Лизинговые операции коммерченских банков
Лизинговые операции коммерченских банков
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра банківської справи
Курсова робота на тему:
“Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвитку”
Виконав:
студент ІІІ курсу
спец.6104-9 групи
фінансово-економічного
факультету
Свирид Артем
Перевірила: Конопацька Л.В.
Київ 1999
План.
Вступ...................................................................
..................
Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції.
Банковський
лізинг..............................................................
Розділ ІІ. Аналіз існуючої практики проведення лізингових операцій
комерційними банками України........................
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку проведення лізингових
операцій комерційними банками в Україні...
Висновки................................................................
...............
Список
літератури..............................................................
..
Вступ.
Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної бази
та модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У
зв’язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьому
процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може стати
лізинг, зокрема банковський.
Пояснюється це тим, що на сьогодні саме банки є найбільш реальними
господарюючими суб’єктами, обсяг кредитних ресурсів яких дозволяв би
здійснювати успішне проведення лізингових операцій. Крім того, для банку
існує ряд переваг форми лізингового кредитування від звичайного, наприклад,
зменшення ризиків по цих операціях, розширення клієнтури банку і т.д.
При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йому
можливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєння
виробництва та структурної перебудови української економіки.
Ефективність лізингових угод полягає у інтенсифікації інвестиційного
процесу, покращенні фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів,
прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.
Таке зміцнення виробничої бази, у свою чергу, стало б додатковим
джерелом прибутків банківської сфери, слугуючи базою для розширення цих
операцій та формуючи позитивну практику співробітництва фінансово-кредитних
установ і підприємств. Крім того, операції лізингу могли б стати важливим
джерелом надходження коштів на підприємства-виробники об’єктів лізингу, що
теж мало б позитивний вплив на розвиток економіки, формування доходів
бюджету, покращення загальної соціально-економічної ситуації в країні.
Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції. Банковській лізинг.
1. Сутність лізингу. Суб’єкти та об’єкти лізингу.
Причину існування лізингу коротко можна пояснити так: споживачі
(підприємці) готові взяти основні засоби для здійснення свєї виробничої
діяльності в оренду, бо не мають коштів на їх придбання і з певних причин
не беруть кредиту, але це не влаштовує продавця. Саме тут і винакає потреба
у лізингодавці, що купує ці основні засоби та здає їх у лізинг споживачеві.
Зпочатку треба відмітити, що сутність лізингу полягає у ряді складних
відносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу:
фінансово-комерційного, правового та технічного. У більшості випадків під
лізингом на практиці розуміють довгосторокову оренду машин, обладнання,
транспортних засобів та споруд виробничого призначення. Більш точно
економічний сенс лізингу виражає його визначення як комплексу майнових
відносин, що складаються у зв’язку з передачею майна у тимчасове
користування. Цей комплекс, крім власне договору лізингу, включає й інші
договори: купівлі-продажу, найму, страхування тощо.
За визначенням, що дається у законі України “Про лізинг”, лізинг
визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування
власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у
виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є
власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і
погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови
сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Треба зазначити, що лізинг являє собою складне та багатогранне явище.
У ньому поєднуються операції купівлі-продажу, оренди, кредита та
інвестування. Надаючи на певний строк елементи основного капіталу, їх
власник у певний термін отримує їх назад (як правило, у тій же натурально-
речовій формі) із виплатою комісійних: тобто є наявними принципи
строковості та повернення, а також платності. Тому лізинг відповідає
кредитним відносинам.
Оскільки лізинг можна розглядати як передачу майна у тимчасове
користування на умовах строковості, повернення та платності, він є схожим
на товарний кредит у виробничі фонди.
В той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит,
але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно з
передачею товарів у тимчасове користування, передається і право власності
на них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від права
володіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об’єктом
лізингу, за що здійснює лізингові платежі лизиннгодавцю. По закінченню
стору лізингу об’єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадків
у лізинговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача на
придбання об’єкту після закінчення дії строку договору, (з відповідним
переходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, а
погашається у грошовій формах. При лізингу кредит також надається у
товарній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але й
компенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставок
продукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит має
короткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) як
правило, має довгострокову основу.
З іншого боку, за формою, оскільки позичальник та кредитор оперують
з капіталом не у грошовій, а у виробничій формі, то лізинг зовні є схожим
також на інвестиції.
Від оренди лізинг відрізняється наявністю не двох, а як мінімум трьох
сторін в угоді (суб’єктів лізингу ми розглянемо нище); на відміну від
оренди, при лізингу має місце інвестування власних чи запозичених коштів-
тобто спеціальне придбання об’єкту для здачі його в лізинг;
відповідальність перед лізингодавцем за виявлені недоліки об’єкту лізингу
лізингоодержувач несе лише тоді, коли він сам приймав участь у виборі
продавця (постачальника) цього об’єкту. Деякі види лізингу (передусім
фінансовий), ще більше відрізняються від оренди.
Розглянемо суб’єктів та об’єктів лізингу. Згідно до закону України
“Про лізинг”, об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно,
яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в
тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини,
устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби
телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо
якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).
Щодо суб’єктів лізингу, то у тому ж законі сказано, що ними можуть
бути:
а)лізингодавець- суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі
банківська або небанківська фінансова установа, який передає у
користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
б)лізингоодержувач- суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує
у користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
в)продавець лізингового майна- суб’єкт підприємницької діяльності, що
виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та\або продає власне майно,
яке є об’єктом лізингу. (Постачальник)
Лізингодавцем можуть виступати:
- установа банку, у статуті якого передбачений даний виж діяльності;
