Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
Життя і наукова діяльність
Чарлза Дарвіна
(1809-1882)
Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли природознавство
було на піднесенні, в науці здійснювались важливі відкриття. Він не мав
систематичної біологічної освіти (два роки навчався на медичному факультеті
в Едінбурзі, а потім перейшов до Кембріджського університету, де в 1831 р.
закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими
науками, цілеспрямовано вивчав спеціальну літературу, займався
колекціонуванням, мисливством, брав участь в експедиціях по дослідженню
геології, фауни, флори окремих районів Англії, був спостережливим,
занотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення. Він
зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік Генсло,
геолог Седжвік. І не дивно, що, коли виникла потреба рекомендувати
досвідченого натураліста до складу експедицій Генсло назвав саме Ч.
Дарвіна, який мав достатні природничі знання і навики польового дослідника.
В кінці 1831 р. почалась п'ятирічна кругосвітня подорож на кораблі
«Бігл». Ця подорож була важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою
для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зоолог, ботанік, він зібрав
величезний І дуже цінний науковий матеріал, який відіграв виключну роль в
розвитку еволюційної ідеї.
Геологічні спостереження на океанічних островах, в Південній Америці,
Кордільєрах та інших місцях підтвердили думку Ч. Лайєла про постійну зміну
поверхні Землі під впливом зовнішніх і внутрішніх причин. Зіставляючи різні
факти, Дарвін приходить до висновку, що вимирання видів тварин і рослин
минулих епох не можна пояснити якимись «великими катастрофами».
Дарвіну належить ряд цікавих палеонтологічних знахідок. Порівняння
скелетів викопних лінивців, панцирників і тих, що існують тепер, показало,
що їх кістяк характеризується багатьма спільними рисами; разом з тим в
будові їх скелета е помітні відміни. Проаналізувавши численні факти, Дарвін
приходить до висновку, що вимерлі тварини й існуючі мають спільне
походження, але останні істотно змінились. Причиною цього могли бути зміни,
що відбувались з часом на земній поверхні. Вони ж могли бути й причиною
вимирання видів, рештки яких знаходять у земних нашаруваннях.
За час кругосвітньої подорожі Ч. Дарвін зібрав цікаві матеріали, які
пояснюють закономірності географічного поширення організмів в широтному
(від Бразілії до Вогняної Землі) і у вертикальному (при підйомі в гори)
напрямах. Він звертає увагу на залежність фауни і флори від умов існування
тварин і рослин.
Особливо цінний матеріал Ч. Дарвін зібрав на островах Галапагоського
архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихого океану на відстані
800—900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна особливо вразила
своєрідність фауни і флори Галапагосів. На архіпелагу трапляється порівняно
небагато видів, але для більшості з них характерною є велика кількість
особин. Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони, за
винятком одного, зовсім особливі і більше ніде не попадаються. Він описав
ІЗ видів в'юрків—птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі.
Крім інших ознак, види в'юрків відрізняються формою і роз мірами дзьоба —
від масивного, як у дубоноса, до невеликого і тоненького, як у зяблика чи
малинівки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від
характеру їжі птахів (насіння рослин, комахи тощо). Цікаво, що на різних
островах трапляються різні форми в'юрків, і Дарвін зауважує, що можна
дійсно уявити собі, що був взятий один вид і модифікований в різних кінцях
архіпелагу. Цих птахів зоологи називають дарвіновими в'юрками.
Порівнюючи фауну Галапагосів і Південної Америки, Дарвін констатує, що
тваринний світ архіпелагу несе відбиток материкових форм і разом з тим є
особливим галапагоським варіантом. Подібне явище він спостерігав і на
островах Зеленого мису, де встановив схожість острівних форм тварин з
африканськими видами. Ці й інші факти навели Дарвіна на думку про те, що
острови заселялись материковими формами, від яких походять види, що істотно
змінились у нових умовах існування на островах. Він також замислюється над
питанням про значення ізоляції в диференціюванні видів. Пізніше Дарвін
писав, що особливість і характер поширення галапаго-ських організмів та
інші факти так вразили його, що він почав систематично збирати всі факти,
що мають певне відношення до видів.
Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з туземцями , навели
його на сміливу думку про тваринне походження людини. Вивчення структури
коралових рифів було основою для розроблення Дарвіном теорії утворення
коралових островів.
Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін детально
опрацьовує і публікує зібрані геологічні, зоологічні та інші матеріали і
працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічного світу, що
зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо розвиває і
обґрунтовує цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з
практики рослинництва і тваринництва.
24 листопада 1859 р. вийшла в світ геніальна праця Чарлза Дарвіна
«Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних порід у
боротьбі за життя». Ця книга, в якій так майстерно викладені і всебічно
обгрунтовані наукові основи еволюційної теорії, користувалась великою
популярністю, і весь тираж її був розпроданий в перший же день. Появу
«Походження видів» один із сучасників Дарвіна образно порівнював з вибухом,
«якого ще не бачила наука, який так довго підготовлявся і так раптово
нагрянув, так нечутно підведений і так смертоносно разячий. За розмірами і
значенням заподіяного зруйнування, за тією луною, яка відгукнулася t в
найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не мав
собі подібного».
Епохальна праця Дарвіна сім разів перевидавалась за життя автора, вона
швидко стала відомою вченим інших країн і була перекладена на більшість
європейських мов, в тому числі і на російську (1864).
Після публікації «Походження видів» Ч. Дарвін продовжує енергійно
працювати над обгрунтуванням проблеми еволюції. В 1868 р. він публікує
капітальну працю «Зміна свійських тварин і і культурних рослин», де
всебічно аналізує закономірності мінливості, спадковості, штучного добору.
Ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширює і на проблему
походження людини. В 1871 р. виходить його спеціальна книга «Походження
людини і статевий добір», у якій детально аналізуються численні докази
тваринного походження людини. «Походження видів» і наступні дві книги
становлять єдину наукову трилогію, в яких наведено незаперечні докази
історичного розвитку органічного світу, встановлено рушійні сили еволюції,
визначено шляхи еволюційних перетворень, нарешті, показано, як і з яких
позицій слід вивчати складні явища і процеси природи. Дарвін опублікував 12
томів своїх творів. Дуже цікавою є його автобіографія «Спогади про розвиток
мого розуму і характеру», що вийшла у світ в 1957 р. у видавництві АН СРСР.
Ч. Дарвін відзначався гострою спостережливістю, досить розвинутими
аналітичними і синтетичними здібностями, науковою добропорядністю,
виключною працьовитістю, спрямованістю і акуратністю в роботі. До останніх
днів свого життя він не припиняв систематичних наукових досліджень. Так, ще
17 березня 1882 р. Дарвін вів спостереження в своєму саду, а 19 квітня
перестало битися велике серце титана людської думки. Похований Дарвін у
Вестмінстерському абатстві (Лондон) поряд з Ньютоном, Фарадеєм та іншими
видатними вченими Англії.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ
Еволюційне вчення охоплює широке коло проблем, пов'язаних з історичним
розвитком органічного світу. До найважливіших з них належать:
проблема доказів еволюції, накопичення фактів, використання даних різних
наук, згрупування їх у певну систему для обгрунтування історичного розвитку
органічного світу як незаперечного явища;
вивчення факторів, або рушійних сил еволюції: мінливості, спадковості,
добору, що приводить до причинного розуміння історичного розвитку;
визначення напрямів, шляхів і закономірностей еволюційного процесу;
творче оволодіння формотворчим процесом з метою спрямування еволюції,
прогнозування її.
Мінливість і спадковість
В умовах панування уявлень про сталість, незмінність видів Дарвіну важливо
було показати, за рахунок чого утворюється різноманітність. Тому в першу
чергу він детально обґрунтовує положення про мінливість живих істот. Він
