RSS    

   Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів)

p align="left"> Німецьке і Британське законодавство про інвестиційні фонди вимагають визначеної незалежності трастьї, депозитарного банку від управляючої компанії. При цьому депозитарному банку в Німеччині не забороняється створювати управляючу компанію інвестиційним фондом як свою дочірню компанію. Однак і тут не допускаються включення тих самих осіб одночасно в органи управління депозитарного банку і управляючої компанії.

Незалежність контролера (трастьї, депозитарного банку, кастодіана) від управляючої компанії - це ключова ланка в концепції пайового (контрактного) фонду. Імовірність маніпуляцій грошима дрібних інвесторів різко скорочується, якщо вони довіряються двом незалежним структурами (звичайно, за умови ясного розмежування їхніх функцій і відповідальності). Контроль між двома афільованими особами (особливо в країнах з ринком цінних паперів, що розвивається,) - це фікція, що багато в чому служить тільки для самозаспокоєння законодавця.

У Великобританії функція трастьї також як і контрольні функції депозитарного банку в Німеччині є невигідними. Наприклад річна винагорода трастьї у Великобританії по фонду середнього розміру складає 10-12 тис. фт.ст. У жодній країні, включаючи Україну, за контроль платити не бажають. Але у Великобританії й у Німеччині цю функцію виконують найбільші банки, що йдуть на цю "жертву", сподіваючись отримати значні вигоди від надання супутніх послуг у формі глобалкастодіана і банку для коштів фонду. Цим порозумівається те, що функції трастьї у Великобританії виконують приблизно 7-8 найбільших банків-резидентів "плюс" невелика кількість глобалкастодіанів (наприклад, американські банки "Чейс манхэтен" і "Сіті банк"). Небанківських трастьї у випадку з пайовими фондами не існує.

Типовий приклад - The Royal Bank of Scotland - найбільший британський кастодіан і банк. Кастодіан і трастьї в цьому банку існують у виді відділів департаменту цінних паперів цього банку.

Мінімальні вимоги до капіталу трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині приблизно збігаються і складають 6-7 млн.дол.

Розходження між схемами трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині найчастіше пов'язані з різними способами здійснення контрольних функцій цих організацій, ніж з розходженнями в їхніх функціях.

Розходження в способах контролю пов'язані з тим, що якщо німецький депозитарій зобов'язаний попередньо схвалювати і контролювати кожну угоду, то контроль трастьї у Великобританії більш м'який, багато відхилень від структури чи складу активів пайових фондів виявляються тут тільки після завершення розрахунків по угодах і наступній оцінці ВЧА на основі аналізу звітності.

Ключовий принцип взаємодії керуючого і трастьї в сфері контролю у Великобританії виглядає в такий спосіб.

Керуючий має право без спеціального дозволу трастьї давати розпорядження про придбання чи реалізацію активів, що складають пайовий фонд.

У випадку, якщо трастьї вважає, що керуючий при придбанні чи реалізації тих чи інших активів перевищив надані йому повноваження, керуючий зобов'язаний за свій рахунок анулювати проведену угоду або провести відповідні операції по придбанню чи реалізації активів, необхідні для відновлення status quo ante.

Вибір між зазначеними моделями контролю залежить від того, які умови розрахунків на конкретному ринку, на якому купуються і продаються цінні папери з портфеля пайового фонду. Якщо це ринок, у якому діють стандарти розрахунків за принципом "постачання-проти-платежу" Т+0 чи Т+1 чи це віддалений ринок (тобто вилучений часовий пояс), де технічно складно отримати попередню згоду від "контролера", виходить, тут буде дуже складно використовувати німецьку модель контролю [35, c.207].

У відношенні власників паїв у Великобританії управляюча компанія виступає, по суті в ролі дилера по паях пайового фонду. При розміщенні паїв до того як потрапити на основний грошовий рахунок фонду кошти попередньо попадають на спеціальний рахунок самої управляючої компанії і тільки після цього вони передаються на основний рахунок пайового фонду, що знаходиться під контролем трастьї в банку-кастодіані. Викуп паїв також здійснюється шляхом перерахування коштів власнику паїв із зазначеного спеціального рахунка управляючої компанії.

Ідея двох грошових рахунків у схемі пайового фонду - дистриб'юторського під контролем управляючої компанії пайовим фондом і основним грошовим рахунком для інвестування в різні активи фонду під контролем трастьї - є дуже актуальною для багатьох розроблювачів схем пайових інвестиційних фондів в Росії і Україні, оскільки в більшості випадків вони зіштовхуються з проблемою необхідності організації ефективної взаємодії між грошовими рахунками, що відкриваються в різних банків - дистриб'юторів , і грошовим рахунком, призначеному для збереження майна, що складає фонд у одному з банків-кастодіанів.

