Фінансова політика
Фінансова політика
Реферат
з дисципліни "Державне регулювання економіки"
на тему: "ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА"
ПЛАН
Вступ.
1. Сутність фінансової політики
2. Елементи фінансової політики
3. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни
Висновок
Перелік літератури
ВСТУП
Фінансова система кожної країни має свою специфіку. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бюджети, або так званий консолідований бюджет; фінанси підприємств усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок.
Основною ланкою фінансової системи і найважливішим комплексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси.
Правовою основою бюджетного регулювання в Україні є Конституція України, закон "Про бюджетну систему України" та інші нормативно-правові акти. Інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з питань ефективного використання фінансових ресурсів є зведений баланс фінансових ресурсів держави. Зведений баланс фінансових ресурсів України складається щорічно.
Особлива роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень.
Грошово-кредитні (монетарні) важелі є одними з основних інструментів фінансової політики держави. Сутність державного регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів полягає у впливі на грошову пропозицію та ціну кредиту.
Метою реферативної роботи є формування уявлень про фінансову політику держави та її складові: грошово-кредитну, бюджетну, податкову, митну і цінову політику.
Завдання дослідження: вивчення сутності, типів і засобів фінансової політики держави, теоретичних основ формування та реалізації бюджетної, податкової, митної, цінової і грошово-кредитної політики, ознайомлення зі статистичними даними і практичною реалізацією фінансової політики держави.
1. Сутність фінансової політики
Державне регулювання за допомогою фінансових та грошово-кредитних інструментів є найбільш відомим та розповсюдженим в країнах ринкової економіки.
Фінансова система країни складається з:
державного бюджету;
позабюджетних фондів (пенсійних, страхових, кредитних тощо);
фінансів підприємств;
місцевих фінансів (бюджетів областей, міських, районних, сільських тощо).
Фінансова політика держави -- заходи держави щодо мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використання на базі фінансового законодавства для реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства. Фінансова політика обумовлена станом економіки держави.
Фінансова політика за умов економічної кризи спрямована на:
подолання спаду виробництва;
стимулювання виробництва;
мобілізацію фінансових ресурсів та їх ефективне розміщення у галузях економіки;
стримування соціальних програм;
скорочення витрат на оборону тощо.
Типи фінансової політики:
дискреційна (франц. -- той, що діє за власним розсудом) -- політика, що проводиться державою безпосередньо;
недискреційна (автоматична) -- політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів): податки, соціальні виплати, ефект надійності компаній, інертність схильності до споживання тощо.
Основні засоби дискреційної фінансової політики держави:
держконтракт і держзамовлення;
державні інвестиції;
соціальні трансферти;
зміни у податковому регулюванні;
фінансування державних програм, громадських робіт тощо.
Фінансово-бюджетне регулювання -- основний комплекс засобів державного регулювання фінансової системи і насамперед використання державних фінансів. Державні фінанси складаються з державного бюджету та позабюджетних фондів. Через них відбувається перерозподіл значної частини ВВП країни.
Державний бюджет є:
річним планом державних витрат та джерел їх фінансового покриття;
головним важелем державного регулювання перерозподілу фінансових потоків у країні.
Консолідований державний бюджет країни -- бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади.
Основні параметри бюджету:
абсолютні розміри;
частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет;
обсяг і структура джерел фінансування;
обсяг і структура бюджетних видатків;
співвідношення доходів і видатків бюджету.
2. Елементи фінансової політики
Державна політика України в сучасних умовах є сукупністю економічної, соціальної, національної, політичної і військової політик. Ці напрямки діяльності держави нерозривно пов'язані з фінансовою політикою. Фінансова політика складається з бюджетної, податкової, грошової, кредитної, цінової та митної політики (рис. 1.1)
Рис. 1.1. Складові елементи фінансової політики
Фінансова політика України сьогодні направлена на концентрацію фінансових ресурсів в руках держави при постійному зменшенню бази формування доходної частини бюджету. Бюджетна політика визначається Конституцією України рядом інших законів, що встановлюють функції окремих органів влади в бюджетному процесі і законотворенні. До бюджетної політики відноситься визначення:
o бюджетного процесу;
o принципів побудови бюджету;
o частка валового внутрішнього продукту, що концентрується в бюджетах різних рівнів;
o структури видаткової частини бюджету;
o шляхів покриття дефіциту бюджету тощо.
Важливим елементом фінансової політики є податкова політика.
Податок - це індивідуально безеквівалентний рух грошових коштів, який здійснюється на основі примусу з боку влади, що має на меті формування грошового фонду, який використовується державою для виконання своїх функцій.
Більш як за п'ятсот років сучасна фінансова наука чітко визначилась по відношенню до податків. А саме:
o без податків держава не може існувати;
o податкові стягнення мають тверду тенденцію до зростання; о при переході оптимального податкового порогу порушується звичайний відтворювальний процес - економіка починає руйнуватись;
o в періоди кризи податки повинні буту встановлені на мінімальному рівні;
o економічний механізм країни відновлюється за рахунок мобілізації інвестиційного потенціалу;
o високі податки призводять до витоку капіталу; а податкові пільги повинні мати відкритий характер;
o податкова система не повинна носити конфіскаційний характер;
o сумарний розмір податків має стійку тенденцію зростання тільки в економічній системі, в якій держава гарантує стабільність законів і права;
o непрямі податки необхідно вводити для обмеження споживання товарів, які шкідливі для здоров'я, на предмети розкоші, іноді на імпортні товари та послуги і в інших специфічних випадках;
o основою податкової бази повинні виступати податки на доходи та майно.
Вплив податкової політики на фінансову та економічну політику держави проявляється безпосередньо і за досить короткий проміжок часу.
У 2005 році було перевиконано завдання по перерахунку до загального фонду податку на прибуток і склало 106,2% (додатково одержано 1,3 млрд. грн.). Виконання завдання по збору до загального фонду по податку на прибуток у 2006 році склало - 100,2%, додатково одержано 38,7 млн. грн.
У 2005 році було додатково одержано 0,7 млрд. грн. ПДВ (план перевиконано на 2,9%). У 2006 році до Зведеного бюджету України надійшло ПДВ на 4,9% більше, ніж було заплановано, додатково одержано 1422,4 млн.грн.
Наступним елементом фінансової політики є грошова політика, яка складається з емісійної політики і політики підтримки стабільної національної валюти. Емісійна політика визначає необхідність кількості грошей в обігу і має ще один напрямок - збільшення доходної частини бюджету. Останнє вимагає особливої обережності у застосуванні. Якщо держава не в змозі контролювати грошову політику, регулювати свою грошову систему, то це може порушити економічну безпеку країни.
Кредитна політика, як складова фінансової, забезпечує функціонування внутрішньогосподарських розрахунків і позикового капіталу. Позиковий капітал є важливою умовою здійснення відтворювального процесу, забезпечує можливість позик як. для поповнення оборотних коштів, так і для інвестицій. Крім того, кредитний сектор економіки служить й для вирівнювання середньої норми прибутку. Слід відмітити, що величина процентної ставки може негативно вплинути на стан економічної активності в суспільстві. Так, якщо рентабельність виробничого сектору в ринкових умовах коливається від 10 до 15 %, то висока ставка рефінансування Національного банку, що перевищує межу рентабельності, створює умови для:
o неповернення кредитів;
o зростання цін;
o зниження рентабельності позичальників, що скорочує базу оподаткування;
Страницы: 1, 2
