RSS    

   Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України

p align="left">Істотного поліпшення і навіть перебудови вимагає товарна структура експорту України. Ця проблема досить предметно висвітлена у численних наукових працях, зокрема, у статтях Ю. Василенка, В. Дергачова, Н. Кухарської, О. Дідич та ін.

Порівняння товарних структур експорту України та її найближчих сусідів - Росії та Польщі - дозволяє констатувати наступне. Протягом 1996-2000 рр. співвідношення в сукупному експорту сировини, палива, енергії та машинно-технічної продукції характеризувалося такою динамікою: в Україні - з 2,8: 1 до 2:1, в Росії - з 2,8: 1 до 2,7: 1, тоді як у Польщі ще протягом 90-х років ХХ ст. - з 1: 1,9 до 1: 1,98. Середньорічні темпи приросту питомої ваги машин, обладнання і транспортних засобів в експорті за досліджуваний період становили: в Україні - 2,2%, в Росії - 4,8%, в Польщі - 5,1%.

Отже, зрушення в товарній структурі експорту нашої країни мають значно нижчу інтенсивність, ніж у сусідніх країнах. Фактично зберігається моно товарний, сировинний і напівфабрикатний характер українського експорту. Основною товарною групою, яка забезпечує близько 40% валютних надходжень, залишається металургійна продукція. До цього слід додати не паритетність і нееквівалентність обміну, зумовлені об'єктивними та у ряді випадків суб'єктивними «ножицями цін» на окремі (або найбільш вагомі) товарні групи, наприклад, російські енергоносії та українські транзитні послуги.

В імпортній політиці України дуже важливо знайти компроміс між лібералізацією та жорстким протекціонізмом.

Множинність (різноманітність) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності актуалізує проблему захисту вітчизняного товаровиробника. У цьому контексті важливо пам'ятати про подвійний характер наслідків вступу України до СОТ. Потужні експортоорієнтовані галузі промисловості із значною часткою іноземного капіталу (металургійна, текстильна, хімічна та ін.) одержать у результаті вступу до СОТ додаткові стимули: доступ до світових ринків, зменшення дискримінації, технологічне оновлення та ін. Проте це навряд чи радикально вплине на стабілізацію макроекономічної ситуації в країні, оскільки ускладнить і без того хаотичне державне регулювання економіки та посилить позиції іноземного капіталу.

Що стосується вітчизняного підприємництва, то воно потерпатиме від жорсткої конкуренції на світовому ринку та значних втрат внаслідок необхідності приведення національних стандартів у відповідність до світових норм. Прагнучи вступу до СОТ, слід поліпшувати інвестиційну привабливість галузей обробної промисловості, інфраструктури та сфери послуг, зміцнювати потенціал фінансової сфери. Прямі іноземні інвестиції в Україну становили у 2004 р. 8846,4 млн. дол., у тому числі з країн СНД - 5,9%, з інших країн світу - 94,1%. За три квартали 2005 р. їх обсяг був на 7% меншим порівняно з відповідним періодом 2004 р. Прямі інвестиції з України на цей самий період становили 175,8 млн. дол. (найбільший їх обсяг припадав на Російську Федерацію - 53,8%). Понад 17% прямих інвестицій України припадає на такі світові офшорні центри, як Панама, Гонконг, Кіпр, а також на Швейцарію. Очевидно, що це - «надводна» частина вітчизняного тіньового сектора, який діє в офшорних центрах [14].

2.3 Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Організаційно-економічний механізм міжнародних економічних відносин, адаптований до реалій сучасного світового ринку (і одночасно прагматичний), має забезпечити оптимізацію зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до національних інтересів і цілей. Його основу мають складати регулююча і координуюча функції держави. У цьому контексті зростають роль і значення управлінських підойм зовнішньоекономічних зв'язків - державної інвестиційної, валютної, митної політики та ін.

Регулювання інвестування здійснюється державою, тоді як сам процес має мікроекономічну прив'язку, тобто реалізується на рівні конкретних суб'єктів господарювання (підприємств). При цьому для іноземних інвестицій імовірними є як потенціальні комерційні ризики (на мікрорівні), так і некомерційні (на макрорівні), наприклад, державні обмеження репатріації прибутку, роялті тощо. Таким чином, інвестиційна політика має бути чітко структурованою: функції держави полягають у формуванні привабливого інвестиційного клімату, забезпеченні балансу інтересів держави та підприємств щодо результативності іноземного інвестування, а також дотриманні вимог національної безпеки; функції суб'єктів господарювання слід зосереджувати на зменшенні ризиків.

