Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на
продаж). Існують два різновиди опціонів «американський», який можна
реалізувати протягом всього терміну контракту, і (європейський), котрий
реалізовується на певну дату.
Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його
власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими
умовами, а продавець контракту бере на себе зобов’язання по його виконанню.
Ф’ючерс - також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере
на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові (або
купити в нього) відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою
ціною. Однак, на відміну від опціону, розрахунок після закінчення строку
ф’ючерсного контракту є обов’язковим.
Ф’ючерсні операції на сьогодні є основним видом товарних і валютних
ринках світу. Важливо додати, що з середини 70-х років у зв’язку із
зростанням амплітуди коливань процентних ставок на ринках інструментів
позики об’єктами ф’ючерсних угод стали також різноманітні види боргових
зобов’язань: вид казначейських векселів із найтривалішим строком погашення
12 місяців до довгострокових облігацій корпорацій.
Депозитні сертифікати, варранти, опціони, ф’ючерси широко розповсюджені
на фондових ринках Заходу. Передбачається також, що фіктивний капітал
другого порядку - інвестиційні сертифікати - скоро з’являться на фондового
ринку України. Вони можуть бути як іменними, так і на пред’явника.
Номінальна вартість одного сертифіката повинна дорівнювати номінальній
вартості обнієї акції, що належить засновникам. В умовах розвитку процесу
приватизації в Україні інвестиційні сертифікати мають стати одними із
найпопулярніших похідних цінних паперів.
ГЛАВА ІІІ
Правове регулювання ринку цінних паперів України полягає у
впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом
встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з
приводу цінних паперів. Під цінними паперами тут розуміються як грошові
документи, що визначені і Законі України «Про цінні папери і фондову
біржу», тік і похідні від них - опціонні та інші термінові контракти.
Згадані правила, критерії та стандарти є обов’язковими для всіх без
винятку учасників ринку цінних паперів. Порушення правил, критеріїв або
стандартів з боку окремих учасників створює загрозу для існуючого порядку
на ринку, а відтак зачіпає інтереси інших учасників. У зв’язку з цим до
порушників можуть застосовуватися заходи впливу та примусу.
Для того щоб мати характер правового, регулювання ринку цінних паперів
повинно здійснюватися на законних підставах. Це означає, що, по-перше, таке
регулювання можуть здійснювати лише ті державні органи та інститути,
регулятивні повноваження яких закріплені в законі або підзаконних актах, по-
друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори
повинні діяти в межах своєї компетенції в рамках встановлених процедур.
Сучасний ринок цінних паперів України є не тільки явищем суто
економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-
продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у
всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового
регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними
органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами
(інституційно-правове регулювання). Обидва види правового регулювання ринку
цінних паперів є взаємопов’язаними, в багатьох випадках вони доповнюють
одне одного.
Оскільки ринок цінних паперів є складною сукупністю суспільних відносин
з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний
аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження
правил, критеріїв. Стандартів, обов’язкових для всіх учасників фондового
ринку; конкретний - обов’язкових тільки для певних учасників цього ринку.
Як правило, загальнообов’язкове правове регулювання злійснюється
органами держави, тобто правила, критерії та стандарти ринку цінних паперів
встановлюються державними органами, і вони є обов’язковими для всіх
індивідуальних або інституційних учасників. Більш того, вони також є
обов’язковими і для самих державних органів. Прикладами таких правил можуть
бути, зокрема, визначення понять акцій у Законі України «Про цінні папері і
фондову біржу» або правило, згідно з яким надання дозволу на здійснення
посередницької діяльності на фондовому ринку є прерогативою Міністерства
фінансів України.
Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії
і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов’язкові лише для
певних (конкретних) учасників ринку цінних паперів. Наприклад, «Правила
допуску цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі» є
обов’язковими лише для тих емітентів, цінні папери яких котируються на
біржі.
Державно-правове та інституційно-правове регулювання ринку цінних
паперів є не тільки видами правового регулювання, а ї його двома складовими
частинами.
Державно-правове регулювання ринку цінних паперів в Україні
здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних
органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний
ієрархічний та галузевий поділ.
В сучасну систему органів державно-правового регулювання ринку цінних
паперів України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна
Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України,
Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство
економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі
відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади,
але підзвітні Верховній Раді України, наприклад, Національний банк України,
Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади,
головним чином, місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції
належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних
інвестицій тощо) і органи судової влади, у тому числі арбітражні суди.
Практично жодний з названих органів системи державно-правового
регулювання не здійснює впорядкування відносин винятково на ринку цінних
паперів України. Всі вони регулюють або окремі аспекти взаємодії на цьому
ринку, або впорядковують відносини в цій сфері економіки поряд з іншими її
сферами. Наприклад, відносини реєстрації випуску акцій і облігацій
підприємств регулюються законами, які приймає Верховна Рада України, та
наказами Міністерства фінансів України; надання дозволу на здійснення
посередницької діяльності комерційними банками регулюються спільним
документом Національного банку України та Міністерства фінансів України;
валютне регулювання обігу цінних паперів здійснюється відповідно до актів
Кабінету Міністрів України та Національного банку України; відносини
переміщення цінних паперів через державний кордон регулюються спільним
документом Національного банку України та Державного митного комітету
України; відносини перетворення державних підприємств в акціонерні
товариства регулюються законами Верховної Ради України, указами Президента
України, нормативними актами Фонду державного майна тощо.
Особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується
державними органами і здійснюється, головним чином, на основі застосування
принципу субординації та примусовості.
У більшості країн світу існують спеціальні органи центральної
виконавчої влади, які узагальнено називаються комісіями з цінних паперів.
Деякі з функцій, які звичайно виконуються такими комісіями, в Україні
здійснює Міністерство фінансів. Зокрема, це стосується реєстрації випусків
акцій та облігацій підприємств, реєстрації інформації про відкритий випуск
акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними
паперами тощо. Проблема створення органу, який буде виконувати функції
комісії з цінних паперів, актуальна і для України.
Оскільки в рамках єдиного ринку цінних паперів країни, як правило,
співіснують біржовий та позабіржовий сектори, відносини на кожному з них
впорядковуються самоврядними інститутами-регуляторами: на біржовому
фондовому ринку - фондовою біржою, на позабіржовому - асоціаціями ділерів з
цінних паперів. В Україні функції інституту-регулятора на біржовому ринку
цінних паперів виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому -
Українська асоціація торговців цінними паперами. Зазначені два сектори
ринку цінних паперів і відповідно дві системи інституційного регулювання