Широкі повноваження управляючої компанії врівноважуються зовнішнім контролем за її діяльністю в інтересах інвесторів з боку незалежної від управляючої компанії трастьї - як правило, великого банку. Саме під контролем трастьї знаходяться основні грошові рахунки і рахунки цінних паперів у кастодіана, на яких зберігається майно, що складає пайовий фонд.

Істотну роль у контролі за керуючим і трастьї відіграють саморегульовані організації. У відмінності від взаємних фондів у США, що традиційно створювалися як корпоративні інвестиційні фонди, пайові фонди у Великобританії не є акціонерними, що звільняє управляючу компанію від необхідності організації загальних збори акціонерів, що є "головним болем" для будь-яких великих інвестиційних фондів (про це свідчить досвід чекових інвестиційних фондів у Росії). Необхідно також враховувати, що модель американського інвестиційного фонду не припускає виконання контрольної функції кастодіанами за відповідністю діяльності управляючої компанії правилам інвестиційного фонду і вимогам діючого законодавства. Функція контролю за керуючим в американських фондах покладена на Раду директорів акціонерного інвестиційного фонду [35, 41].

Великобританія - це країна з розвитим ринком корпоративних цінних паперів, на якому активними учасниками є дрібні інвестори, країна з найбагатшими традиціями на ринку цінних паперів, у тому числі організації схем колективного інвестування (багато труднощів і проблеми які тільки очікують Україну, тут уже мали чи мають місце). У законодавчих і нормативних актах Великобританії багато положень, що стосуються діяльності управляючої компанії пайовими фондами, контролера-трастьї, кастодіанів, реєстраторів і адміністраторів розроблені дуже детально і викладені у формі дуже простих, доступних для розуміння кожного читаючого норм.

Багато проблем, з якими зіштовхуються учасники ринку цінних паперів у Великобританії (наприклад, конкуренція з американськими і континентальними компаніями, відносно недавно допущеними на внутрішній ринок, висока вартість витрат на фінансові послуги, необхідність переходу на сучасну без паперову систему розрахунків по цінних паперах, консерватизм реєстраторів і ін.) мають дуже тісну аналогію з українським ринком цінних паперів.

Не випадково, що перший досвід застосування схем колективного інвестування на таких ринках цінних паперів, що розвиваються, як Польща, Румунія, Балтійські країни й Індія показує, що британська модель пайових фондів є дуже популярною. Однієї з різновидом британської моделі пайового фонду є популярна схема, використана компанією "Піонер" у Польщі (хоча як і у випадку з українськими пайовими фондами таке порівняння є дуже умовним). Як вже відзначалося у першому розділі, в даний час у Великобританії поширені два типи регульованих інвестиційних фондів:

· unіt trust (пайовий фонд) - відкритий інвестиційний фонд контрактного типу;

· іnvestment trust (інвестиційний траст) - акціонерне товариство - інвестиційний фонд закритого типу [40, c.17].

Ці інвестиційні фонди істотно не розрізняються за структурою активів. Головне їхнє розходження полягає в організаційно-правовій формі інвестиційних фондів. Пайовий фонд - інвестиційний фонд контрактного типу, у той час як інвестиційний траст є акціонерним товариством. Є розходження в зобов'язаннях по викупі емітованих ними цінних паперів у їхніх власників. Пайовий фонд - інвестиційний фонд відкритого типу, що зобов'язаний викуповувати паї в їхніх власників на їхню першу вимогу, у той час як інвестиційний траст - фонд закритого типу, що вправі, але не зобов'язаний викуповувати свої акції у своїх акціонерів.

Перевага пайового фонду полягає в тому, що його схема проста і зрозуміла дрібному інвестору. Крім того, тут немає права голосу в інвестора. У структурі співвласників паїв переважають дрібні інвестори. Ці фонди більш строго регулюються SІ і СРО; крім ліцензування управляючої компанії і контролю за її діяльністю з боку трастьї, ці фонди підлягають безпосередньому регулюванню SІ.

Інвестиційні трасти регулюються в меншому ступені. Тут не потрібно трастьї, його функції виконує рада директорів і загальні збори акціонерів. Ці фонди регулюються не більш ніж звичайні корпорації. Їхні акції торгуються на біржі часто зі знижкою 10, 15 чи навіть 25 відсотків від їхньої вартості, розрахованої на базі ВЧА (вартості чистих активів). Ці інвестиційні фонди більш привабливі для спокушених великих інвесторів, яким звичайно належить 60-70 відсотків їхніх акцій, оскільки тут більше можливості грати на відхиленнях ринкових котирувань акцій від їхньої вартості на базі ВЧА, "плюс" по акціях таких фондів є право голосу.

Крім того, цим фондам дозволяються більш ризиковані операції на ринку цінних паперів, наприклад, можливість одержувати кредити для купівлі цінних паперів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.