Фінансові посередники

осягнення ефективних інвестицій учасниками ринку. Вільний капітал за участю фінансових посередників реалізує свою здатність до пошуку таких об'єктів вкладень, що здатні забезпечити більшу суму прибутку на одиницю інвестицій за визначеного рівня ризику.

Забезпечення альтернативних банківському кредиту способів фінансування суб'єктів економічної діяльності та споживчих потреб громадян. Діяльність небанківських фінансових установ сприяє заміні прямого фінансування суб'єктів господарювання непрямим через випуск власних фінансових зобов'язань та розвитку нових видів кредитування, що доповнюють традиційні.

Перерозподіл та зниження фінансових ризиків. Діяльність фінансових посередників забезпечує обмеження дії фінансових ризиків через застосування механізму хеджування, забезпечення страхового захисту, надання гарантій (порук), дотримання диверсифікації при формуванні портфеля фінансових активів тощо.

Сприяння розвитку фінансового ринку та його інфраструктури. Діяльність фінансових посередників сприяє розвитку ефективних фондового, грошового, валютного ринків та забезпечує формування попиту з боку інвесторів на ліквідні та прибуткові фінансові активи.

Окремим фінансовим посередникам притаманні й інші характерні лише для них функції. Для банків це емісійна функція, для страхових компаній - забезпечення страхового захисту.

Функції фінансових посередників знаходять свій вираз у формах їх діяльності на ринку фінансових послуг Найбільш поширеними серед них є такі:

залучення коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки;

кредитування населення та суб'єктів господарювання;

здійснення фінансових вкладень від імені та за рахунок інвесторів;

довірче управління фондами клієнтів;

здійснення операцій з інструментами грошового ринку та валютними цінностями;

касово-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання та забезпечення переказів грошових коштів;

надання гарантій та поручительств;

страхування;

забезпечення кредитної взаємодопомоги;

10) надання консультаційних та інформаційних послуг

4. Роль банків у фінансовому посередництві

Ключова роль у реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих їх видах.

Ключова роль банківських установ у фінансовому посередництві обумовлена історично пріоритетною роллю банків у здійсненні фінансових операцій, значними обсягами нагромаджених банківською системою активів, здатністю цих установ впливати на пропозицію грошового ринку, діяльністю банків практично у всіх сегментах фінансового ринку. Частка банківських активів у валовому внутрішньому продукті більшості країн у порівнянні з небанківськими фінансовими посередниками є найбільшою. Переваги діяльності банків обумовили вибір банківсько орієнтованої моделі фінансового посередництва у більшості східноєвропейських країн, що стали на шлях ринкових перетворень. Ключова роль банків у фінансовому посередництві є характерною і для України.

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною трансформацією досягається збалансування пропозиції та попиту на додаткові фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання банками великих кредитів за рахунок залучення на депозитні рахунки невеликих вкладень багатьох заощаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З метою реалізації валютної трансформації банки залучають грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ досягається банками за рахунок застосування внутрішніх і зовнішніх механізмів обмеження ризиків, серед яких розподіл ризиків, хеджування диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками трансформаційної функції сприяє прискоренню обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам.

Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій (надання банківських послуг), що поділяються на традиційні і нетрадиційні.

Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, створення нових платіжних засобів, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків.

Розвиток банківської системи в Україні, посилення конкуренції між банківськими установами всередині системи, поширення новітніх інформаційних та комп'ютерних технологій сприяють постійному вдосконаленню банківської справи, розширенню кола операцій та послуг, що може виконувати сучасний банк.

Поряд з вдосконаленням традиційних банківських операцій банки все більше уваги починають приділяти розвитку нетрадиційних видів банківської діяльності.

