Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
Міністерство освіти України
Ужгородський Державний університет
Біологічний факультет
Кафедра фізіології рослин та біотехнології
Монда Н. В.
Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в
Притисянській низовині
Курсова робота, IV-й курс
Науковий керівник:
ст. в. Вайда П.В.
Ужгород – 1999
З М І С Т
1. Вступ…………………………………………………………………….…..3
2. Огляд літератури……………………………………………………………5
2.1.Фізіологічні основи морозостійкості озимої пшениці.…….……………5
2.2. Морозостійкість кореневої системи озимої пшениці .……………….…7
2.3. Грунтове живлення і зимостійкість.……………………………………..9
3. Експериментальна частина……...……………………..……..……………13
3.1. Грунтово-кліматичні умови в низинній зоні Закарпаття..……..……….13
3.2. Методи та об`єкти досліджень ………………………..…………………15
4. Результати та їх обговорення………………………………………………..17
Висновки…………………………………………………………...……………20
Література……………………………………………………………………….21
Вступ
В успішному розвитку зернового господарства велике значення має
отримання високих і стійких урожаїв озимої пшениці, яка займає значну вагу
в зерновому балансі країни.
При використанні агротехніки і внесенні добрив озима пшениця
зимостійких сортів забезпечує отримання високих і стійких врожаїв в
основних зонах її вирощування.
Озима пшениця, розвиваючись з осені, більше використовує осінні
і ранньо-весняні запаси вологит в грунті, краще переносить несприятливі
умови весняно-літньої вегетації і дозріває раніше ярових колосових культур.
В меншій мірі піддається шкідливій дії високих температур і суховіїв в
період формування і наливання зерна.
Важливо відмітити, що в одних і тих самих кліматичних умовах різниця в
попередниках, строках посіву, виборі того чи іншого сорту, внесення
органічних і мінеральних добрив призводить до того, що в одному й тому ж
році на одному полі озимі хліба добре перезимовують і дають високий врожай,
а на інших – гинуть або зменшуються в кількості.(Ястрембович Н. И., 1962)
Найбільш висока зимостійкість при різному сполученні осінньо-зимніх
умов формується після багаторічних трав, гороха, зібраного на зерно. По цим
попередникам в умовах оптимальної вологості грунту і поживного режиму в
осінній період формується оптимальний габітус пшеничного куща з 5-7
стеблами на одній відстані, висота якого досягає 22-27 см. Такі посіви
краще переносять низькі температури і при довгій сніжній зимі менше
піддаються вимочуванню.
Дослідження показали, що внесення органічних і мінеральних добрив під
озимі посіви значно послаблює негативний вплив несприятливих умов зимівлі.
Внесення добрив в помірні по умовах зимівлі роки підвищувало зимостійкість
і врожай озимої пшениці, а перерослі з осені посіви випрівали значно
більше, ніж оптимально розвинуті посіви в варіантах без добрив.
Більш всього змінюються умови проростання озимої пшениці в залежності
від строків посіву.
Низькі врожаї зерна при ранніх строках посіву в основному пояснюються
значним пошкодженням переріслих з осені рослин також в умовах сприятливої
зими.
Більш міцними вважають рослини оптимальних строків посіву. Вони мають
найбільший коефіціент кущіння і укорінення, помірну висоту рослин і
достатньо високу масу.
Оптимальний розвиток вегетативної маси пшениці являється важливою
умовою високого врожаю зерна.
2. Огляд літератури
2.1. Фізіологічні основи морозо-зимостійкості пшениці
Висока зимостійкість сорту тієї чи іншої культури залежить від його
пластичності. Ця властивість рослинного організму виражається в швидкому
пристосуванні рослини до різних умов середовища. Завдяки цьому
забезпечується нормальний ріст, висока продуктивність, навіть при
несприятливих умовах посухи, морозів, грунтового засолення та інших
факторів.
Одним із фізіолого-біохімічних показників зимостійкості являється стан
пластидного апаратуі пігментної системи протягом зимівлі.
У зимостійких сортів пластидний апарат піддається перетворенню. В
кожній клітині міститься певна кількість хлоропластів, які розпадаються на
велику кількість гранул. Виникнення їхьне пов`язане з вицвітанням
хлорофілу, так як вони залишаються зеленими, внаслідок чого пігментна
система у зимостійких сортів не вицвітає.
