Амортизаційні кошти надходять на підприємство у складі виторгу від реалізації готової продукції (робіт, послуг) i нагромаджуються в амортизаційному фонді для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів.
Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.
За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:
1) на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тому числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які зайняті на виготовлені таких основних засобів);
2) на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.
, (1)
де Ба - балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн.;
Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.
Норми амортизації:
На календарний рік На квартал
Група 1 - 5% Група 1 - 1,25%
Група 2 - 25% Група 2 - 6,25%
Група 3 - 15% Група 3 - 3,75%
Сутність прискореного методу нарахування полягає у від'єднанні фізичного процесу зношування машин та обладнання від калькульованого процесу перенесення вартості цих машин та обладнання на вартість виготовленої продукції. Завдяки прискореній амортизації більша частина вартості машин та обладнання переноситься на вартість виготовленої за їх участю продукції у терміни, коротші від дійсного періоду їх фізичного та морального зношування.
Норми амортизаційних відрахувань для прискореного списання основних засобів встановлюють у законодавчому порядку державні органи. Визначаючи ставки і порядок амортизаційного списання, державні регулювальні органи встановлюють ту частину чистого прибутку, яка може бути звільнена від податків зарахуванням їх до витрат виробництва і потім перерахована в амортизаційний фонд для подальшого інвестування згідно з потребами підприємства.
Отже, прискорену амортизацію можна розглядати як податкову пільгу, що її отримують підприємства, інвестуючи кошти в основний капітал. У перші роки використання засобів значну частину прибутку спрямовують на покриття витрат з амортизації, її не оподатковують і тим самим зменшують виплати з податку па прибуток.
Ефект використання прискореної амортизації відчутний в умовах економіки, що стабільно функціонує, у період криз та спадів дійовість амортизаційної політики зменшується.
Використання прискореної амортизації збільшує собівартість робіт та послуг. В умовах неповного низького завантаження обладнання - це негативний момент для підприємства.
При низькій рентабельності виробництва ефект від скорочення податкових зобов'язань низький. При нульовій рентабельності - для підприємств це є погіршенням їх фінансового стану, тому що, не даючи віддачі у вигляді зниження податку на прибуток, амортизація погіршує результати фінансової діяльності.
Крім того, ще один негативний момент використання прискореної амортизації полягає у тому, то, занижуючи штучно прибуток, інвестори та кредитори підприємства отримують неточну інформацію про фінансовий стан підприємства.
Для ліквідації цього протиріччя у деяких країнах практикують використання різних методів нарахувань для податкових цілей та для цілей фінансового обліку. Більшість підприємств використовує метод прискореного списання для податкових і лінійний для бухгалтерських розрахунків.. До того ж лише невелика частина західних компаній застосовує прискорену амортизацію у звітах для акціонерів.
Переваги та недоліки використання прискореної амортизації:
¦ переваги:
- дає можливість скоріше нагромадити кошти на відновлення основного капіталу;
