Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україн
Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україн
Ванькович Д.В.,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри фінансів,
грошового обігу і кредиту
Львівського національного університету
імені Івана Франка,
Демчишак Н.Б.,
студент IV курсу економічного факультету Львівського національного університету Імені Івана Франка
АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ
У статті проаналізовано фінансові джерела формування інвестиційних ресурсів в Україні. Визначено основні їх види. Досліджено проблеми фінансового забезпечення інвестування в Україні й запропоновано шляхи їх розв'язання.
In the publication, financial sources for forming the investment resources in Ukraine are analyzed; their main types are estimated; problems of financial provision of investments in the country are investigated; and ways for their solving are offered.
Потреба у збереженні позитивної динаміки економічного зростання, досягнутої останніми роками, та подальші структурні реформи в Україні засвідчують актуальність пошуку потенційних джерел формування інвестиційних ресурсів. Світова практика переконує, що за умов відсутності їх чіткої структури, належних кількісних та якісних показників неможливо досягти потрібного рівня розвитку й динамізму інвестиційних процесів. Вищевикладене зумовлює актуальність проблеми аналізу джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні.
Дослідженню деяких проблем інвестування та джерел його забезпечення присвячено публікації Л. Пашнюка, Б. Малиняка, Т. Затонацької, В. Осецького, В. Мироненка, В. Сельського, В. Чайки.
Водночас низка питань, що стосуються формування оптимальної структури інвестиційного капіталу, аналізу можливих механізмів залучення фінансових ресурсів у сучасних умовах та визначення напрямів їх приросту, залишаються не розв'язаними і є дискусійними. Це пояснюється не лише недостатньою кількісно комплексних досліджень із цієї проблематики, а й динамізмом інвестиційних процесів та постійними змінами підходів до оптимізації залучення інвестиційних ресурсів у економіку.
Метою статті є дослідження фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів у вітчизняній економіці та шляхів активізації їх використання.
Інвестиційні ресурси -- це всі види економічних ресурсів, що залучаються з метою вкладення в об'єкти інвестування'. Розрізняють такі форми інвестиційних ресурсів: фінансові, матеріальні, нематеріальні, трудові, інформацію та підприємницький хист. Враховуючи це, доцільно виокремити фінансові й не фінансові джерела формування інвестиційних ресурсів. У контексті цього дослідження зосередимо увагу на вивченні фінансових джерел, під якими розумітимемо грошові ресурси, що використовуються для формування зазначених ресурсів у процесі інвестування.
Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні доцільно проводити на основі їх поділу на вітчизняні та зарубіжні. З-поміж вітчизняних джерел слід виокремити такі:
1) власні кошти підприємств;
2) кошти державного та місцевих бюджетів;
3) кошти фінансово-кредитної системи;
4) заощадження громадян. Ключовими зарубіжними джерелами є кошти портфельних та стратегічних інвесторів.
З метою детального розгляду джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні слід проаналізувати структуру інвестицій у вітчизняну економіку (таблиця І).
Таблиця 1. Інвестиції за джерелами фінансування, у фактичних цінах (мли гри) та у відсотках до загального обсягу*
Джерела | Роки | ||||||||
2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 (січ. - бер.) | ||
Кошти державного бюджету | 1210 5,1% | 1749 5,4% | 1863 5,0% | 3570 7,0% | 7945 10,5% | 5077 5,5% | 9605 6,5% | 744 2,6% | |
Кошти місцевих бюджетів | 975 4,1 % | 1332 4,1% | 1365 3,7% | 2095 4,1% | 3544 4,7% | 3915 4,2% | 6732 4,5% | 632 2,2% | |
Власні кошти підприємств та організацій | 16198 68,6% | 21770 66,8% | 24470 65,8% | 31306 61,4% | 46685 61,7% | 53424 57,4% | 89136 59,8% | 17785 62,8% | |
Кошти іноземних інвесторів | 1400 5,9% | 1413 4,3% | 2068 5,6% | 2807 5,5% | 2695 3,6% | 4688 5,0% | 5094 3,4% | 1098 3,9% | |
Кошти населення | 1176 5,0% | 1415 4,4% | 1573 4,2% | 1822 3,6% | 2577 3,4% | 3091 3,3% | 5110 3,4% | 1514 5,3% | |
Кредити банків та інші позики | 391 1,7% | 1400 4,3% | 1985 5,3% | 4196 8,2% | 5735 7,6% | 13740 14,8% | 21256 14,3% | 3707 13,1% | |
Інші джерела фінансування | 2279 9,6% | 3494 10,7% | 3854 10,4% | 5215 10,2% | 6533 8,5% | 9161 9,8% | 12036 8,1% | 2834 10,1% |
* Складено за матеріалами Статистичного щорічника України за 2005 рік (за ред.
