Механизмы устойчивости опухолей к цисплатину
грає 16-та хромосома, а 11-та хромосома необхідна для її нормального
функціонування. Ці хромосоми залучені у різні боки резистентності. На
16-тій хромосомі присутні гени MRP (multidrug resistance associated
protein), LRP (lung resistance protein), гени додаткового білка
ексцизійної репарації-4, металотеонеіна. На 11-їй хромосомі
розташовані гени, що кодують глутатіон трансферазу ? (ГSТ-?), а також
протеін, що розпізнає специфічні послідовності пошкодженої ДНК.
Чутливість пухлинних клітин до дії цисплатина може залежати від
функціональної активності генів р 53 та генів родини bcl.
На сьогодні все ще залишається відкритим питання про зв`язок
лікарської резистентності з р 53-статусом клітин. Невизначеність тут
існує тому, що роль білка Р 53 у хемочутливості клітин до лікарської
терапії розглядають з двох протилежних точок зору: 1) експресія білка
Р 53 дикого типу (wt p 53) збільшує чутливість до хіміотерапії
шляхом прискорення входження клітин в апоптоз; 2) білок wt P 53
зменшує хемочутливість, оскільки після пошкодження ДНК обумовлює
зупинку росту для репарації ДНК [76].
Відомо, що після дії цисплатина у чутливих клітинах
збільшується рівень експресії гена р 53 та відповідно – білка Р 53. Р
53 індукує експресію білка р 21/WAF1/CIP1-інгібітора циклін залежних
кіназ, що грає важливу роль у зупинці клітинного циклу у G1-фазі
після генотоксичного стресу [77,78]. Під час цієї зупинки клітиною
приймається “рішення”: репарувати ДНК чи входити в апоптоз, в
залежності від глибини пошкодження. На сьогодні ще невідомі усі
біохімічні подробиці того, як активація р 53 ініціює апоптоз.
Більшість робіт по вивченню функціональної активності Р 53 у
резистентних до дії цисплатина клітинах засвідчують, що мутації гена
р 53 призводять до розвитку резистентності до хіміотерапії [79-82].
Показано, що в резистентних клітинах часто порушена
внутрішньоклітинна локалізація білка Р 53 [83] а також не
відбувається індукція експресії Р 53 та р 21 цисплатином [84,85].
Досліди по трансфекції гена р 53 також довели, що перенос у дефектні
за функцією Р 53 чи null-клітини wt p53-гена обумовлює збільшення
чутливості до лікарських препаратів, а трансфекція мутантного гена
mut p 53 спричиняє розвиток резистентності [86].
Досліджено, що в клітині після дії цисплатина разом з р 53
індукується експресія гена mdm 2. Продукт даного гена відрізняється
властивістю утворювати комплекси з білком Р 53 , таким чином
дезактивуючи частину внутрішньоклітинного Р 53. В резистентних до
цисплатина клітинах іноді спостерігається гіперекспресія гена mdm 2
[87] а використання антисмислових (проти mdm 2) нуклеотидів у такій
системі призводить до збільшення чутливості до лікарської терапії
[88].
Таким чином, функція Р 53 може бути інактивована двома шляхами:
мутаціями безпосередньо гена р 53 а також підвищеним
комплексоутворенням Р 53 з MDM 2.
Але дані деяких досліджень заперечують, що мутації р 53
обов`язково спричиняють розвиток лікарської резистентності. Feudis з
співавторами показали, наприклад, на 9 клітинних лініях раку яєчника
з різним р 53- статусом, що в цих клітинних лініях після обробки
цисплатином рівень експерсії р 21 підвищується однаковo і немає
різниці у чутливості до апоптозу, індукованого дією препарата
[89,90].
Однак відомо, що більш половини злоякісних новоутворень людини
відрізняються мутаціями р 53, i ця ознака є важливим показником
чутливості пухлин до хіміотерапії [91]. У клінічних дослідженнях
показано, що рівень експресії р 53 у зразках біопсійного матеріала
при раку шлунка та яєчників може бути важливим прогностичним
показником захворювання [92]. Досліджено, що Р 53-позитивний фенотип
пухлин асоціюється з поганим прогнозом [93,94]. Це пояснюється тим,
що мутантна форма білка має подовшений час напівжиття і тому легше
виявляється імуногістохімічно.