Вагомим здобутком національної системи валютного регулювання, який стимулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, стало визначення недоцільності обов'язкового викупу до офіційного валютного резерву НБУ 10% валютних надходжень від суб'єктів господарювання. Це позитивно вплинуло на зміцнення фінансів підприємств, оновлення основних фондів і технологій, розв'язання соціальних проблем тощо. Формування Міжбанківського валютного ринку України та Української валютної біржі сприяло запровадженню нового порядку визначення курсу національної валюти. Разом з тим прагнення стабілізувати курс гривні щодо іноземних валют, зокрема американського долара, шляхом жорсткої фіксації дуже «болюче» позначилося на вітчизняних підприємцях, які зазнали значних фінансових втрат. Запровадження фіксованого курсу гривні з метою запобігання інфляції та підвищення частки інвестицій у ВВП виправдовує себе, як показує світова практика, у країнах з високими середньодушовими доходами. Для країн же з перехідною економікою з низькими доходами фіксований обмінний курс, зумовлюючи вищу питому вагу інвестицій, знижує темпи зростання економічної ефективності. Таким чином, запровадження в Україні «правління валютою» (currency board) не забезпечене ані значним припливом капіталу, ані відповідними структурними перетвореннями.

Митне регулювання - це регулювання питань, пов'язаних з управлінням мита і митних зборів, процедурами митного контролю зовнішньоекономічної діяльності та організацією діяльності органів митного контролю України. Митні правила, які включають порядок декларування товарів, сплати мит і митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами [20].

Мито - це вид непрямого податку на товари і послуги, які переміщуються через митний кордон України. Це важливий елемент системи митного регулювання і здійснення митної політики в державі.

У перші роки незалежності митна політика України була ліберальною. Ставки не перевищували 10%, і лише незначна кількість товарів обкладалась митом на рівні 30%. За даними експертів Міжнародного Валютного фонду, середня ставка мита в Україні на прикінці ХХ століття становила 12%.

Слід зазначити, що останніми роками проводиться політика підвищення митних тарифів на товари, які в достатній кількості виробляються чи можуть вироблятися в Україні, і зниження митних тарифів на товари, які в Україні не виробляються [9].

Митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічних завдань і інтересів держави. Поміркована та урівноважена, а головне, стабільна митна політика створює умови для функціонування у стабільному стані національної економіки, її зміцнення, сприяння розвитку експортного потенціалу вітчизняної продукції, пришвидшення й поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізації участі у міжнародних економічних і фінансових організаціях, протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам, якщо вони виникають [17].

У сукупності наявних проблем зовнішньоекономічної діяльності кожна з охарактеризованих підойм здатна відіграти визначальну роль у подоланні певного типу проблем. Наприклад, стимулювати експортну діяльність суб'єктів господарювання та вдосконалити товарну структуру експорту можна засобами бюджетної, податкової та митної політики. Валютна та інвестиційна політика прямо впливають на зміну співвідношення товарів і послуг в експорту, на розвиток спільного підприємництва та виробничого кооперування. Ефективне митне регулювання здатне забезпечити підтримку вітчизняного виробника, зважену імпортну політику, попередити «вимивання» з країни тіньового капіталу та стратегічної сировини.

Таким чином, адаптований до умов перехідного періоду менеджмент зовнішньоекономічної діяльності сприятиме комплексному розв'язанню наявних проблем у даній сфері [14].

3 Удосконалення митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

3.1 Обґрунтування принципів і функції митної політики України

Становлення України як незалежної демократичної держави відбувається у період кардинальних політичних й економічних зрушень в українському суспільстві та історичних змін в системі міжнародних відносин, переходу від ери конфронтації до ери відкритості і співробітництва, зникнення військово-політичного протистояння в Європі. Процес державотворення і побудови вільного громадянського суспільства в Україні збігається з її поступовим входженням до світового співтовариства і пошуками свого місця у сучасному розмаїтому і суперечливому світі.

Долаючи кризові явища в суспільстві і торуючи свій шлях у світ, Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики.

Однією з особливостей сучасного етапу економічного розвитку є швидке зростання обсягів міжнародних економічних контактів, подальший розвиток світового розподілу праці, поглиблення економічної взаємозалежності держав. Кінцевим результатом такого процесу має стати вільне переміщення товарів, послуг, об'єктів інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили через території різних держав та поступове зникнення торговельних бар'єрів між ними. У цю систему поступово інтегрується й українська економіка [13].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.