О.Г. Осауленка. -- К.: Консультант, 2006. -- С. 205) та заданими інтернет-сторінки Державного комітету статис-тики -- www. ukrstat.gov.ua.
Як випливає з даних таблиці, головним джерелом інвестиційних ресурсів є власні кошти підприємств. Інвестування з використанням коштів державного, місцевих бюджетів, коштів населення та зарубіжних інвесторів протягом 2000--2006 років залишалося стабільним, не виявляючи суттєвих тенденцій до зростання чи спаду, і становило порівняно незначну частку в загальній структурі інвестицій. Протягом цього ж періоду спостерігалася тенденція до активізації використання банківських кредитів та різних позик, що підтверджується поступовим збільшенням їхньої ваги при фактично такому ж незначному зменшенні частки власних ресурсів.
Отже, близько 60 % капітальних вкладень в Україні тенденційно реалізується за рахунок власних коштів підприємств. Левову частку цих коштів становлять прибуток та амортизаційні відрахування.
Інвестиційна активність визначається реальною прибутковістю економіки. Проте українська економіка залишається порівняно малоприбутковою, що й підтверджують низькі показники рентабельності, зокрема промислового виробництва (рис. 1).
Рис. І. Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств у 2000-2005 роках, у%*
* Складено за даними інтернет-сторінки Державного комітету статистики -- www.ukrstat.gov.ua.
Головною причиною того, що прибуток не виконує своєї ролі ключового джерела інвестиційних ресурсів для підприємства, є неефективна податкова система. Саме тягар оподаткування зумовлює перехід значної частки доходів у тінь. У цьому контексті як позитив варто відзначити активізацію обговорення із січня 2007 року урядового проекту концепції реформування податкової системи України, який передбачає, зокрема, зниження ставки податку на прибуток підприємств з 25 % до 20 % до 2012 року. Отже, без якнайшвидшого реформування податкової системи на підприємствах, що справно сплачують податки, найближчими роками не варто очікувати істотного зростання прибутковості виробництва. Лише з поглибленням НТП, зростанням виробництва й підвищенням його рентабельності роль прибутку як інвестиційного джерела в Україні зростатиме.
У процесі формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняної економіки різноманітні податкові пільги не повинні відігравати важливу роль.
Поділяємо думку Р. Пророка, що однією з можливих форм підтримки, скажімо, інноваційних підприємств може стати дослідницький податковий кредит, який дав би змогу вилучати з оподатковуваного доходу витрати на дослідні і впроваджувальні роботи. Таке зниження податку на прибуток, безумовно, спонукатиме фірми до розширення видатків за рахунок власних коштів. Проте вважаємо, що ефективність застосування зазначеного податкового кредиту може бути досягну та лише у разі чіткої регламентації механізму його надання із забезпеченням належного контролю. Проблема використання подібних способів податкового стимулювання загострюється у зв'язку з негативною вітчизняною практикою, коли надання будь-яких пільг призводить до значних зловживань при їх використанні. Тому нерозв'язаним залишається питання доцільності їх надання взагалі. Значно ефективнішим, на наше переконання, стало би стимулювання зростання виробництва і прибутковості шляхом безпосереднього зниження ставок оподаткування й податкового тиску.