Перетворення пластид виявляється являється одним із своєрідних
резервів, які підвищують стійкість сортів до морозів. В прикінці зими і
ранньою весною проходить зворотнє перетворення пластид, стуктура їх
відновлюється, гранули об`єднуються, що веде до повного відновлення
хлоропластів.
Характерним показником зимостійкості є також підвищення вмісту
непластидних пігментів-антоціанів, особливо в осінній період і ранньою
весною.( Шаповал О. І., 1965)
Успішна зимівля озимих культур визначається або залежить від їх
фізіолого-біохімічного складу і напряму метаболічних процесів. Цей напрямок
пов`язаний з активним перетворенням нерозчинних вуглеводів в розчинні
цукри.
Зимостійкість залежить від вмісту в зимуючих органах рослин не тільки
розчинних цукрів, але й інших захисних сполук. До них відносяться
високоатомні спирти, глюкозиди та інші речовини. Максимальний вміст їх
виявлений у всіх випадках в найбільш відповідальний період зимівлі, що
свідчить про визначений напрямок метаболічних процесів. У менш зимостійких
сортів ці речовини або відсутні, або виявляються в незначній кількості.
Вивчаючи природу морозостійкості, необхідно звернути увагу на
інтенсивність перетворення білкових речовин і активність протеолітичних
ферментів. Показовим в цьому відношенні є утвороення при дії морозів
амінокислот, їх склад, динаміка, утворення амідів. Захисне значення мають
деякі амінокислоти, імінокислоти, особливо пролін та аміди. Їх утворення
залежить від активності і напрямку дії протеолітичних ферментів.
Дослідження, в цьому напрямку тісно пов`язані з умовами зовнішнього
середовища для вияснення сортових відмінностей і особливо протікання цих
проценсів протягом зими.( Белкин Н. И., 1957)
Різні перетворення проходять зимою також і при сильних морозах. Вони
потребують затрати енергії.
Інтенсивність перетворення і активність життєдіяльності у різних
сортів неоднакова, а отже і енергетичні процеси виражаються різними
величинами. Тому одним із показників стійкості організму до впливу морозу і
заморозків є інтенсивність дихального процесу. У різних сортів вона може
порушуватись при дії морозів як при поглиненні кисню, так і при виділенні
вуглекислоти.
Також слід звернути увагу на оводненість листка, вузла кущіння,
кореневої системи і на динаміку води в грунті напротязі зими. Вміст води
обумовлює особливості фізико-хімічних сполук протоплазми та її органоїдів.
Проблема морозостійкості озимої пшениці являється одною з
найважливіших в економіці сільського господарства, рішення якої буде
сприяти збільшенню зернового балансу в країні.
2.2. Морозостійкість кореневої системи в різних сортів озимої пшениці
При вивченні морозостійкості озимої пшениці основна увага дослідників
була направлена на вивчення стану вузла кущіння, який є основною складовою
частиною рослини, в якому зорієнтовані прцеси регенерації.( Туманов, 1940;
Васильев, 1956; Власюк и др., 1959; Белкин, 1961)
Коренева система рослин в зимній період знаходиться в сприятливих
умовах, так в грунті вона захищена від шкідливої дії морозу.
При пошкодженні кореневої системи прцеси регенерації ррслин озимої
пшениці проходять слабше ( Власнюк и др., 1959), так як вона безпосередньо
приймає участь в обміні речовин і відіграє важливу роль в рості і розвитку
рослин ( Сабинин, 1949; Курсанов, 1954, 1961; Рубин, 1963).
В зв`язку з відсутністю даних по морозостійкості кореневої системи
озимої пшениці по сортам в Інституті фізіології рослин АН УРСР проведено
вивчення цього питання. Були взяті сорти Одеська 16, Миронівська 808,
Безоста 1,різні по морозостійкості і широко розповсюджені на Україні.
П. А. Власюк, Д. Ф. Проценко, М. А. Гурилева (1959) встановили, що при
заморожуванні рослин озимої пшениці при температурах – 4 і – 60С протягом
24 годин ушкоджень не спостерігається. Для того , щоб встановити