Білки родини Bcl (Bcl-2, Bcl-Xl, Bcl-Xs, Bax та інші) грають
важливу роль у регуляції процесу апоптоза. Деякі з них (Bcl-Xl, Bcl-
2) гальмують розвиток апоптоза, тоді як інші (Bcl-Xs, Bax, Bak) –
навпаки є промоторами цього процесу. Відомо, що білки даної родини
здатні гетеродимеризуватись, утворюючи умовний “реостат”, який
регулює функціональну активність білків [95]. Досліджено, що білки
Bcl-2 та Bcl-Xl гіперекспресовані при багатьох неопластичних
захворюваннях людини. Причому така гіпрекспресія асоційована з
резистентністю пухлинних клітин in vitro до протипухлинних препаратів
[96]. Така стійкість клітин пов`язана з порушенням механізмів
індукції апоптозу у відповідь на лікарську терапію. У дослідах з
використанням клітин траксфекованих генами bcl-2 чи bcl-xl було
показано, що трансфекти набувають резистентний фенотип до цілого ряду
лікарськиї препаратів включаючи цисплатин [97,98]. У таких модельних
клітинах була значно зменшена деградація ДНК після обробки
цисплатином. Якщо порівнювати внесок продуктів генів bcl-2 та bcl-xl
у антиапоптозному ефекті, то показано, що білок Bcl-Xl має більший
вплив [99].
Після обробки цисплатином у чутливих клітинах, що входять в
апоптоз, не змінюється рівень експресії білків Bcl-2, Bcl-Xl та Bax
(24kDa), але підвищується рівень білків Bak та Bax (21 kDa), тобто
білків-агоністів апоптозау [100-102]. Відомо, що в деяких
резистентних до цисплатина клітинних лініях спостерігається знижений
рівень експресії Bax [103], а трансфекція гена bax спричиняє
підвищення чутливості до хіміотерапії [104]. А от клітини з
підвищеною експресією Bak відрізняються більшою чутливістю до дії
цисплатина [105].
Відомо, що білок Bcl-2 часто гіперекспресований у пухлинах людини. Причиною
такої гіперекспресії вважають часті ділеції великих нетрансльованих
послідовностей з 3 та 5 – кінців гену bcl-2 (78-А). Дещо суперечливі дані
імуногістохімічних досліджень експресії білків родини Bcl у зразках
біопсійного матеріалу та прогнозування чутливості до лікарської
терапії у порівнянні з дослідженнями in vivo. Наприклад, одні
дослідники повідомляють, що Вcl-2-позитивні неоплазії мають слабку
відповідь на хіміотерапію та поганий прогноз [106,107], інші –
навпаки, спостерігають, що експресія Вcl-2 у пухлинах асоціюється з
покращеним виживанням [108]. Експресія Вax окремо не має ніякого
прогностичного значення [109].
Роботи, зроблені з використанням резистентних до дії цисплатина
лініях клітин показали важливість онкогена fos в резистентності до
цього препарату. В резистентних лініях клітин спостерігали підвищений
рівень експресії гена fos. Були визначені дві важливі функції Fos-
білка: транскрипційна активація синтеза ДНК та участь у клітнинній
проліферації. Fos-білок контролює клітинну відповідь на пошкодження
ДНК цисплатином через активацію генів топоізомерази І, полімерази ?
та металотеонеіна [2].
Повідомляється про те, що гіперекспресія супресорного гена nm
23 супроводжується, як правило, збільшенням чутливості до дії
цисплатина. Дані результати отримано з досліджень in vitro на
клітинних лініях карциноми молочної залози людини MDA-MB-435, лінії
карциноми яєчника OKAR-3 та лінії меланоми К-1735-ТК, а також при
дослідженні клінічного матеріалу пухлин молочної залози. У всіх
досліджуваних системах гіперекспресія nm 23 призвела до формування у
клітинах великої кількості міжланцюгових зшивок ДНК та збільшення
чутливості до цисплатина [110].
Цікавими є дані по переносу резисткнтного до цисплатина
фенотипу при трансфекції генів v-src. Непухлинні епітеліальні клітини
людини HAG-1 після трансфекції гену v-src набували неопластичного
фенотипу та резистентності до цисплатина. У трансформованих клітинах
спостерігали значне зменьшення формування міжланцюгових зшивок ДНК з
їх послідовним швидким видаленням. Після обробки даних клітин
інгібіторами src-кіназ знижувався рівень резистентності до