Необхідність розвитку нетрадиційній банківських операцій обумовлена наступними чинниками:

зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій у зв'язку із посиленням конкуренції на ринку банківських послуг;

законодавчим розширенням переліку фінансових операцій, що можуть здійснювати банківські установи;

необхідністю залучення нових клієнтів з метою збільшення та вдосконалення ресурсної бази банків;

зростанням вимог клієнтів банків до якості та змісту банківських послуг;

необхідністю зменшення ризиків, що є характерними для традиційних банківських операцій;

розвитком в країні небанківського фінансового сектора, який на ринках окремих фінансових операцій може скласти конкуренцію банкам.

Здійснення нетрадиційних операцій забезпечує банкам збільшення обсягів діяльності, зростання доходів та зниження рівня загального ризику за банківськими операціями. Впровадження банками у свою діяльність нетрадиційних операцій, як правило, не вимагає значних додаткових ресурсів, однак сприяє розширенню кола клієнтів та підвищенню рівня їх обслуговування.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів, управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо Поряд з банками зазначені види діяльності, за умови отримання відповідної ліцензії, активно здійснюють небанківські фінансові установи.

5. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва

Пріоритетна роль банків у фінансовому посередництві не перешкоджає активній діяльності та розвитку у більшості розвинутих країн небанківських фінансових установ та підвищенню їх ролі на ринку фінансових послуг.

Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:

підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;

зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;

активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;

інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;

спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.

Діяльність небанківських фінансових установ має багато спільних рис з банками. Серед них:

забезпечення опосередкованого фінансування учасників економічної діяльності;

формування фінансових ресурсів шляхом емісії фінансових активів;

прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фінансових послуг;

здійснення операцій на одному ринку;

конкурування з іншими фінансовими установами за клієнтів.

Проте діяльність небанківських фінансових установ суттєво відрізняється від діяльності банків. У складі основних відмінностей такої діяльності від діяльності банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.

Світовий досвід свідчить про те, що на окремих ринках фінансових операцій діяльність небанківських фінансових установ може виявитися більш ефективною, ніж діяльність банків. Адже концентрація діяльності з реалізації одного - двох видів фінансових послуг створює умови для підвищення їх якості та максимального наближення таких послуг до споживачів. Зосередження діяльності на реалізації широкого переліку фінансових послуг, що є характерним для банків, безумовно призводить до зниження ефекту від такої діяльності.

Успішний економічний поступ країни є неможливим без ефективної діяльності конкурентного фінансового посередництва та подолання відсталості фінансового сектора. У більшості країн, які перейшли на засади ринкового господарювання, поряд із розвитком банківської системи забезпечується формування та активізація діяльності небанківських фінансових установ.

В Україні становлення інститутів небанківського фінансового сектора було викликано:

процесами приватизації державного майна за приватизаційні майнові сертифікати, що зумовили потребу у створенні інвестиційних фондів і компаній, довірчих товариств;

реформою пенсійної системи в Україні та запровадженням системи недержавного пенсійного забезпечення, що спричинили необхідність створення в країні недержавних пенсійних фондів;

необхідністю впровадження в країні світового досвіду щодо забезпечення страхового захисту суб'єктів господарювання та громадян, що сприяло розвитку діяльності страхових організацій;

потребами фінансового та соціального захисту громадян, активізації малого бізнесу, здешевлення вартості кредитів для населення, що обумовили відродження кредитних спілок;

поглибленням спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікацією напрямів спрямування капіталу, що спричинили появу та розвиток лізингових, факторингових, інших фінансових компаній, компаній з управління активами та інших посередників.

Прискоренню формування небанківського фінансового сектора сприяли й розвиток фінансового ринку в країні та залучення населення і суб'єктів господарювання до інвестиційних процесів.

В Україні процес становлення небанківських фінансових установ ще не завершився, продовжується процес вдосконалення інституційної структури небанківського фінансового посередництва. Початковий етап розвитку зумовлює наявність певних недоліків і проблем у діяльності небанківських фінансових установ.

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами:

низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті;

другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів;

відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

відсутністю або недосконалим захистам клієнтів таких установ;

наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансових інститутів.

Подолання проблем в діяльності небанківських фінансових установ та прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.

Страницы: 1, 2, 3